Рішення

від 19.03.2013 по справі 5011-31/18709-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/18709-2012 19.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віталс», м.Київ доКомунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради», м.Київ провизнання недійсним частини пункту договору оренди нерухомого майна. Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача:Удод В.А. (дов №17 від 11.11.2012 р.); від відповідача:Богомаз А.К. (дов №1 від 02.01.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віталс» (надалі -ТОВ «Віталс») звернулось до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради» (надалі -КП «Дирекція») про визнання недійсним частини пункту договору оренди нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п.п. 4 п. 9.3. Договору оренди №2047/602/437 нерухомого майна / будівель,спору, приміщень / комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва від 06.07.2010 р. суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/18709-2012 розгляд справи призначено на 17.01.2013 р.

До початку судового засідання 15.01.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов з додатками.

В судовому засіданні 17.01.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти тверджень позивача, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 17.01.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 31.01.2013 р.

До початку судового засідання 23.01.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов з додатками.

В судовому засіданні 31.01.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні заперечення по суті спору, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 31.01.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 14.02.2013 р.

До початку судового засідання 14.02.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному судове засідання призначене на 14.02.2013 р. не відбулося.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 14.02.13 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 19.03.2013р.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Жагорніковою Т.О.

До початку судового засідання 18.03.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні заперечення по суті спору, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для винесення рішення у справі по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2009 р. між КП «Дирекція» (надалі - Орендодавець) та ТОВ «Віталс» (надалі - Орендар) було укладено Договір № 264/602 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець на підставі розпорядження Голови Печерської районної у місті Києві ради №121-р від 06.07.2009 р. «Про надання переможцям конкурсу в орендне користування нежитлових приміщень відповідно до розпорядження Голови Печерської районної у м. Києві ради від 15.06.2009р. №109-р «Про затвердження результатів конкурсу на право отримання в оренду нежилих приміщень, які затверджені для передачі в орендне користування на конкурсних засадах розпорядженням Голови Печерської районної у м. Києві ради від 27.04.2009 р. №71-р» передає, а Орендар, як переможець конкурсу, приймає в орендне користування вбудовані нежилі приміщення в підвалі будинку № 7/14 по вул. Богомольця, загальною площею 66,2 кв. м. для розміщення майстерні по ремонту оргтехніки.

Пунктом 9.1 Договору передбачений строк його дії та погоджений сторонами з 06.07.2009 р. по 06.07.2010 р. Продовження терміну дії Договору здійснюється на підставі рішення комісії Печерської районної у м. Києві державної адміністрації по розподілу нежитлових приміщень та надання їх в орендне користування (п. 9.2 Договору).

Згідно із п. 9.3. Дія Договору оренди припиняється в разі: - закінчення терміну, на який він був укладений; - загибелі об'єкта оренди; - банкрутства Орендаря; - приватизації об'єкта оренди за умови повної вартості об'єкта приватизації та підписання сторонами акту приймання-передачі на цей об'єкт.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності частини п.п. 4 п. 9.3 Договору, саме «за умови повної вартості об'єкта приватизації та підписання сторонами акту приймання-передачі на цей об'єкт».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним частини п.п. 4 п. 9.3. Договору оренди комунального майна відповідно до якої дія договору оренди припиняється в разі приватизації об'єкта оренди за умови повної сплати вартості об'єкта приватизації та підписання сторонами акту приймання-передачі на цей об'єкт.

Так, позивач вважає, що дане формулювання частково суперечить вимогам ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої підставою припинення договору оренди є приватизація орендарем відповідного об'єкта.

Із вказаною правовою позицією неможливо погодитись з огляду на наступне.

Так, згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до ч. 4 ст. З вказаного Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Отже, приватизація державного та комунального майна полягає в переході права власності на об'єкт приватизації від держави або територіальної громади до приватної особи, яка у відповідності до закону може бути покупцем об'єкта приватизації.

Згідно вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного Закону право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Згідно вимог п. 1 ч. 5, ч. 6 зазначеної статті договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. У триденний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта.

Таким чином, право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця лише після сплати його повної вартості на підставі укладеного договору купівлі- продажу і підтверджується вказаним договором та актом приймання-передачі зазначеного об'єкта.

Враховуючи наведене, під приватизацією державного або комунального майна слід розуміти перехід до покупця права власності на таке майно в результаті здійснення приватизаційної процедури, яка включає в себе, зокрема, вчинення покупцем всіх передбачених законом дій, спрямованих на набуття зазначеного права, до яких безпосередньо відносяться сплата повної вартості придбаного об'єкта приватизації та підписання акту приймання-передачі даного об'єкта.

Зважаючи на зазначене, оспорюваний п.п. 4 п. 9.3. Договору оренди не суперечить вимогам п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За таких обставин, правові підстави для визнання п.п. 4 п. 9.3 Договору недійсним з викладених у позовній заяві підстав відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталс» (ідентифікаційний код 14287407) у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 26.03.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова