Рішення

від 26.03.2013 по справі 910/3143/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3143/13 26.03.13

За позовомфізичної особи-підприємця Гуменного Василя Михайловича дотовариства з обмеженою відповідальністю «Мітолс» простягнення 28 635, 12 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: не з'явились

відповідача: директор Міхед С.Г. (протокол № 1 від 28.03.2008 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець Гуменний Василь Михайлович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мітолс» 28 635, 12 грн., (у тому числі 26 100, 00 грн. - основного боргу, та 2 535, 12 грн. - пені).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 19.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/3143/13 та призначено її розгляд на 12.03.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників Позивача та Відповідача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судове засідання 26.03.2013 року повторно не з'явився, про прчини неявки суд не повідомив.

Представник Відповідача письмовий відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні погодився з позовними вимогами.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 15.03.2012 року укладено договір № 10.03/03, відповідно до якого Позивач зобов'язався організувати доставку вантажу, а Відповідач сплатити вартість перевезення вантажу.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач звернувся до Позивача з заявками № 62 від 23.05.2012 року та № 64 від 24.05.2012 року про перевезення 23.05.2012 року та 24.05.2012 року паперу в рулонах загальною вагою 40-42 тонни за маршрутом місто Світлогорськ - місто Щорс-місто Євпаторія.

Надання транспортно-експедиційних послуг у травні 2012 року Позивачем підтверджено наданими суду актами виконаних робіт № 21 та № 22 від 30.05.2012 року, підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 10.03/03 від 15.03.2012 року на суму 26 100, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.3 договору № 10.03/03 від 15.03.2012 року підставою для здійснення розрахунку з Позивачем є акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом п'яти робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури та акту виконаних робіт (пункт 4.2).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортні послуги не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 26 100, 00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач 13.11.2012 року звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки факт надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 26 100, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обов'язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 6.6 договору № 10.03/03 від 15.03.2012 року у випадку прострочення строків оплати Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення прострочки від суми, що не була сплачена Відповідачем вчасно згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), за кожен день такої прострочки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведеного, правомірним буде нарахування пені за період з 07.06.2012 року по 06.12.2012 року, тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 957, 50 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені фізичною особою-підприємцем Гуменним Василем Михайловичем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 28 057, 50 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мітолс» (03191, м. Київ, вулиця В. Касіяна, 10А, оф. 42, ідентифікаційний код 35839303) на користь фізичної особи-підприємця Гуменного Василя Михайловича (34522, Рівненська область, Сарненський район, село Тутовичі, вулиця Шкільна, будинок 11, ідентифікаційний код 2291208512) 26 100 (двадцять шість тисяч сто) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 957 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 50 коп. - пеня та 1 685 (одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять) грн. 79 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 27.03.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.