Рішення

від 05.03.2013 по справі 911/12/05/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"05" березня 2013 р. Справа № 911/12/05/13-г

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний відділ" товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд", м. Біла Церква про стягнення 70937,79 грн. за участю представників:

позивача:Цибізова О.О.- дов. від 14.12.2012р. № 257/10 відповідача:Ігнатенко В.І. - керівник суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний відділ" товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (далі - відповідач) про стягнення 70937,79 грн., з яких 60064,29 грн. основний борг, 2798,95 грн. інфляційних втрат, 3567,93 грн. три проценти річних та 4506,62 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 14.10.2010р. № 06/10-1449 ТЕ-17 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений газ у визначені договором строки.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, проти позовних вимог не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 14.10.2010р. № 06/10-1449 ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач зобов'язався поставити покупцеві - відповідачу імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання(п. 1.1 договору).

Відповідно до п 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 125 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: в жовтні 25 тис. куб.м., в листопаді - 50 тис. куб.м., в грудні - 50 тис. куб.м. Разом - 125 тис. куб.м.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 163650 грн. у тому числі ПДВ - 27275 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до положень п. 3.1.1 договору сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами з дати застосування цих цін (тарифів)

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 5.1 договору строк поставки газу з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2010р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2010р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору позивач в період листопад - грудень 2010 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 85624,29 грн., який останній прийняв, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 30.11.2010р. на суму 31105,28 грн., від 31.12.2010р. на суму 54519,01 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте відповідав в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений природний газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 60064,29 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 60064,29 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 60064,29 грн. заборгованості.

Оскільки відповідачем на протязі строку дії договору було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати нараховані за період з січня 2011р. по березень 2012р. складають 2798,95 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 21.12.2010р. по 26.12.2012р. складають 3567,93 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в заявлених до стягнення сумах підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.3.1 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату спожитого газу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за період з 26.06.2012р. по 26.12.2012р. складає 4506,62 грн.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 21 числа відповідного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в період з 26.06.2012р. по 26.12.2012р., протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом, з посиланням на п. 9.3 договору.

Так, в п. 9.3 договору зазначено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору (п. 4.1 договору), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) нараховану на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає та суперечить положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови пункту 9.3 договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 14.10.2010р. № 06/10-1449 ТЕ-17 щодо нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом суперечать нормам ст.ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Водночас, закон, зокрема положення ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, не містить прямої вказівки на недійсність договору щодо зміни сторонами порядку обчислення позовної давності.

Відтак у суду, немає підстав для висновку, що пункт 9.3 договору від 14.10.2010р. № 06/10-1449 ТЕ-17 є нікчемним в силу вимог ч. 2 ст. 215 ЦК та таким, що не вимагає визнання його недійсним у судовому порядку.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки, пункт 9.3 договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 14.10.2010р. № 06/10-1449 ТЕ-17 в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт у вказаній частині підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 04.12 2012р. у справі № 17/034-11 та від 11.12.2012р. у справі № 10/065-11.

З огляду на зазначене та враховуючи, що нарахування пені на прострочені платежі за відповідний період згідно ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а розрахунок пені, здійснений позивачем, на прострочені платежі знаходиться поза межами такого шестимісячного періоду, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 4506,62 грн. з огляду на їх безпідставність.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 60064,29 грн. заборгованості, 2798,95 грн. інфляційних втрат, 3567,93 грн. трьох процентів річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Визнати недійсним п. 9.3 договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 14.10.2010р. № 06/10-1449 ТЕ-17, укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) та Дочірнім підприємством "Житлово-комунальний відділ" товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (09100, Київської обл., м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 34, ідентифікаційний код 25897184) в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний відділ" товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" (09100, Київської обл., м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 34, ідентифікаційний код 25897184) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 60064 (шістдесят тисяч шістдесят чотири) грн. 29 коп. основного боргу, 2798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 3567 (три тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 93 коп. 3% річних, 1507 (одну тисячу п'ятсот сім) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 26.03.2013р.