Постанова

від 13.03.2013 по справі 801/1740/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ   вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013          ПОСТАНОВА Іменем України 13 березня 2013 р. (15:10) Справа №801/1740/13-а    Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Гребенюк Є.В., без участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом          Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС         до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський бджолокомплекс"         про стягнення, Обставини справи. Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим ДПС (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський бджолокомплекс" (далі - відповідач) в рахунок погашення самостійно узгодженого податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб в сумі 19 059,37 грн. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 13, ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). До загальнодержавних податків, зокрема належить плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності). Разом із тим, в порушення вимог Закону України «Про плату за землю», а також діючого ПК України  відповідач не сплачує орендну плату за землю згідно поданих податкових декларацій. У зв'язку із викладеним, після проведених перевірок до позивача застосовані штрафні санкції, які також до теперішнього часу не сплачені. Ухвалами Окружного адміністративного суду від 19.02.13р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив останні задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином згідно ст.33 КАС України за місцем реєстрації, про причини неявки суд не повідомив.   Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів з'ясування обставин по справі, керуючись ст.ст.33,128 КАС України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників сторін. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд   ВСТАНОВИВ: Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі – Закон №509) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади. Відповідно до ст.2 Закону №509 завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Згідно із п.11 ст.10 Закону №509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Враховуючи викладене, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, законом передбачено право звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості, справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідач зареєстрований як юридична особа та є платником податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від  25 червня 1991 року N 1251-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2535) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Частиною першою статті 4  Закону №2535 встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. В судовому засіданні встановлено, що позивачем самостійно надано податкові декларації з плати за землю державної та комунальної власності №5379 від 22.10.2012р. та №12970 від 22.10.2012 року в розмірі 10890,51грн. та 10890,51 грн., які у повному обсязі не сплачені та станом на 01.11.2012 року складала 19058,37грн.   Далі, позивачем проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства відповідачем, за результатами якої складено акт перевірки №1022/15-03/31421431 від 31.08.2011р., яким встановлено порушення вимог Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992р. (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасності сплати орендної плати. На підставі акту перевірки та виявлених порушень позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011р. №0000571503 в сумі 1,00грн. яке отримано представником відповідача. У зв'язку із добровільною не сплатою відповідачем податкової заборгованості позивачем направлялись податкові вимоги №1/17 від 26.02.2010 та №2/24 від 25.03.2010 року, які вручені представнику відповідача».   Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України "Про плату за землю").    Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.    Положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Стаття 17 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Згідно з п.п. 5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Згідно статті 27 Закону України "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 03.07.1992 року контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. Статтями 269,270 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. У відповідності до п. 286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Згідно з п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Як вбачається із ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.   На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст.51,71,158,159,160,163 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: 1.          Адміністративний позову  задовольнити.           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський бджолокомплекс" (ЄДРПОУ 31421431, р/р26003301365, 26008300216108 в КРФ ПАТ «Ощадбанк» МФО 324805, м.Сімферополь) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг по орендній платі за землю на користь місцевого бюджету Раздольненського району (банк  ГУ ДКСУ в АР Крим м.Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 37966016, р/р 33219812700231, код платежу 13050200) в розмірі 19 059 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) гривень 37 коп. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.   Суддя                        Радчук А.А.