Рішення

від 21.03.2013 по справі 919/45/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року справа № 919/45/13-г

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Малого приватного підприємства "СПЛ"

(вул. Горпищенко буд. 62, кв. 37, м. Севастополь, 99022)

про стягнення 77 038,38 грн

Суддя Плієва Н.Г.,

за участю представників:

позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012

відповідача - Перекотій О.П., керівник

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до малого приватного підприємства "СПЛ" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 412-11 від 10.11.2011 у розмірі 89 308,81 грн, з яких: 12 270,43 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.10.2012, 571,92 грн - пеня, 1 126,20 грн - 30% річних, 75 340,26 грн - штраф, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити вбудовані нежитлові приміщення з № І-1, № І-2, № І-3, загальною площею 50,40 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Хрюкіна, 3а.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 412-11 від10.11.2011, а саме в частині невиконання зобов'язання щодо сплати МПП "СПЛ" орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.10.2012.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 77 від 04.03.2013 призначено справу № 919/45/13-г до повторного автоматичного розподілу, за результатами якого справу передано судді Плієвій Н.Г.

Ухвалою суду від 04.03.2013 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2013.

19.03.2012 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу за період з 01.02.2012 по 31.10.2012 у розмірі 12 270,43 грн позивач просить стягнути на його користь 77 038,38 грн, з яких: 571,92 грн - пеня, 1 126,20 грн- 30% річних та 75 340,26 грн - штраф.

Ухвалою суду від 21.03.2013 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди № 412/11 від 10.11.2011 та зобов'язання звільнити будовані нежитлові приміщення з № І-1, № І-2, № І-3, загальною площею 50,40 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Хрюкіна, 3а на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення позовних вимог це право позивача, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення пені та 30% визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 75 340,26 грн, вважає розмір штрафу завищеним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

10.11.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець, ФКМ СМР) та Малим приватним підприємством "СПЛ" (далі - Орендар, МПП "СПЛ") укладено договір № 412-11 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення № І-1, № І -2, № І - 3, загальною площею 50,40 м 2 з двома ганками, розміщеними в одноповерховій окремо розташованій будівлі літ. «А», розташованій за адресою: м. Севастополь, вул. Генерала Хрюкіна, 3а, які перебувають на балансі КП СМР «Аррікон», вартість яких складає, згідно незалежної оцінки станом на 31.08.2011 - 139 519 (сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень без ПДВ (п 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 і складає 25 113,42 грн на рік. Орендна плата встановлена виходячи із орендної ставки - 18 % від вартості об'єкта оренди, визначеною незалежною оцінкою станом на 31.08.2011( Додаток № 3). Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата складає 2 092, 79 грн (без ПДВ) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на серпень 2011 року) і перераховується Орендарем Орендодавцю з 01.08.2011 не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі передбачені п 4.4.4 договору оренди пов'язані з використанням об'єкта оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця понад збитків 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Крім того, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором (пункт 8.7 Договору).

Зазначений договір діє з моменту підписання до 20.01.2012 (пункт 7.1 Договору).

У разі відсутності заяви жодної із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, які були передбачені договором. Орендар визнає, що заява про припинення чи зміну договору вважається отриманою орендарем, якщо вона надіслана рекомендованим або цінним листом на адресу орендаря, яка зазначена у договорі. При цьому реєстр відправлення визнається сторонами як належний доказ направлення заяв про зміну або припинення договору (п. 7.2. Договору).

01.02.2012 сторони підписали протокол узгоджень змін до договору оренди № 412-11 від 10.11.2011, яким внесли зміни до договору оренди, зокрема до пункту 3.5 Договору, в якому зазначили, що перегляд орендної плати у випадках визначених п 3.4 договору, здійснюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. Орендна плата за новою ставкою розраховується в додатковій угоді і вноситься Орендарем з моменту внесення змін до Методики. Крім того, сторони внесли зміни до пункту 7.1 Договору, згідно чому продовжили строк дії договору до 20.01.2015 (а.с 19).

Отже, на час розгляду справи, договір оренди нерухомого майна є чинним.

Актом прийому передачі орендованого майна від 11.11.2011, складеним сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, яке є предметом договору оренди № 412-11 від 10.11.2011 (а.с. 15).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з лютого 2012 року по жовтень 2012 року стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 89 308,81 грн, з яких: 12 270,43 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2012 по 31.10.2012, 571,92 грн - пеня, 1 126,20 грн - 30% річних, 75 340,26 грн - штраф, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити вбудовані нежитлові приміщення з № І-1, № І-2, № І-3, загальною площею 50,40 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Хрюкіна, 3а.

У зв'язку з припиненням провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити вбудовані нежитлові приміщення з № І-1, № І-2, № І-3, загальною площею 50,40 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Ген. Хрюкіна, 3а, та з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, предметом спору по справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 77 038,38 грн, з яких: 571,92 грн - пеня, 1 126,20 грн - 30% річних, 75 340,26 грн - штраф.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед ФКМ СМР утворилась заборгованість у розмірі 12 270,43 грн.

Станом на дату винесення судового рішення відповідачем оплачено суму заборгованості з орендної плати в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача 571,92 грн - пені, 1 126,20 грн - 30% річних та 75 340,26 грн - штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив розрахунок 30% річних (а.с. 11), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 1 126,20 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 8.5 Договору, у

випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 11), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 571,92 грн такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати 2 092,79 грн, таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 75 340,26 грн (2 092,79 грн. *12 місяців * 3) /арк. с.10/.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, а також приймає до уваги факт оплати відповідачем заборгованості з орендної плати в повному обсязі.

У зв'язку з цим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 2 092,79 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 3 790,91 грн, з яких: 30% річних - 1 126,20 грн, пеня - 571,92 грн, штраф - 2 092,79 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача у доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "СПЛ" (вул. Горпищенко буд. 62, кв. 37, м. Севастополь, 99022; ідентифікаційний код 22242726, р/р 26000317520001, в КБ "Приватбанк" м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ОКПО 38022717, або на будь-який інший рахунок, вказаний стягувачем) заборгованість у розмірі 3 790,91 грн (три тисячі сімсот дев'яносто грн 91 коп), з яких: 571, 92 грн -пеня, 1 126,20 грн - 30 % річних; 2 092, 79 грн - штрафу.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "СПЛ" (вул. Горпищенко буд. 62, кв. 37, м. Севастополь, 99022; ідентифікаційний код 22242726, р/р 26000317520001, в КБ "Приватбанк" м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ОКПО 25750044, отримувач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп)

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5 . Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва