Рішення

від 21.03.2013 по справі 901/327/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2013 справа № 901/327/13-г За позовом Приватного підприємства «Геобор», м. Сімферополь,

до Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Сімферополь,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ в особі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь», м. Сімферополь,

про визнання права на оренду нерухомого майна та внесення змін до договору оренди

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від позивача - Самарцев Ю.Б., директор, Пацюк В.О., представник, довіреність від 24.12.2012.

Від відповідача - Закамалдін С.М., головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору, довіреність №3 від 02.01.2013

Від третьої особи - Білан М.О., юрисконсульт, довіреність №73 від 01.01.2013.

Суть спору: Приватне підприємство «Геобор» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання права на оренду нерухомого майна частини торговельного павільйону, площею 5,0 кв.м., розташованого біля приміських кас вокзалу за адресою: м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1, що належить до державної власності терміном до 19.11.2014 включно на умовах, викладених в договорі оренди №122/2009-А та внесення змін до даного договору шляхом викладення пункту 10.1 договору в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не визнається за позивачем право оренди нерухомого майна та право на продовження договору оренди на строк до п'яти років з дня укладення договору. Вказує, що термін договору оренди є продовженим в силу положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», відповідно до Перехідних положень якого встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємства, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що орендодавець та балансоутримувач виразили письмово свою незгоду в продовженні договірних відносин за договором оренди, що з урахуванням фактичного закінчення терміну дії договору є підставою для його припинення. Вказує на те, що відмова у продовженні подальших договірних відносин після фактичного спливу строку дії договору жодним чином не може бути урегульована положеннями прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», оскільки даний нормативний акт взагалі не регулює порядок укладання, розірвання, припинення договорів оренди. Орендар не був позбавлений змоги на момент набрання чинності вказаним Законом звернутись до орендодавця з пропозицією щодо внесення змін до спірного договору оренди. Укладення до договору оренди 26.04.2010 додаткової угоди №2, якою термін договору подовжено на 364 дні до 18.11.2012 слід розглядати як пропозицію позивача про подовження терміну договору на менший строк, ніж це передбачено Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні».

Третя особа в своїх поясненнях зазначила, що договір оренди втратив чинність внаслідок закінчення строку на який його було укладено, а отже враховуючи відсутність взаємної згоди сторін вказаного правочину на продовження терміну його дії, він не може бути продовжений на новий термін. Крім того, зазначила, що 26.04.2010 сторонами вже було здійснене продовження терміну договору оренди на 364 дні, тобто саме позивач запропонував його укласти лише до 18.11.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2009 між Представництвом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (орендодавець) та Приватним підприємством «Геобор» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №122/2009-А (далі - договір, т.1, а.с. 25-29).

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину торговельного павільйону, площею 5,0 кв.м., розташованого біля приміських кас вокзалу за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пл.. Привокзальна, 1, що знаходиться на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал «Сімферополь» ДП «Придніпровська залізниця».

Згідно пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Враховуючи, що майно знаходиться на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал «Сімферополь» ДП «Придніпровська залізниця» орендодавець доручає балансоутримувачу підписати акт приймання-передавання майна з орендарем, який погоджується з орендодавцем.

Пунктом 10.1 договору сторони обумовили, що цей договір укладено строком на 2 роки, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2011 включно.

Згідно пункту 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно пункту 10.4 договору він може бути продовжений на новий строк, якщо орендар, який належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди, не пізніш ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір на новий строк, при цьому за три місяці до закінчення строку дії договору не надійшло повідомлення від органу, уповноваженого управляти майном, про неможливість продовження дії договору оренди у зв'язку з наміром використовувати це майно для власних потреб. Зазначені дії оформляються додатковим договором (додатком), який є невід'ємною частиною договору.

20.11.2009 за актом приймання-передавання відповідач передав позивачу орендоване державне майн (т.1, а.с. 30).

Додатковою угодою №2 від 26.04.2010 сторони продовжили термін дії договору оренди на 364 дні до 18.11.2012 включно (т.1, а.с. 33).

В подальшому Приватне підприємство «Геобор» листом від 10.08.2012 звернулось до Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з пропозицією про продовження строку договору оренди на тих же умовах та на той же строк, на який було його укладено (т.1, а.с. 34).

Листом за вих. №742/6 від 26.12.2012 відповідач відмовив позивачу у продовжені терміну дії договору оренди державного майна від 20.11.2009 №122/2009-А, посилаючись на те, що ПП «Геобор» повинно було застрахувати орендоване майно до 20.12.2009, а фактично застрахувало 11.01.2010Ю тобто з порушенням зазначеного терміну на 22 дні, що свідчить про неналежне виконання орендарем умов договору оренди. Також у листі міститься посилання на лист від 21.11.2012 вих.№НГ-9/2479 ДП «Придніпровська залізниця», стосовно недоцільності продовження терміну договору оренди. До листа додано акти повернення орендованого майна від 20.11.2012 (т.1, а.с. 35-36).

10.01.2013 позивач звернувся до Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з заявою (пропозицією) про внесення змін до договору оренди з метою приведення його умов у відповідність з вимогами діючого законодавства України, зокрема пункту 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні». Пропонував продовжити термін договору шляхом внесення змін до пункту 10.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно» (т.1, а.с. 38-39).

14.01.2013 відповідач листом вих. №09/6 (на лист від 10.01.2013), посилаючись на лист балансоутримувача від 21.11.2012 №НГ-9/2470, повідомив орендаря про свою відмову від продовження строку договору оренди (т.1, а.с. 41).

Відмова відповідача внести зміни до договору оренди №122/2009-А від 20.11.2009 щодо продовження строку оренди стала підставою для звернення позивача з даною позовною заявою в суд.

Дослідивши представлені сторонами докази у підтвердження своїх доводів та заперечень, заслухав представників сторін, третьої особи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні норми містяться в статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За приписами частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до пункту 10.1. договору його було укладено строком на два роки, тобто до 19.11.2011. В подальшому додатковою угодою №2 від 26.04.2010 термін дії вказаного договору продовжено на 364 дні до 18.11.2012 включно.

Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який його було укладено (пункт 10.6. договору).

Відповідно до пункту 10.3. договору зміна умов договору або його розірвання допускається за взаємною згодою сторін.

На думку відповідача та третьої особи, оскільки строк дії договору закінчився 18.11.2012, внесення змін до договору після закінчення строку його дії неможливо, а укладення до договору оренди 26.04.2010 додаткової угоди №2, якою термін договору подовжено на 364 дні до 18.11.2012 є пропозицією позивача про подовження терміну договору на менший строк, ніж це передбачено Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні».

Суд не погоджується з думкою відповідача та третьої особи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, яка діяла станом на момент укладення спірного договору термін договору оренди визначався за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», який набрав чинності 30.12.2009 внесено зміни до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема частину першу статті 17 доповнено реченням такого змісту: «Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін».

Пунктом 5 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший строк.

Обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі сторонами у справі, імперативних приписів вказаного закону не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком, якщо орендар (суб'єктом малого підприємництва) пропонує менший, ніж 5 років, термін продовження договору оренди державного та комунального майна.

Не приймаються судом і доводи відповідача та третьої особи щодо того, що підписання позивачем додаткової угоди від 26.04.2010 є пропозицією орендаря про укладення договору на строк, менший ніж 5 років у розумінні статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Факт укладення сторонами додаткової угоди на менший термін, ніж зазначено у пункті 5 Перехідних положень Закону, не є підставою для висновку, що укладення такої додаткової угоди відбулось внаслідок пропозиції саме позивача продовжити договір оренди на менший термін, оскільки заяви (пропозиції) укласти договір на менший, ніж зазначено у Законі термін, позивачем не подавалось. Відповідач не надав суду доказів того, що така ініціатива виходила від позивача.

Крім того, само по собі укладання сторонами додаткової угоди на менший термін, ніж зазначено у Законі, після набрання останнім чинності, не позбавляє орендаря права вимагати внесення зміни до договору оренди в цій частині в межах законодавчо встановленого мінімального терміну п'ять років з дня укладення, в силу: по-перше, відсутності у Законі способу продовження дії договорів оренди, укладених до набрання ним чинності, і забороні укладати більше однієї додаткової угоди в частині імперативно встановленого мінімального терміну дії, по-друге, встановлення обставин, які б свідчили про існування письмової самостійної пропозиції орендаря укласти договір оренди на менший термін, або відмови від пропозиції орендодавця продовжити договір оренди до 19.11.2014 включно.

Така позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2013 у справі №5011-1/5571-2012.

Посилання на намір балансоутримувача державного майна використовувати орендоване майно для власних потреб, як на підставу відмови від продовження договору оренди є безпідставною в силу імперативності приписів пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні». Більш того, сама можливість попередження орендаря про такі наміри балансоутримувача визначена частиною третьою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пунктом 10.4 договору тільки за однієї умови - наявності кінцевого строку дії договору, за три місяці до якого таке попередження має відбутись.

З огляду на викладене, позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з пропозицією приведення укладеного між ними договору у відповідність до вимог чинного законодавства пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні».

Підлягає задоволенню і вимога позивача про визнання права на оренду нерухомого майна, оскільки відповідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України чітко визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, вказаними нормами передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як визнання права.

Позивач є суб'єктом малого підприємництва, а отже оспорювання відповідачем його права на оренду державного майна терміном не меншим ніж 5 років, яке передбачене пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», підлягає захисту шляхом його визнання судом.

Понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору судом покладаються на відповідача.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 21 березня 2013 року.

Повне рішення складено 26 березня 2013 року.

На підставі викладено, керуючись статтями 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством «Геобор» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 11, кв. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 36646716) право на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: частину торговельного павільйону, площею 5,0 кв.м., розташованого біля приміських кас вокзалу за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пл.. Привокзальна, 1 терміном до 19.11.2014 включно, на умовах, викладених в договорі оренди №122/2009-А нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009.

Внести зміни до договору оренди №122/2009-А нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009, укладеного між Представництвом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Генерала Васильєва, 44, оф. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 35515821) та Приватним підприємством «Геобор» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, бульвар Леніна, 11, кВ. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 36646716) виклавши пункт 10.1 вказаного договору в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно».

Стягнути з Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Приватного підприємства «Геобор» суму 1 147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Шкуро