Постанова

від 14.03.2013 по справі 809/585/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. справа № 809/585/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби - Кічури Г.В.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" про стягнення податкового боргу в сумі 332,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 332,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, абзацом 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 36, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі грошове зобов'язання у вигляді штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 332,74 грн., застосованих до відповідача податковим повідомлення-рішенням №0007531502/0 від 29.10.2010 року, за неподання (несвоєчасне подання) податкових декларацій з податку на додану вартість за червень-липень 2010 року. Сума податкового боргу відповідача, станом на день звернення до адміністративного суду, яка ним не сплачена, становила 332,74 грн.

В судовому засіданні 14.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у адміністративному позові та пояснила суду, що у силу вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 56 Податкового кодексу України відповідачем не було порушено процедуру апеляційного узгодження (адміністративного оскарження) податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомлення-рішенням №0007531502/0 від 29.10.2010 року, а тому таке зобов'язання є узгодженими. Просила позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 332,74 грн.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 14.03.2013 року не з'явився, хоча належним чином у відповідності до вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується записом Цюпяка В.І. (директора товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ") на розписці про особисте отримання повітки про виклик у судове засідання, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 22). Причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2006 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6-7), та взятий на облік Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та "Про податок на додану вартість". Повноваження органів державної податкової служби і їх право на звернення до суду із відповідним позовом із 01.01.2011 року врегульовано Податковим кодексом України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Закон України "Про систему оподаткування" до 01.01.2011 року визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до 01.01.2011 року був спеціальним законом з питань оподаткування. В свою чергу, Податковий кодекс України з 01.01.2011 року врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 4 Закон України "Про систему оподаткування" платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) визначалися юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

У відповідності до вимог статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 вказаного Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до 01.01.2011 року та пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України із 01.01.2011 року податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідач у відповідності до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" до 01.01.2011 року та пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України із 01.01.2011 року являється платником податку на додану вартість.

Пунктом 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року.

У відповідності до підпункту 7.8.1. пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим періодом до 01.01.2011 року визначався один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України ''Про державну податкову службу в Україні'' (чинного на час дії частини спірних правовідносин до 01.01.2011 року) та пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 29.10.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську (на час звернення до суду Державна податковою інспекція у м. Івано-Франківськ Державної податкової служби), за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість складено акт за №18057/152/34085291, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: неподання (несвоєчасне подання) відповідачем декларації(ій) з податку на додану вартість за червень-липень 2010 року (а.с. 8).

За приписами підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську, на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, за виявлені порушення податковим повідомленням-рішенням за №0007531502/0 від 29.10.2010 року до відповідача застосована штрафна (фінансова) санкція на суму 340,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення 10.11.2010 року отримане відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомленні про вручення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 9). Зобов'язання по даному рішенню відповідачем сплачено частково і на момент розгляду справи сума штрафних (фінансових) санкцій складає 332,74 грн. (а.с. 27).

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту, який передбачає процедуру апеляційного узгодження даного зобов'язання, шляхом подання скарг до вищестоящих за підпорядкуванням контролюючих органів та звернення до суду.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"-"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Аналогічна правова норма визначена у пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначеного вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до висновку, що застосовані Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську штрафні санкції в загальному розмірі 340,00 грн. є узгодженими, а заборгованість по них у сумі 332,74 грн. податковим боргом відповідача.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У відповідності до підпункту 6.2.4. пункту 6.2 статті 6 Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську надсилалися відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" за №1/241529595/10/04-150/7839 від 24.11.2010 року та "Ю2" за №2/2571 від 27.12.2010 року (а.с. 10-11). Перша податкова вимога отримана відповідачем 27.11.2010 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 10).

Щодо вручення другої податкової вимоги, суд зазначає наступне, на підставі наказу №266 Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 року "Про затвердження Порядку направлення органам державної податкової служби України податкових вимог платникам податків" 27.12.2010 року позивачем, за наслідками виходу за юридичною адресою відповідача, складено Акт про неможливість вручення другої податкової вимоги, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 24). У зв'язку з цим друга податкова вимога 27.12.2010 року була розміщена на дошці податкових оголошень, у зв'язку із відсутністю посадових осіб за юридичною адресою (а.с. 24). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в розмірі 332,74 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується актом перевірки за №18057/152/34085291 від 29.10.2010 року, податковим повідомленням-рішенням за №0007531502/0 від 29.10.2010 року, першою і другою податковими вимогами форми "Ю1" за №1/241529595/10/04-150/7839 від 24.11.2010 року, форми "Ю2" за №2/2571 від 27.12.2010 року, а також зворотнім боком облікової картки платника станом на 13.12.2012 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 8, 9, 10, 11, 12).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені податковим законодавством, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 332,74 грн. у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" податкового боргу в сумі 332,74 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" (ідентифікаційний код 34085291, вул. Василя Симоненка, 30, кв. 54, м. Івано-Франківська, 76006) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Володимир ІФ" в дохід бюджету податковий борг в сумі 332 (триста тридцять дві) гривні 74 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 19.03.2013 року.