Рішення

від 18.03.2013 по справі 910/1491/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1491/13 18.03.13

За позовомПриватного підприємства «Агроспецпроект» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ «СІТІ» Простягнення 20 500,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Петренко Д.О. - дов. № 37 від 20.02.2013 р.; Гричина В.В. -дов. № 37 від 20.02.2013р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агроспецпроект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Сіті» про стягнення 20 500,00 грн.

Ухвалою від 28.01.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.02.2013 року.

21.02.13 року представник позивача до канцелярії суду частково подав документи на виконання вимоги ухвали про порушення провадження у справі, а в судовому засіданні 22.02.2013 року представник позивача надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.02.13 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.03.2013 року.

Представники позивача до канцелярії суду подали клопотання про долучення письмових пояснень до матеріалів справи, а в судовому засіданні 18.03.2013 року надали усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 18.03.2012 р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.03.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що в лютому 2012 року відповідач виставив йому рахунок-фактуру № СФ-000025 від 29.02.2012 р., відповідно до якого позивачу пропонувалося придбати ручки кулькові у кількості 10 000 шт. шляхом перерахування коштів в розмірі 20 500,00 грн.

Позивач зазначає, що ним була прийнята пропозиція про поставку кулькових ручок та у повному обсязі було оплачено зазначений рахунок-фактуру, що підтверджується платіжним дорученням № 458 від 02.03.2012 р.

У зв'язку з не поставкою відповідачем товару, позивачем 10.07.2012 р. на адресу відповідача було направлено лист про відмову від поставки кулькових ручок та вимогою про повернення 20 500,00 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Позивач зазначає, що на відповідний лист відповідач ніяким чином не відреагував, грошових коштів не повернув.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 20 500,00 грн., як такі що перебувають у останнього без достатньої на те правової підстави.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже встановлено судом, в лютому 2012 року відповідач виставив позивачу на оплату товару рахунок-фактуру № СФ-000025 від 29.02.2012 р. відповідно до якого позивачу пропонувалося придбати ручки кулькові у кількості 10 000 шт. шляхом перерахування коштів в розмірі 20 500,00 грн.

Позивачем було оплачено зазначений рахунок-фактуру, що підтверджується платіжним дорученням № 458 від 02.03.2012 р.

У зв'язку з не поставкою товару, позивачем на адресу відповідача було направлено лист про відмову від поставки кулькових ручок та вимогою про повернення 20 500,00 грн., які у зв'язку з відмовою від поставки товару перебувають у відповідача без достатньої на те правової підстави.

Таким чином, зобов'язання з поставки кулькових ручок згідно рахунку-фактури № СФ-000025 від 29.02.2012 р. між сторонами припинилися.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте відпала.

Оскільки відповідачем кошти у розмірі 20 500,00 грн. позивачу не були повернені, то за таких обставин господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Приватного підприємства «Агроспецпроект» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Сіті» 20 500,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Сіті» (місцезнаходження : 02121, м. Київ, Дарницький р-н, проспект М. Бажана, 7, квартира 79, код ЄДРПОУ 37387936) на користь Приватного підприємства «Агроспецпроект» (місцезнаходження: 03022, м. Київ, пров. Жуковського, 17/25, код ЄДРПОУ 31352489) 20 500 (двадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.03.2013 року

Суддя О.М. Спичак