Постанова

від 14.02.2013 по справі 9101/94430/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. справа № 1170/2а-5023/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року у справі №1170/2-а-5023/11 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 1 грудня 2011 року звернувся до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської Державної податкової служби в якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем 22.11.2011 року податкове повідомлення-рішення №0001681710 яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47 833,33 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не було надано певних доказів які підтверджують реальність спірної господарської операції, між тим відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарської операції між ним та його контрагентом, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також відсутності зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю позивача, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що у разі наявності у відповідача інформації, щодо порушенням контрагентом позивача податкового законодавства, негативні наслідки повинні бути застосовані саме до цього суб'єкту, а не інших осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей щодо задекларованих показників в податковій декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 9.11.2011 року № 649/17-10/НОМЕР_1 відповідно до якого було встановлено порушення позивачем:

- вимог ч.5. ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання

вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні послуг у ПП «Лікмардс» (код ЄДРПОУ 37168050). Встановлено, що послуги, по вказаних правочинах не були передані, в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

- перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 29.02.2011 року, які підпадають під визначення п.п. 185.1 п. 185, п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 01.12.2010 року №2755 -IV, а саме: ПП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Лікмардс» (ЄДРОПУ 37168050) за період з 01.01.2011 року по 29.02.2011 року, всього на загальну суму 287 000,00 грн., в тому числі ПДВ 47 833,33 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 137 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 22 833,33 грн., за лютий 2011 року на суму 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 25 000,00 грн.

Згідно акту від 9.11.2011 року № 649/17-10/НОМЕР_1 відповідач вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням робіт (послуг), по податковим накладним ПП «Лікмардс», за період з 1.01.2011 року по 29.02.2011 року всього на загальну суму 287 00 грн., в тому числі ПДВ 47 833,33грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «р» від 22.11.2011 року №0001681710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за основним платежем у сумі 47 833,33 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2,00 грн. (а.с. 27).

Крім того судом першої інстанції встановлено, що:

- 21.09.2010 року між закладом федерації професійних спілок України «Олімпійський учбово -спортивний центр «Спартак» (далі - заклад ФПУ «ОУСЦ «Спартак») та позивачем було укладено договір підряду №2 по виконанню ремонтних робіт (а.с. 93-94). Підтвердженням виконання ремонтних робіт є акт №1 про прийняття виконаних ремонтних робіт за січень 2011 року (а.с. 99 -102);

- 29.10.2010 року між закладом ФПУ «ОУСЦ «Спартак» та позивачем було укладено договір підряду №35 по виконанню ремонтних робіт (а.с. 91 - 92). Підтвердженням виконання ремонтних робіт є акт №1 про прийняття виконаних ремонтних робіт за січень 2011 року (а.с. 103 -106);

- 04.01.2011 року між закладом ФПУ «ОУСЦ «Спартак» та позивачем було укладено договір підряду №1 по виконанню ремонтних робіт (а.с. 95 - 96). Підтвердженням виконання ремонтних робіт є акт №1 про прийняття виконаних ремонтних робіт за лютий 2011 року (а.с. 107 -110);

- 24.01.2011 року між закладом заклад ФПУ «ОУСЦ «Спартак» та позивачем було укладено договір підряду №2 по виконанню ремонтних робіт (а.с. 93-94). Підтвердженням виконання ремонтних робіт є акт №1 про прийняття виконаних ремонтних робіт за лютий 2011 року (а.с. 111 -114).

06.01.2011 року між позивачем та ПП «Лікмардс» було укладено договір підряду №6/01 по виконанню субпідрядних ремонтних робіт. Згідно з п. 1 вказаного договору, ПП «Лікмардс» (підрядник) зобов'язується здійснити заміну балконних та віконних блоків, перехідних дверей з дерев'яних на металопластикові з наступним виготовленням відкосів в кількості 250 шт. в готелі ОУСЦ «Спартак» у м. Алушта, вул. Перекопська, 9. Відповідно до п.п. 4.1. п.4 даного договору, загальна вартість ремонтних робіт складає 230000,00 грн., розрахунок проводиться шляхом передоплати 70% протягом 5 днів з момент підписання договору (а.с. 7-8). До даного договору 10.02.2011 року було укладено додатковий договір, яким передбачено суму по виконанню ремонтних робіт в розмірі 287000,00 грн. (а.с. 120).

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, враховуючи:

- акт Кіровоградської ОДПІ від 19.04.2011 року №38/23-1/37168050 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Лікмардс»;

- лист ОДПІ від 23.12.2011 року № 2488/7/26-3109 (а.с. 51) згідно якого відповідача було повідомлено про те, що в ході опитування службових осіб ПП «Лікмардс» по взаємовідносинах з позивачем встановлено, що його директор, бухгалтер та засновник: ОСОБА_2, згідно наданих свідчень повідомив, що він не причетний до фінансово - господарської діяльності ПП «Лікмардс»;

- акти приймання-передачі, які мають узагальнюючий характер, та містять формулювання, що повторюються у кожному акті;

- відсутність доказів придбання, перевезення та зберігання металлопластикових балконних та віконних блоків, перехідних дверей та доказів списання старих віконних та балконних блоків та дверей;

- не зазначення в актах про прийняття виконаних ремонтних робіт (а.с. 99-109) субпідрядника - ПП «Лікмардс»;

дійшов висновку про те, що позивачем недодержано вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах з ПП «Лікмард» при придбанні послуг, оскільки послуги по вказаному правочину не було передано в порушення вимог ст.ст. 655, 656, 662 ЦК України.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення відповідача форми «р» від 22.11.2011 року №0001681710 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів, послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ПП «Лікмардс» укладено договір підряду №6/01 від 6.01.2011 року та додатковий договір до нього від 10.02.2011 року, яким визначено загальну вартість надаваємих послуг (ремонтних робіт) в розмірі 287000,00 грн. (а.с. 120). Згідно актів здачі-приймання робіт від 27.01.2011 року від 22.02.2011 року (а.с.10,11) та акту №1 про прийняття виконаних ремонтних робіт за лютий 2011 року (а.с. 115 -119) вказані в договорі роботи було виконано. Оплату вартості наданих послуг позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ПП «Лікмардс» в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.14, 15).

Крім того факт надання послуг у вигляді заміни балконних та віконних блоків, перехідних дверей з дерев'яних на металопластикові з наступним виготовленням відкосів в кількості 250 шт. також підтверджується актами форми КБ-2в складених між закладом ФПУ «ОУСЦ «Спартак» та позивачем (а.с.99-114).

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок про реальність господарської операції між позивачем та ПП «Лікмардс», оскільки встановлені обставини справи свідчать про наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості придбаних послуг, факт сплати податку на додану вартість підтверджуватися відповідними податковими накладними № 7 від 27.01.2011 року та № 15 від 22.01.2011 року (а.с.12,13).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що позивач придбав у ПП «Лікмардс» послуги з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тому позивач мав право відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з ПП «Лікмардс».

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладені між позивачем та ПП «Лікмардс» зазначеного договору, його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Як вбачається з Акту перевірки нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статті 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надавалось.

Наявність господарських відносин між позивачем та ПП «Лікмардс» відносно якого у податкового органу існують підозри щодо неможливості здійснення господарських операцій враховуючи «наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій», не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення зазначеної норми права суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність обов'язку у позивача доводити правомірність своїх вимог, зазначивши в постанові про ненадання позивачем доказів «які б підтверджували факти придбання, перевезення (транспортування), зберігання на складі або в іншому приміщенні металопластикових балконних та віконних блоків, перехідних дверей, як і не надав доказів на підтвердження фактів списання або утилізації старих дерев'яних балконних та віконних блоків, перехідних дверей», та вирішив спір виходячи з цієї невірної позиції.

Не зазначення в актах прийняття виконаних ремонтних робіт (а.с. 99-114) субпідрядника, яким є ПП «Лікмардс», не є підставою для не врахування зазначених первинних документів які містять достатньо даних, які дають можливість встановити обставини що мають значення для справи, а саме вид та обсяг виконаних будівельних робіт.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено не обґрунтований висновок про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем та ПП «Лікмардс».

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тому, отримавши від ПП «Лікмардс» податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості виконаних робіт (послуг), які отримав від контрагента, до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Лікмардс» за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року у справі №1170/2-а-5023/11 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001681710 від 22 листопада 2011 року прийняте Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47 833,33 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Ю.В. Дурасова