Рішення

від 18.03.2013 по справі 5011-48/15205-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/15205-2012 18.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТК Карат» доПриватного акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект» простягнення 8 204,52 грн. Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Пукшин Л.Г.

Стасюк С.В.

Представники сторін: від позивача:Стельникович В.А. від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Карат» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект» про стягнення 8 204,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору № 2 від 03.01.2012 р. поставив відповідачу товар, а відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4 010,04 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу у розмірі 4 194,48 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-48/15205-2012 та розгляд справи призначено на 14.11.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №5011-48/15205-2012 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. справу №5011-48/15205-2012 було прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. та від 28.11.2012 р. розгляд справи відкладався до 28.11.2012 р. та 12.12.2012 р. відповідно.

В судових засіданнях 12.12.2012 р. та 18.12.2012 р. оголошено перерву до 18.12.2012 р. та 25.12.2012 р. відповідно.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці справу №5011-48/15205-2012 передано для розгляду судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2012 р. справу №5011-48/15205-2012 було прийнято до свого провадження суддею Бойко Р.В.

В судовому засіданні 16.01.2013 р. оголошено перерву до 21.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2012 р. розгляд справи відкладено до 14.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 14.02.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Самсін Р.І., Стасюк С.В.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. у зв'язку з великою завантаженістю судді Самсіна Р.І., розгляд справи доручено здійснити у складі: Бойко Р.В. (головуючий), судді Пукшин Л.Г., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. справу №5011-48/15205-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді Пукшин Л.Г., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. розгляд справи відкладено до 18.03.2013 р.

18.03.2013 р. перед початком судового засідання від відповідача надійшла заява, в якій останній позовні вимоги визнає частково - на суму 4 010,00 грн. В задоволенні решти вимог позивача відповідач просить відмовити.

В судове засідання, призначене на 18.03.2013 р., представник відповідача не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2013 р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд визначати термін нарахування пені з 25.01.2012 р. за період наступних 6 календарних місяців.

Оскільки даною заявою позивачем конкретизовано свої вимоги та визначено період нарахування пені, заява позивача про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Карат» та Приватним акціонерним товариством «Київбуддеталькомплект» укладено договір поставки № 2 (надалі - «Договір»), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного Договору і складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору асортимент товару передбачається у рахунках-фактурах або специфікаціях, які додаються до даного Договору.

Товар, згідно п. 4.1. Договору, постачається покупцю на протязі строку, узгодженого сторонами в додатках, специфікаціях до даного договору, або може бути вказаний в рахунках-фактурах.

10.01.2012 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактура № ТК-0000026 на суму 4 010,04 грн., в якому вказано найменування та кількість товару, що поставляється, а саме: кабель (N)HXH FE 180/E90 3х1,5 кількістю 0,200 км.

За змістом п.п. 5.1, 5.2 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі або специфікаціях, які додаються до даного Договору і складають його невід'ємну частину. Ціни в рахунку-фактурі зазначені з урахуванням ПДВ.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на р/р постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити вартість продукції, вказаній в заявці та згідно виставленого рахунку, на протязі 7 календарних днів з моменту відвантаження товару .

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за поставлений товар.

Договір №2 від 03.01.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору 18.01.2012 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар - кабель (N)HXH FE 180/E90 3х1,5 кількістю 0,200 км, що підтверджується накладною на відвантаження № ТК-0000033 від 18.01.2012 р. та довіреністю № 17 від 17.01.2012 р. на отримання відповідного товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що підпис на накладній на відвантаження № ТК-0000033 від імені Головського О.К. (якого вказано як особу, що отримала товар) виконано не ним, а іншою невідомою особою.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем раніше вже були здійснені оплати товарів, прийнятих на підставі накладних, які містять підпис тотожний тому, що й на спірній накладній. Також суд звертає увагу, що відповідач ухилявся від виконання вимог ухвал суду в частині забезпечення явки в судове засідання Головського О.К., в тому числі для відібрання зразків для проведення почеркознавчої експертизи.

Крім того, відповідність підпису на накладній № ТК-0000033 підпису Головського О.К. засвідчено керівником та головним бухгалтером підприємства у довіреності № 17 від 17.01.2012 р., справжність підписів яких підтверджується відповідачем в заяві про визнання позову.

Отже, наведені у відзиві на позовну заяву обставини належними та допустимими доказами відповідачем не доведені та спростовуються наявними в справі документами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з огляду на те, що товар було відвантажено позивачем 18.01.2012 р., а положеннями п. 6.2 Договору встановлено обов'язок Покупця оплатити вартість продукції протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого позивачем товару до 25.01.2012 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, оплата за поставлений товар здійснена не була, рахунок-фактура № ТК-0000026 на суму 4 010,04 грн. залишається не оплаченим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Як вбачається з поданої 18.03.2013 р. заяви, відповідач позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості визнає.

В ході розгляду справи судом встановлено, що дії Приватного акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект» щодо визнання позову в частині стягнення основного боргу у даній справі положенням законодавства не суперечать, а також чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів не порушують.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 010,04 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 189,48 грн. за період 6 календарних місяців з дня настання строку оплати та штрафу у розмірі 2 005,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 11.2 Договору сторони погодили, що покупець за даним Договором несе відповідальність за несплату товару проти терміну, зазначеному у даному Договорі, у вигляді пені в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

З огляду на те, що взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару відповідачем не виконані, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Проте, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання (нарахованої за період з 26.01.2012 р. по 25.07.2012 р.) складає 302,23 грн. В іншій частині - 1 887,25 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 2 005,00 грн. суд відзначає наступне.

Обґрунтовуючи дану вимогу, позивач посилається на п. 6.7 Договору. Однак, положеннями п. 6.7 Договору встановлено, що в разі порушення покупцем умов оплати згідно п. 6.2 Договору більш ніж на 30 календарних днів, постачальник окрім пені згідно п. 11.2, сплачує постачальнику за кожні слідуючі тридцять днів прострочки штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Таким чином, з наведеного положення договору не вбачається встановлення будь-якої відповідальності відповідача як покупця за Договором у вигляді сплати штрафу.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України, а в силу ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За таких обставин, правових підстав для застосування до відповідача такого виду відповідальності як стягнення штрафу позивачем не наведено, а отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу розмірі 2 005,00 грн. суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Карат» підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Карат» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25-Г, ідентифікаційний код 04012419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Карат» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького/ М.Коцюбинського, 66/2, н.п. № 51, ідентифікаційний код 34925417) основний борг у розмірі 4 010 (чотири тисячі десять) грн. 04 коп., пеню у розмірі 302 (триста дві) грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 95 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.03.2013 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: Л.Г. Пукшин

С.В. Стасюк