Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а/2370/2178/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/2178/12 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті Жорна» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Золоті Жорна» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської ОДПІ Черкаської області ДПС про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001092301 від 12.06.2012.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Золоті жорна» згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Смілянської міської ради 06.08.2010, ідентифікаційний код 36779188, та перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ як платник податків і зборів, зокрема як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100300792, виданого 09.09.2010.

01.06.2012 відповідачем згідно п. п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6 - 20.1.8, 20.1.11, п. 20.1 ст. 20 та ст. 75, 78 та 82 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.10.2010 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Золоті Жорна» за період з 01.04.2011 по 30.11.2011 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Будремсервіс» код 32667093, ТОВ «Сістем зерно маркет» код 37530951, і ТОВ «Окро Аер» код 36715627, по факту якої складено акт перевірки № 541/22/36779188 від 01.06.2012.

За висновками акту ТОВ «Золоті жорна» встановлено наступні порушення:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 11425 грн. 00 коп., в тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 2185 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 7659 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 1581 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 9935 грн., в тому числі: за квітень 2011 року в сумі 1900 грн., за липень 2011 року в сумі 6660 грн., за листопад 2011 року в сумі 1375 грн.

12.06.2012 на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0001022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Золоті жорна» по податку на додану вартість, в тому числі 9935 грн. основного платежу та 2009 грн. 75 коп. штрафних санкцій.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що по факту ведення позивачем господарської діяльності, ним були укладені наступні договори з контрагентами:

- договір поставки товару з ТОВ «Будремсервіс» № 20 від 29.04.2011;

- договір поставки товару з ТОВ «Сістем зерно маркет» № 8 від 18.07.2011;

- договір поставки товару з ТОВ «Окро Аер» № 33 від 31.10.2011.

На підтвердження виконання укладених договорів позивачем надані бухгалтерські документи, що підтверджують проведення розрахунків за виконані договірні зобов'язання, а також податкові та видаткові накладні. Вказані документи оформлені належним чином і зауважень з боку відповідача не мають.

Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Будремсервіс», ТОВ «Сістем зерно маркет» і ТОВ «Окро Аер» - однак не підтверджених реально здійсненими господарськими операціями через відсутність доказів перевезення придбаного товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки відповідною транспортною документацією, такою як товарно-транспортні накладні, підтверджується лише здійснення послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару в цілому, відсутність такої документації без урахування інших факторів не може бути однозначною підставою вважати, що підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей відсутнє.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивачем надані докази використання придбаних у контрагентів товарів у своїй подальшій господарській діяльності, а саме - укладені між позивачем та ТОВ «Нива експо», ТОВ «Агропром-В» та ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» договори, податкові та видаткові накладні, довіреності про отримання борошна, прибуткові касові ордера.

Отже, фактичних порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій не виявлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Дана обставина спростовує висновок ДПІ у м. Черкасах про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту.

Так, згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів пункту 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Податкові накладні позивача містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 за №1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.

Таким чином, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що ці та інші первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, доводи апелянта про невідповідність наданих позивачем до податкового органу первинних документів чинному законодавству України є необгрунованими та не можуть прийматися до уваги колегією суддів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів стосовно нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, посилаючись на ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки на час виконання вищезгаданих Договорів та на дату виписки податкових накладних ТОВ «Нива експо», ТОВ «Агропром-В» та ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат» були належним чином зареєстровані платниками податків.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зміст даних договорів не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет якогось із цих договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

У відповідності до частини 1 статті 203, абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, однак аж ніяк не актом перевірки податкового органу.

Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач, у разі необхідності, мав право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочинів по спірних правовідносин, однак таким правом не скористався.

Відповідно, укладені між позивачем та його контрагентами договори дійсні, а посилання податкової інспекції на їхню нікчемність не можуть мати жодних наслідків у вигляді застосування до позивача відповідальності через непідтвердженість таких доводів у встановленому законом порядку.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємств основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, не мають під собою підґрунтя, оскільки чинним законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними первинних документів не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Такі види діяльності як посередництво в торгівлі та виготовлення зовнішньої реклами не потребують наявності специфічних основних засобів для їх здійснення, а також наявності значних трудових ресурсів, адже юридична особа не обмежена діючим законодавством в частині залучення додаткових працівників, підрядників, вибору засобу транспортування вантажу та інше.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час оформлення договірних правовідносин та виконання за ними зобов'язань сторони за спірними договорами були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку та являлися платниками податку на додану вартість.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та дійсні свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначені суб'єкти господарювання мали право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 19.03.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.