Рішення

від 26.03.2013 по справі 915/260/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа № 915/260/13-г

м.Миколаїв

За позовом: Закритого акціонерного товариства "ЗОРЯ", 68511 с. Височанське, Тарутинського районну, Одеської області

До відповідача: Приватного підприємства "Агротехсервіс-Україна", 54000, м.Миколаїв, Бугський бульвар, 18

про: стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35802,58 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Грицюта О.П., дов. № 66 від 01.02.2013 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство "ЗОРЯ" звернулось до суду з позовними вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Агротехсервіс-Україна" заборгованості в сумі 35802,58 грн., з яких: основного боргу в розмірі 32000,00 грн., пені в розмірі 2444,40 грн., 3% річних в розмірі 1025,70 грн. та інфляційні в розмірі 332,48 грн.

Відповідач в судові засідання 05.03.2013 року та 26.03.2013 року не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив по суті заявлених позовних вимог до суду не надав. Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 14.02.2013 року та від 05.03.2013 року відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, вказані ухвалі були надіслані на адресу відповідача та отримані останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення від 15.02.2013 року та від 11.03.2013 року. За таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

19.09.2011 року між Закритим акціонерним товариством "ЗОРЯ" та Приватним підприємством "Агротехсервіс-Україна" був укладений договір № 19/09 (далі-Договір) згідно умов якого позивач зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) відповідача товар який належить позивачеві. Відповідач зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його вартість на умовах даного Договору. Відомості про товар: - найменування - двигуни ЯМЗ-236 - 3 шт. Загальна вартість Договору складає 32000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 5333,33 грн. (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено вид розрахунків - оплата на р/р, строк розрахунків - оплата по реалізації двигунів (п. 3.3 Договору).

У відповідності до вимог п. 6.1 Договору, - договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до «31.12.2011р.» при умові повного розрахунку між сторонами.

На виконання вимог Договору позивач здійснив поставку двигунів ЯМЗ-236 у кількості 3 шт. на загальну суму 32 000,00 грн., що підтверджується накладною № 1452 від 19.09.2011 року (а.с. 9). Вказаний товар був отриманий відповідачем на підставі довіреності № 54 від 19.09.2011 року (а.с. 8).

Позивач зазначає, що відповідач вимоги Договору в повному обсязі не виконав, оплату поставленого по вищевказаній накладній товару в строк встановлений Договором не здійснив.

З метою отримання грошових коштів за поставлений по Договору товар позивач направив відповідачеві претензію від 21.08.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком № 0566 від 21.08.2012 року, відповідь на яку позивачем отримана не була.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32000,00 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Договору та Закону і підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві просить суд за невиконання відповідачем вимог Договору стягнути з відповідача пеню в розмірі 2444,40 грн., вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

У відповідності до вимог статті 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень статті 624 ЦК України, - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Враховуючи, що в Договорі № 19/09 від 19.09.2011 року сторонами не передбачено стягнення з відповідача пені за неналежне виконання вимог Договору, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2444,40 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ГПК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних за період з 20 вересня 2011 року по 15.10.2012 року складає 1025,70 грн. які обґрунтовані відповідно до вимог закону та підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві нарахував та просить суд за невиконання відповідачем вимог Договору стягнути з відповідача інфляційні нараховані з вересня 2011 року по 15 жовтня 2012 року в розмірі 332,48 грн., вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем невірно визначений початок нарахування інфляційних з вересня 2011 року, так як поставка відповідачеві та отримання останнім двигунів ЯМЗ-236 у кількості 3 шт. була здійснена 19.09.2011 року, про що свідчить накладна № 1452 від 19.09.2011 року (а.с. 9) та довіреність № 54 від 19.09.2011 року (а.с. 8). Отже з урахуванням положень Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції» № 02-5/223 від 12.05.1999 року (зі змінами та доповненнями) та Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 року, нарахування інфляційних за невиконання відповідачем вимог Договору починається з жовтня 2011 року та визначено позивачем по 15 жовтня 2012 року. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). За підрахунком суду за період з жовтня 2011 року по 15 жовтня 2012 року індекс інфляції становить 99,99729883%, тобто менше 100% та відповідно, що позивач за вищевказаний період не поніс збитків від інфляції, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 332,48 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, та оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агротехсервіс-Україна" (54000, м.Миколаїв, Бугський бульвар, 18, р/р 26001060071629, МФО 326610 в НРУ «Приватбанк», ЄДРПОУ 34651973) на користь Закритого акціонерного товариства "ЗОРЯ" (68511 с. Височанське, Тарутинського районну, Одеської області, р/р 26000010330167 в Тарутинській філії ПАТ «ЧБТР», МФО 828011, ЄДРПОУ 37607526) заборгованість в розмірі 32000,00 грн., 3% річних в розмірі 1025,70 грн. та 1582,86 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 27.03.2013 року.

Суддя Н.О. Семенчук