Рішення

від 26.03.2013 по справі 910/3118/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3118/13 26.03.13

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія «Транс-Магістр» дотовариства з обмеженою відповідальністю «Український Авіаційний Сервіс» простягнення 172 544, 75 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Піскурьов Є.О. (довіреність № б/н від 05.03.2013 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія «Транс-Магістр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Український Авіаційний Сервіс» 172 544, 75 грн., (у тому числі: 171 026, 60 грн. - основного боргу, 1 265, 13 грн. - пеня та 253, 03 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

У задоволенні поданого Позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовив з огляду на недоведеність того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 19.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/3118/13 та призначено її розгляд на 12.03.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 24.05.2012 року укладено договір № 21/ДЕ, відповідно до якого Позивач зобов'язався організувати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів при їх перевезенні по Україні та інших країнах, а Відповідач оплатити їх вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Надання транспортно-експедиційних послуг у період з червня 2012 року по жовтень 2012 року Позивачем підтверджено наданими суду актами здачі виконаних послуг № 1 від 30.06.2012 року, № 2 від 31.07.2012 року, № 3 від 31.08.2012 року, № 4 від 30.09.2012 року та № 5 від 31.10.2012 року (копії залучені до матеріалів справи), підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 21/ДЕ від 24.05.2012 року на суму 1 058 218, 05 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору № 21/ДЕ від 24.05.2012 року Відповідач здійснює 100 % передоплату вартості перевезення та транспортно-експедиційного перевезення вантажів, суми страхової премії, якщо перевезення, вантаж застраховані, вартості за митно-брокерські послуги на підставі рахунку Позивача не менше ніж за п'ять банківських днів до початку перевезення. У випадку, якщо за згодою Позивача перевезення вантажу розпочато до надходження 100 % передплати за здійснення даного перевезення, Відповідач зобов'язаний здійснити 100 % оплату по фактичному завантаженні вагонів на протязі п'яти банківських днів з дати початку перевезення партії вантажу (пункт 3.4).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортно-експедиційні послуги повністю не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 91 026, 60 грн. Гарантійним листом № 1186 від 28.11.2012 року Відповідач зобов'язався сплатити заборгованість згідно графіку погашення у кінцевий строк до 30.03.2013 року.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки факт надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 91 026, 60 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 80 000, 00 грн. збитків.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу, Позивач надав платіжне доручення № 1241 від 13.11.2012 року на суму 100 000, 00 грн. як доказ понесених витрат за залізничні перевезення. Зазначені грошові кошти сплачені Позивачем за залізничні перевезення згідно договору № 01333/1 від 27.12.2010 року, укладеного Позивачем та статутним територіально-галузевим об'єднанням «Південна залізниця».

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Позивачем не доведено факту завдання шкоди саме Відповідачем, тому суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з останнього 80 000, 00 грн. збитків.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обов'язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 4.4 договору № 21/ДЕ від 24.05.2012 року у випадку прострочки платежів, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 673, 35 грн. за період з 12.01.2013 року по 29.01.2013 року, оскільки нараховується на суму основного боргу у розмірі 91 026, 60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням часткового задоволення вимоги про стягнення основного боргу, вимога Позивача в частині стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 134, 67 грн. за період з 12.01.2013 року по 29.01.2013 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія «Транс-Магістр» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 91 834, 62 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю«Український Авіаційний Сервіс» (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 90, офіс 3, ідентифікаційний код 36586872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційна компанія «Транс-Магістр» (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Костянтинівська, 2-А, ідентифікаційний код 31087590) 91 026 (дев'яносто одна тисяча двадцять шість) грн. 60 коп. основного боргу, 134 (сто тридцять чотири) грн. 67 коп. - 3 % річних, 673 (шістсот сімдесят три) грн. 35 коп. - пеня та 1 836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн. 68 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 27.03.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.