Рішення

від 26.03.2013 по справі 910/2012/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2012/13 26.03.13

За позовом Державного підприємства «Інженерний центр зварювання тиском НТК

«Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Флінт»

Про стягнення 86 306,88 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Тодорович В.П. - по дов. № 32 від 26.02.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Інженерний центр зварювання тиском НТК «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флінт» про стягнення 82 780,13 грн. основного боргу та 3 526,65 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 05/2009 від 01.01.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 порушено провадження у справі № 910/2012/13 та призначено справу до розгляду на 05.03.2013.

Позивачем в судовому засіданні 05.03.2013 подано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.16, офіс 17, а отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, що зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2012/13 від 05.03.2013, в зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідач та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.02.2013, розгляд справи був відкладений на 19.03.2013.

Даною ухвалою суд зобов'язав позивача надіслати відповідачу в строк до 11.03.2013 копію позовної заяви та додані до неї документи за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.16, офіс 17), докази надіслання подати в засідання суду.

Позивачем в судовому засіданні 19.03.2013 подано докази (поштову квитанцію № 1034 та опис вкладення кореспонденції від 06.03.2013) надіслання копії позовної заяви та додані до неї документи відповідачу за вищевказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2012/13 від 19.03.2013, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засіданні суду та невиконання відповідачем вимог ухвал суду, розгляд справи був відкладений на 26.03.2013.

Позивач в судовому засіданні 26.03.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в засідання суду 26.03.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 23.10.2012 та ухвал від 05.03.2013, від 19.03.2013.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 05.03.2013, від 19.03.2013 було надіслано відповідачу у рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою : м. Київ, вул. Глибочицька, 16, офіс 17, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 26.03.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2009 між Інженерним центром зварювання тиском НТК «Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона» Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флінт» (орендар) було укладено договір оренди № 05/2009 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно, що знаходиться на балансі орендодавця розташоване за адресою : м. Київ, вул. Ракетна, 26, корпус 2 (ІЦЗТ) (далі - майно), площею 53,2 кв. м. на 2-му поверсі адміністративно-побутового корпусу кім. № 226, № 227.

Майно передається в оренду під розміщення офісу (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 7.1.2. договору орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором, а у разі оренди майна на строк не менше ніж три роки - після державної реєстрації договору.

Факт передачі орендодавцем та відповідно прийняття орендарем майна підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг у період з 01.01.2010 по 10.10.2012, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 82 780,13 грн. та нараховані 3% річних в розмірі 3 526,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір укладено на 1 (один) рік та діє з 01.01.2009 до 31.12.2009 включно.

Додатковою угодою від 01.01.2010 сторонами строк дії договору продовжено до 31.12.2010 включно.

Додатковою угодою № 2 від 19.08.2010 змінено орендодавця за договором на Державне підприємство «Інженерний центр зварювання тиском НТК «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України».

Додатковою угодою № 3 від 01.01.2011 сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2011.

28.11.2011 сторони уклали додаткову угоду № 4, згідно якої з 01.12.2011 орендар займає тільки одну кімнату № 227 загальною площею 18 кв. м.

Додатковою угодою № 5 від 01.01.2011 сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2012.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 01.10.1995 та № 961 від 14.09.2011 або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку -листопад 2008 року разом з ПДВ становить 2 311,01 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрати на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати.

Відповідно до п. 3.2. договору нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В матеріалах справи наявний договір № 07-ЕП/20097 від 29.12.2006 укладений між сторонами, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги відповідачу по експлуатації та обслуговуванню приміщень та прилеглої території на площа, що займає відповідач за адресою : м. Київ, вул. Ракетна, 26. Строк дії договору визначено додатковою угодою від 01.01.2010 до закінчення строку дії договору оренди.

Оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних послуг до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Підтвердженням надання позивачем та отримання відповідачем визначених умовами договорів послуг підтверджується наявними в матеріалах справи наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) : № 6 від 29.01.2010 на суму 3 962,36 грн., від 26.02.2010 на суму 3 404,98 грн., № 24 від 31.03.2010 на суму 3 243,73 грн., № 36 від 29.04.2010 на суму 2 626,51 грн., від 31.05.2010 на суму 631,10 грн., від 30.06.2010 на суму 1 500,64 грн., від 31.08.2010 на суму 1 627,14 грн., від 30.09.2010 на суму 1 430,99 грн., від 29.10.2010 на суму 1 977,68 грн., № 105 від 30.11.2010 на суму 2 762,30 грн., № ІЦ-0000008 від 31.12.2010 на суму 3 845,63 грн., № ОУ-0000005 від 31.01.2011 на суму 4 660,74 грн., № ОУ-0000016 від 28.02.2011 на суму 5 154,77 грн., № ОУ-0000029 від 31.03.2011 на суму 4 536,01 грн., № ОУ-0000038 від 29.04.2011 на суму 3 695,27 грн., № ОУ-0000047 від 31.05.2011 на суму 3 011,46 грн., № ОУ-0000057 від 30.06.2011 на суму 3 123,13 грн., № ОУ-0000065 від 29.07.2011 на суму 3 018,79 грн., № ОУ-0000073 від 31.08.2011 на суму 3 105,31 грн., № ОУ-0000081 від 30.09.2011 на суму 3 106,12 грн., № ОУ-0000088 від 31.10.2011 на суму 3 856,24 грн., № ОУ-0000096 від 30.11.2011 на суму 4 473,97 грн., № ОУ-0000106 від 30.12.2011 на суму 2 159,53 грн., № ОУ-0000003 від 31.01.2012 на суму 2 327,16 грн., № ОУ-0000015 від 29.02.2012 на суму 2 615,05 грн.

В подальшому акти сторонами не підписувались. Доказів того, що відповідачем у період з березня по жовтень 2012 року не надавались послуги оренди та комунальні послуги не подано.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.1.4. договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим договором.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати та плати за комунальні послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 82 780,13 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 82 780,13 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 3 526,65 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 526,65 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства «Інженерний центр зварювання тиском НТК «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флінт» (м. Київ, вул. Глибочицька, 16, офіс 17, код ЄДРПОУ 32050010) на користь Державного підприємства «Інженерний центр зварювання тиском НТК «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України» (м. Київ, вул. Ракетна, 26, код ЄДРПОУ 02023034) 82 780 (вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят) грн. 13 коп. основного боргу, 3 526 (три тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 65 коп. - 3% річних, 1 726 (одну тисячу сімсот двадцять шість) грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 28.03.2013.

СуддяВ.В. Сівакова