Ухвала

від 21.03.2013 по справі 910/1109/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/1109/13 21.03.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-АВТО»

Про стягнення 12 121,37 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» про стягнення 12 121,37 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 193340 серії АТК від 15.09.2009 внаслідок настання страхової події - пошкодження внаслідок стихійних лих (падіння дерева) (надалі - подія) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Hundai Accent, державний номер АА 2924НТ, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Такою особою позивачем визначено відповідача як балансоутримувача автостоянки за адресою : м. Київ, просп. Броварський, 31, за якою сталася подія, та на якого у відповідності з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» покладено обов'язок відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1109/13 та призначено справу до розгляду на 26.02.2013.

Відповідачем в судовому засіданні 26.02.2013 було подано клопотання про заміну в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України неналежного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» (код ЄДРПОУ 31029805) на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-АВТО» (код ЄДРПОУ 24939226). Відповідач, мотивує клопотання тим, що згідно рішення Київської міської ради № 93/150 від 28.09.2006 земельна ділянка площею 15691,39 кв. м надана Товариству з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-АВТО» (код ЄДРПОУ 24939226) в оренду на 10 років для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування, обслуговування, торгівлі, паркінгом на проспекті Броварському, 31 м. Києва та укладено договір оренди від 27.12.2006 № 66-6-00376 до 27.12.2016.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.02.2013 було оголошено перерву до 28.02.2013.

Позивачем в судовому засіданні 28.02.2013 було подано клопотання про заміну в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України неналежного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» (код ЄДРПОУ 31029805) на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-АВТО» (код ЄДРПОУ 24939226).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1109/13 від 28.02.2013 здійснено заміну відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» (код ЄДРПОУ 31029805) на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ-АВТО» (код ЄДРПОУ 24939226) та враховуючи невиконання сторонами вимог ухвали суду від 23.01.2013 відкладено розгляд справи на 14.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1109/13 від 14.03.2013, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду, викладених в ухвалах від 23.01.2013, від 28.02.2013, розгляд справи був відкладений на 21.03.2013.

Позивач в судове засідання 21.03.2013 не з'явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 23.01.2013 та ухвал від 28.02.2013, від 14.03.2013 не виконав.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 14.03.2013 свідчить про те, що представник позивача Крашеніннікова М.І. згідно довіреності № 13/2013 від 10.01.2013 була присутня в цьому засіданні та повідомлена про те, що наступне судове засідання відбудеться 21.03.2013 (розгляд справи відкладено).

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 14.03.2013 представника позивача Крашеніннікової М.І. про те, що останнїй повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/1109/13.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача та невиконання вимог суду суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Відповідач в судове засідання 21.03.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду від 28.02.2013, від 14.03.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали від 26.02.2013 та від 14.03.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: м. Київ, вул. Грушевського, 3, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребуванні господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою з'ясування чи настав у відповідача обов'язок по виплаті страхового відшкодування, судом у позивача було витребувано належні докази в підтвердження надіслання відповідачу регресних вимог про відшкодування шкоди, що позивачем виконано не було.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

З метою з'ясування визначення розміру витрат на відновлення транспортного засобу, судом було витребувано у позивача звіт про оцінку, на підставі якого визначено цей розмір в сумі 12 121,37 грн. та докази в підтвердження повноважень суб'єкта оціночної діяльності, яким складено звіт про оцінку.

Проте, вимоги суду щодо надання звіту про оцінку та надання доказів в підтвердження повноважень суб'єкта оціночної діяльності позивачем виконано не було.

Стаття 56 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів повинні додаватись до позовної заяви (п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, належними доказами надіслання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (поштова квитанція), який підтверджує факт прийняття для пересилання поштового відділенням зв'язку разом з описом вкладення кореспонденції, який підтверджує зміст поштового відправлення.

Ухвалами суду від 28.02.2013 та від 14.03.2013 позивача було зобов'язано надіслати копію позовної заяви і додані до неї документи заміненому відповідачу, надавши відповідні докази надіслання до суду.

Проте, дані вимоги суду позивач не виконав.

Враховуючи те, що позивач без поважних причин не з'явився в судове засідання та не виконав вимог суду викладених в ухвалах від 28.02.2013, від 14.03.2013, що перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає, що позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» підлягає залишенню без розгляду.

При залишенні позову без розгляду, суд приймає до уваги і те, що :

Позивачем не було подано заяви щодо підтримання позовних вимог або про розгляд справи без участі представника позивача. Також позивачем не подано письмової заяви із зазначенням поважних причин невиконання вимог ухвал суду. Позивач в разі неможливості з'явитись в судові засідання не виконав вимоги суду шляхом надіслання витребуваних документів поштою.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява у даній справі надійшла до Господарського суду міста Києва 21.01.2013.

Отже, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення даного спору закінчився. Клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що нез'явлення в засідання суду та неподання позивачами доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії позивача щодо нез'явлення в засідання суду та неподання витребуваних судом доказів, розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Судові витрати покладаються на позивача.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст. 49, п. 5 ст. 81, ст. 86 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов залишити без розгляду.

Суддя В.В.Сівакова