Рішення

від 23.01.2013 по справі 14/107-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2013 р. Справа № 14/107-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Просалова О. Є. (довіреність б/н від 20.10.2012 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Форхоум", м. Біла Церква

про визнання права власності на майно

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „УніКредит Лізинг" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Форхоум" про визнання права власності на автонавантажувач BALKANKART, 2003 року випуску, номер рами № 38810130413; форматно-розкроювальний верстат „ROJEK" 3200в, модель РК300А, 2002 року випуску, серійний номер № 110059; форматно-розкроювальний верстат „FILATO" 3200в, модель MJ1132B, 2007 року випуску, серійний номер № 20070927.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2012 р. порушено провадження у справі № 14/107-12 за позовом ТОВ „УніКредит Лізинг" до ТОВ „Форхоум" про визнання права власності на майно і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 28.11.2012 р.

28.11.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.12.2012 р.

12.12.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.01.2013 р.

09.01.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.01.2013 р.

16.01.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.01.2013 р.

23.01.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 09100, вул. Гайок, 218 В, м. Біла Церква, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 2213L11/00, згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець бере на себе зобов'язання передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 строк лізингу починається з дати передачі та закінчується у відношенні кожного конкретного предмету лізингу в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п. 2.2. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 предмет лізингу підлягає передачі лізингоодержувачу до 05 лютого 2011 р. за адресою: вул. Гайок, 218-в, м. Біла Церква, Київська обл., Україна.

Пунктом 7.1. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 передбачено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 7.2. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 передбачено, що склад лізингових платежів наступний:

7.2.1. Перший лізинговий платіж. Перший лізинговий платіж сплачується за курсом першого лізингового платежу (курсом купівлі валюти - безготівковий курс купівлі долара США/Євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ „Укрсоцбанк", за який покупці можуть продати долар США/Євро, що діяв на день підписання цього договору) та складається із:

а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу;

7.2.2. Періодичні лізингові платежі.

Періодичні лізингові платежі сплачуються за курсом платежу (курсом продажу валюти -безготівковий курс продажу долара США/Євро, встановлений на Офіційному сайті ПАТ „Укрсоцбанк", за який покупці можуть придбати долар США/Євро, який діє на банківський день, що передує даті платежу, яка визначена у додатку 2 до договору фінансового лізингу) і складається з:

7.2.2.1. Перший періодичний лізинговий платіж складається з:

a) Комісії лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу;

7.2.2.2. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на курс купівлі валюти (безготівковий курс купівлі долара США/Євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ „Укрсоцбанк", за який покупці можуть продати долар США/Євро) на дату підписання цього договору;

b) комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню.

7.2.3. У випадку перевищення комісією, встановленою згідно з підпунктом а) пункту 7.2.2.1. та b) пункту 7.2.2.2. договору, подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розрахованої від ціни предмета лізингу, на суму такого перевищення нараховуватиметься ПДВ згідно зі статтею 3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість" або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену. Такий ПДВ сплачується лізингоодержувачем додатково до лізингового платежу.

Пунктом 7.7. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 передбачено, що сплата лізингових платежів. Лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані у додатку № 2 до договору фінансового лізингу на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору.

Пунктом 7.8. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 передбачено, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу, лізингоодержувач повинен сплатити такий прострочений лізинговий платіж за курсом продажу валюти на день здійснення такої сплати, але не меншим за курс платежу. У випадку, якщо курс продажу валюти на день здійснення такої сплати менше за курс платежу, сплата такого простроченого лізингового платежу здійснюється за курсом платежу.

Згідно п. 11.3. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Пунктом 13.8. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу. Одностороння відмова від цього договору та договору фінансового лізингу повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Згідно додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. предметом лізингу є Свердлювальний центр CyFlex F900, заводський номер АВ/191910, що був у використанні.

Відповідно до графіку лізингових платежів - додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. лізингові платежі встановлені з 05.02.2011 р. до 05.02.2013 р.

22.02.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р.

22.02.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі, згідно якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг відповідно до договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. предмет лізингу - Свердлювальний центр CyFlex F900, заводський номер АВ/191910, що був у використанні, загальною ціною 19 452, 00 доларів США, що є еквівалентом 154 487, 78 грн.

21.01.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 2214L10/00, згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець бере на себе зобов'язання передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 строк лізингу починається з дати передачі та закінчується у відношенні кожного конкретного предмету лізингу в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору фінансового лізингу. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п. 2.2. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 предмет лізингу підлягає передачі лізингоодержувачу до 05 лютого 2011 р. за адресою: вул. Гайок, 218-в, м. Біла Церква, Київська обл., Україна.

Пунктом 7.1. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 передбачено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 7.2. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 передбачено, що склад лізингових платежів наступний:

7.2.1. Перший лізинговий платіж. Перший лізинговий платіж сплачується за курсом першого лізингового платежу (курсом купівлі валюти - безготівковий курс купівлі долара США/Євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ „Укрсоцбанк", за який покупці можуть продати долар США/Євро, що діяв на день підписання цього договору) та складається із:

а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу;

7.2.2. Періодичні лізингові платежі.

Періодичні лізингові платежі сплачуються за курсом платежу (курсом продажу валюти -безготівковий курс продажу долара США/Євро, встановлений на Офіційному сайті ПАТ „Укрсоцбанк", за який покупці можуть придбати долар США/Євро, який діє на банківський день, що передує даті платежу, яка визначена у додатку 2 до договору фінансового лізингу) і складається з:

7.2.2.1. Перший періодичний лізинговий платіж складається з:

a) Комісії лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу;

7.2.2.2. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на курс купівлі валюти (безготівковий курс купівлі долара США/Євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ „Укрсоцбанк", за який покупці можуть продати долар США/Євро) на дату підписання цього договору;

b) комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню.

7.2.3. У випадку перевищення комісією, встановленою згідно з підпунктом а) пункту 7.2.2.1. та b) пункту 7.2.2.2. договору, подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розрахованої від ціни предмета лізингу, на суму такого перевищення нараховуватиметься ПДВ згідно зі статтею 3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість" або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену. Такий ПДВ сплачується лізингоодержувачем додатково до лізингового платежу.

Пунктом 7.7. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 передбачено, що сплата лізингових платежів. Лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані у додатку № 2 до договору фінансового лізингу на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору.

Пунктом 7.8. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 передбачено, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу, лізингоодержувач повинен сплатити такий прострочений лізинговий платіж за курсом продажу валюти на день здійснення такої сплати, але не меншим за курс платежу. У випадку, якщо курс продажу валюти на день здійснення такої сплати менше за курс платежу, сплата такого простроченого лізингового платежу здійснюється за курсом платежу.

Згідно п. 11.3. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Пунктом 13.8. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу. Одностороння відмова від цього договору та договору фінансового лізингу повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Згідно додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. предметом лізингу є Лінія обгортання Barberan RP-30, серійний № 16.601, що була у використанні.

Відповідно до графіку лізингових платежів - додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. лізингові платежі встановлені з 05.02.2011 р. до 05.02.2013 р.

22.02.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р.

22.02.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі, згідно якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг відповідно до договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. предмет лізингу - Лінія обгортання Barberan RP-30, серійний № 16.601, що була у використанні, загальною ціною 19 104, 00 доларів США, що є еквівалентом 151 723, 97 грн.

02.02.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави № 1, згідно умов п. 1.1. якого предметом цього договору є надання в заставу заставодавцем в забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача перед заставодержателем, предмету застави, що належить заставодавцю на праві власності. Предмет застави та його вартість визначені у Додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.9. договору застави предмет застави має зберігатися за адресою: вул. Гайок, 218-В, м. Біла Церква, Київська область, Україна.

Відповідно до п. 2.6. договору застави заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог, що витікають із договору фінансовою лізингу та цього договору звернути стягнення на предмет застави у наступник випадках:

2.6.1. якщо в момент настання строків виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених договором фінансового лізингу, вони не будуть виконані.

2.6.2. заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань від лізингоодержувача, а в разі їх невиконання звернути стягнення на предмет застави у разі:

· порушення заставодавцем своїх обов'язків за цим договором;

· настання обставин, згідно з Договором фінансового лізингу, в наслідком яких заставодержатель має право вимагати дострокового виконання всіх платежів по договору фінансового лізингу;

· виявлення заставодержателем погіршення стану предмету заставни та (або) нецільового використання предмету застави, або зменшення вартості предмету застави понад норми нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету застави;

· порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності заставодавця та/або лізингоодержувача, чи визнання його банкрутом, чи про визнання недійсними установчих документів заставодавця та/або лізингоодержувача, чи про скасування державної реєстрації заставодавця та/або лізингоодержувача;

· прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію або реорганізацію заставодавця та/або лізингоодержувача.

Пунктом 2.7. договору застави передбачено, що у paзі звернення стягнення на предмет застави згідно з п. 2.6.1., 2.6.2., цього договору, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи всі платежі по договору фінансового лізингу, відшкодування збитків, неустойки, а також витрати, понесені у зв'язку із пред'явленням вимоги до заставодавця.

Пунктом 4.1. договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених цим договором, здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку.

Пунктом 4.2. договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку за вибором заставодержателя здійснюється будь-яким із наступних способів:

· передача предмету застави у власність заставодержатедя в рахунок виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором фінансового лізингу шляхом підписання акту прийому-передачі предмета застави;

· продаж заставодержатедем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Пунктом 5.1. договору застави визначено строк його дії, згідно якого термін дії договору - до повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Згідно додатку № 1 до договору застави № 1 від 02.02.2011 р. предметом застави є автонавантажувач BALKANKART, 2003 року випуску, номер рами № 38810130413, вартістю 81 230, 00 грн.; форматно-розкроювальний верстат „ROJEK" 3200в, модель РК300А, 2002 року випуску, серійний номер № 110059, вартістю 44 000, 00 грн.; форматно-розкроювальний верстат „FILATO" 3200в, модель MJ1132B, 2007 року випуску, серійний номер № 20070927, вартістю 44 000, 00 грн.

28.02.2011 р. державним реєстратором ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження, а саме заборону відчуження предмету застави згідно договору застави № 1 від 02.02.2011 р., укладеного між ТОВ „УніКредит Лізинг" та ТОВ „Форхоум", про що здійснено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис № 10886837.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що за період дії договорів фінансового лізингу відповідач свої зобов'язання за договорами не виконував належним чином та у строки, встановлені графіками лізингових платежів, чим істотно порушив умови договорів фінансового лізингу, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договором фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р.

15.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням № 2002 від 30.11.2011 р., у якому повідомив про відмову від договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. в односторонньому порядку та припинення його дії з 09.12.2011 р., у зв'язку із наявністю заборгованості у розмірі 28 873, 12 грн. понад 30 днів, та повідомленням № 2001 від 30.11.2011 р., у якому повідомив про відмову від договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. в односторонньому порядку та припинення його дії з 09.12.2011 р., у зв'язку із наявністю заборгованості у розмірі 31 573, 91 грн. понад 30 днів. Факт направлення позивачем повідомлень відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа від 06.12.2011 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення.

29.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням № 645/1 від 28.03.2012 р. про порушення забезпеченого заставою зобов'язання, у якому він вимагав протягом 30 днів сплатити на користь позивача 173 168, 63 грн. або у той же строк поставити на стоянку позивача предмет застави, на який позивач звертає стягнення та набуває право власності. Факт направлення позивачем повідомлення відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9512 від 29.03.2012 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 29.03.2012 р.

30.03.2012 р. державним реєстратором ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України зареєстровано звернення стягнення за договором застави № 1 від 02.02.2011 р., укладеним між ТОВ „УніКредит Лізинг" та ТОВ „Форхоум".

14.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1210 від 14.06.2012 р., у якому він вимагав у строк до 21.06.2012 р. поставити на стоянку позивача та передати у власність предмет застави, а саме автонавантажувач BALKANKART, 2003 року випуску, номер рами № 38810130413; форматно-розкроювальний верстат „ROJEK" 3200в, модель РК300А, 2002 року випуску, серійний номер № 110059; форматно-розкроювальний верстат „FILATO" 3200в, модель MJ1132B, 2007 року випуску, серійний номер № 20070927. Факт направлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 3180 від 14.06.2012 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 14.06.2012 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 цього ж кодексу до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 759 цього ж кодексу передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування з плату на певний строк.

Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною першою ст. 16 цього ж закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо сплати лізингових платежів у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 73 835, 14 грн. (35 657, 89 грн. - за договором фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р., 38 177, 25 грн. - за договором фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р.), що підтверджується договором фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та додатками до нього, відповідними виписками з банківського рахунку позивача, відповідними зведеними рахунками-фактурами, розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, наявними у матеріалах справи.

Крім того, позивачем при зверненні із позовом до відповідача в суд заявлено пеню, передбачену договором фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договором фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті лізингових платежів з 06.07.2011 р. по 01.11.2012 р. всього на загальну суму 12 137, 59 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.1. договору фінансового лізингу № 2213L11/00 передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Пунктом 8.2.1. договору фінансового лізингу № 2214L10/00 передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому вимоги позивача про стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості у вищевказані періоди у розмірі 12 137, 59 грн. за договором фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договором фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. є законними і обґрунтованими.

Крім того, позивачем при зверненні із позовом до відповідача в суд заявлено 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті лізингових платежів з 06.07.2011 р. по 01.11.2012 р. всього на загальну суму 2 396, 66 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому вимоги позивача про стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості у вищевказані періоди у розмірі 2 396, 66 грн. за договором фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договором фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. є законними і обґрунтованими.

Крім того, позивачем при зверненні із позовом до відповідача в суд заявлено неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню предметів лізингу з 16.12.2011 р. по 31.10.2012 р. всього на загальну суму 283 828, 56 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування предметами лізингу за час прострочення їх повернення, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки за прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню предметів лізингу у вищевказані періоди у розмірі 283 828, 56 грн. за договором фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договором фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. є законними і обґрунтованими.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у встановлені договорами фінансового лізингу строки та станом на час розгляду справи відповідач свої обов'язки щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів, пені, 3 % річних від суми основної заборгованості, неустойки у загальному розмірі 372 197, 95 грн. та щодо повернення предметів лізингу згідно договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. не виконав.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить в рахунок погашення вищевказаної заборгованості у розмірі 372 197, 95 грн. звернути стягнення на заставне майно, а саме на автонавантажувач BALKANKART, 2003 року випуску, номер рами № 38810130413, вартістю 81 230, 00 грн.; форматно-розкроювальний верстат „ROJEK" 3200в, модель РК300А, 2002 року випуску, серійний номер № 110059, вартістю 44 000, 00 грн.; форматно-розкроювальний верстат „FILATO" 3200в, модель MJ1132B, 2007 року випуску, серійний номер № 20070927, вартістю 44 000, 00 грн., що належить відповідачеві, та є предметом договору застави № 1 від 02.02.2011 р., шляхом визнання за позивачем права власності на вказане майно.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням виконання зобов'язання заставою здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про заставу", Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 582 цього ж кодексу визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 589 цього ж кодексу у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 590 цього ж кодексу передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 19 цього ж закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частинами 1, 5 ст. 20 цього ж закону передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 22 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням.

За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає:

1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження;

2) сплату процентів і неустойки;

3) сплату основної суми боргу;

4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження;

5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст. 24 цього ж закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 1 ст. 26 цього ж закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно ч. 1 ст. 27 цього ж закону якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 28 цього ж закону якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Частинами 1 - 4 ст. 29 цього ж закону передбачено, що обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

Якщо заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження надійшло від іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, може набути право власності на предмет забезпечувального обтяження лише в разі задоволення ним забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього. Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду.

У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.

Пунктом 4.1. договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених цим договором, здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку.

Пунктом 4.2. договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку за вибором заставодержателя здійснюється будь-яким із наступних способів:

· передача предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором фінансового лізингу шляхом підписання акту прийому-передачі предмета застави;

· продаж заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Отже, сторонами при укладенні договору застави досягнуто домовленості щодо надання можливості заставодержателю звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку за вибором заставодержателя шляхом передачі предмету застави у власність заставодержатедя в рахунок виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів, пені, 3 % річних від суми основної заборгованості, неустойки у загальному розмірі 372 197, 95 грн. та щодо повернення предметів лізингу згідно договору фінансового лізингу № 2213L11/00 від 21.01.2011 р. та договору фінансового лізингу № 2214L10/00 від 21.01.2011 р. вимоги позивача про стягнення з відповідача 73 835, 14 грн. основної заборгованості, 12 137, 59 грн. пені, 2 396, 66 грн. 3 % річних, 283 828, 56 грн. неустойки підлягають задоволенню за рахунок заставного майна, а саме автонавантажувача BALKANKART, 2003 року випуску, номер рами № 38810130413, вартістю 81 230, 00 грн.; форматно-розкроювальний верстату „ROJEK" 3200в, модель РК300А, 2002 року випуску, серійний номер № 110059, вартістю 44 000, 00 грн.; форматно-розкроювальний верстату „FILATO" 3200в, модель MJ1132B, 2007 року випуску, серійний номер № 20070927, вартістю 44 000, 00 грн., що знаходиться за адресою: вул. Гайок, 218-в, м. Біла Церква, Київська область, та належить відповідачеві, та є предметом договору застави № 1 від 02.02.2011 р., шляхом визнання за позивачем права власності на вказане майно.

Отже, вимоги позивача до відповідача про звернення стягнення на предмет застави - рухоме майно за договором застави № 1 від 02.02.2011 р. шляхом визнання за позивачем права власності на таке майно є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" (ідентифікаційний код 33942232) на майно, а саме на автонавантажувач BALKANKART, 2003 року випуску, номер рами № 38810130413; форматно-розкроювальний верстат „ROJEK" 3200в, модель РК300А, 2002 року випуску, серійний номер № 110059; форматно-розкроювальний верстат „FILATO" 3200в, модель MJ1132B, 2007 року випуску, серійний номер № 20070927.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Форхоум" (ідентифікаційний код 35381602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" (ідентифікаційний код 33942232) судові витрати 3 384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 60 (шістдесят) коп. судового збору.

Суддя Бацуца В.М.

Повний текст рішення підписаний

18 березня 2013 р.