Рішення

від 18.03.2013 по справі 248/1380/13-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/1380/13-ц

2/248/712/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді ТКАЧЕНКО Л.Я.

при секретарі М'ЯКІНЧЕНКО В.В.

за участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Державного закладу "Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці" Міністерства охорони здоров'я, про стягнення розрахункових сум при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення невиплачених їй при звільненні розрахункової суми 2239 грн.51 коп., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1807грн.00коп., компенсація єдиного соціального внеску в сумі 655,94 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди в розмірі 2000грн.

Позов мотивує тим, що вона працювала у Державному закладі «Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» Міністерства Охорони здоров»я України помічником лікаря-епідеміолога з 01.05.1987 року та наказом №31-к від 29 грудня 2012 року була звільнена з займаної посади за п.1ст.40 КЗпП України у зв»язку із ліквідацією підприємства. Наказом Міністерства охорони здоров'я №176 від 21.09.2012р. "Про ліквідацію бюджетних закладів" підприємство де вона працювала ліквідовано та створена ліквідаційна комісія. При звільненні їй були нараховані розрахункові суми: компенсація за невикористану відпустку в сумі 1807,00 грн., вихідна допомога в сумі 2239,54грн., компенсація єдиного соціального внеску в сумі 655,94 грн., а всього 4702,45грн., які їй в день звільнення не були виплачені. Просить стягнути вказані суми, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 30.12.2012р. по день ухвалення судом рішення. Також вказує, що через несвоєчасну виплату належних їй сум їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що вона була поставлена в скрутне матеріальне становище, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває в роздратованому стані, що негативно впливає на стан її здоров»я. Вона весь час переживає за існування її сім»ї, а вона проживає одна із сином, який навчається в Зугреському професійному ліцеї. Порушився встановлений ритм її життєдіяльності, їй прийшлось докладати додаткових зусиль для організації життя її та її сім»ї. Моральну шкоду оцінює в 2000 грн.

Позивачка, в судовому засіданні позов підтримала та надала суду свідчення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила стягнути компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1807,00 грн., вихідну допомогу в сумі 2239,54грн., компенсацію єдиного соціального внеску в сумі 655,94 грн., а всього 4702,45грн., моральну шкоду в сумі 2000грн., середній заробіток за весь час затримки з урахуванням довідки відповідача б/н від 06.03.2013року, та графіку її роботи - графік її роботи складається з п'ятиденного робочого тижня тривалістю робочого дня 7.7 годин при сорокагодинному робочому тижні та заробітної плати за листопад 2012р. в сумі 2239 грн. 51коп., відпрацьовано нею 22 робочих дня, за грудень 2012 року - 2282 грн. 87коп., відпрацьовано нею 21 робочий день. ЇЇ середня заробітна плата за місяць складає 2261 грн. 19коп., середньоденна заробітна плата - 105 грн.17 коп. Виходячи з графіку її роботи (п'ятиденний робочий тиждень) вона мала би відпрацювати з 30.12.2012р. по 17.03.2013р. ,включено - 51 робочих дні. Таким чином, розмір її середнього заробітку за весь час затримки становить 5363 грн. 67коп. ( 51 дні х 105грн.17коп.). Вказані суми просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає за можливе постановити рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДЗ "Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці" з 01 травня 1987 року по 29 грудня 2012 року, працювала на посаді помічника лікаря-епідеміолога, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.9-11).

Відповідно до наказу головного державного санітарного лікаря ДЗ "Іловайська лінійна СЕС на Донецькій залізниці" №31-к від 29.12.2012р. позивачка ОСОБА_1 звільнена з посади помічника лікаря-епідеміолога ДЗ "Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці" МОЗ України з 29.12.2012р. у зв'язку з ліквідацією підприємства, п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.13).

Згідно ч.1 ст.44 КЗпП України при звільнені працівника за п.1 ст.40 КЗпП України йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше однієї середньої заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом також встановлено, що на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я від 21.09.2012 р. № 176-о "Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я" санітарно-епідеміологічні станції знаходяться у стані припинення. Відповідно до п.2 вищевказаного наказу затверджені персональні склади ліквідаційних комісій юридичних осіб. Відповідно до п.3.5 цього ж наказу головам ліквідаційних комісій вказано забезпечити додержання прав та інтересів працівників юридичних осіб при ліквідації відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 105 ЦК України, з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Для проведення ліквідації в ДЗ "Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці" створена ліквідаційна комісія, головою якої є ОСОБА_2 З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами установи.

Відповідно до довідки без № від 06.03.2013р., виданої головою ліквідаційної комісії ДЗ "Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці " МОЗ України, ОСОБА_1 при звільненні нараховано, але не виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 2239 грн. 51 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1807 грн. , нарахування на компенсацію відпустки єдиного соціального внеску - 655 грн.94коп., а всього 4702 грн.45коп. (а.с.14).

На підставі викладеного, з урахуванням довідки, виданої відповідачем, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суми які нараховані йому при звільненні, але не виплачені, а саме вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 2239 грн. 51 коп. , компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1807 грн. , нарахування на компенсацію відпустки єдиного соціального внеску - 655 грн. 94 коп., а всього 4702 грн. 45 коп.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень п. 20 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст. 117 КЗпП, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а саме з 30.12.2012р. по день постановлення рішення.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата. Відповідно даним довідки відповідача б/д від 06.03.2013року, графіку роботи,- графік роботи ОСОБА_1 складався з п'ятиденного робочого тижня тривалістю робочого дня 7.7 годин при сорокагодинному робочому тижні. Заробітна плата за листопад 2012р. - 2239 грн. 51коп., відпрацьовано 22 робочих дня. Заробітна плата за грудень 2012 року - 2282 грн. 87коп., відпрацьовано 21 робочий день. Таким чином середня заробітна плата за місяць складає 2261 грн. 19коп., середньоденна заробітна плата - 105грн.17коп.

Виходячи з графіку роботи позивача (п'ятиденний робочий тиждень) позивачка мала би відпрацювати з 30.12.2012р. по 17.03.2013р. включено - 51 робочих дні.

Таким чином, суд вважає, розмір середнього заробітку за весь час затримки становить 5363 грн. 67коп.( 51 дні х 105грн.17коп.).

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, вирішуючи питання про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди приходить до висновку, що позивачу несвоєчасною виплатою належних йому при звільнення розрахункових сум була спричинена моральна шкода. Однак вважає вимоги позивача в цій частині завищеними і з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України вважає за необхідне задовольнити їх частково, при цьому суд враховує ступень спричинених позивачу несвоєчасною виплатою нарахованих, але не виплачених сум, моральних страждань, їхній характер і тривалість, глибину душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості, те, що невиплата заробітної плати вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що потребувало матеріальних затрат. З урахуванням зазначеного суд вважає за доцільним стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 400 грн., що є справедливою компенсацією.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 229,40грн. за розгляд позовних вимог майнового характеру, та 114,70грн. за розгляд позовних вимог немайнового характеру, а всього 344,10грн.

Керуючись ст. ст. 44, 116,117, 237-1 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. ст.10,11,30,209,212,214-215,224 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ліквідаційної комісії Державного закладу "Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці" Міністерства охорони здоров'я (86793, Донецька область, м.Іловайськ, вул.Шевченко, 112а, ідент.код 01112557) на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1: вихідну допомогу в розмірі 2239 грн. 51 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1807 грн., нарахування на компенсацію відпустки єдиного соціального внеску - 655 грн. 94 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 5363 грн. 67коп., моральну шкоду в сумі 400 грн., а всього 10466грн. 12коп. ( десять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 12 коп.).

Стягнути з ліквідаційної комісії Державного закладу "Іловайська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці" Міністерства охорони здоров'я (86793, Донецька область, м. Іловайськ, вул. Шевченко, 112а, ідент.код 01112557) судовий збір на користь держави в сумі 344,10 грн.( р/р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)" символ звітності 206, код суду 02895679).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою, поданою відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: