Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-1962/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1962/12/2770

19.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Смачна І.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 26.11.12,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Євсєєв Павло Олександрович, довіреність № 2639/9/10-039 від 03.12.13,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Гавура О.В ) від 24.10.12 у справі № 2а-1962/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" (вул. М.Музики, буд.88-А кв.504,Севастополь,99029)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.10.2012, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монопорстройсервіс" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року №0000560221 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Монопорстройсервіс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 211566,00грн., з яких 141044,00грн. податок на додану вартість та 70522,00грн. штрафна (фінансова) санкція. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.10.2012, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2012 ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС складений акт №67/22-1/34394034 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монопорстройсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальником ПП «Акура-Будсервіс» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

З матеріалів справи вбачається, що наказ №781 від 31.07.2012 на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки вручений директору ТОВ «Монопорстройсервіс» 31.07.2012 та пред'явлено повідомлення №5750/10/22-0 від 31.07.2012 на перевірку.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підставою ж для проведення такого виду перевірки, в силу вимог п.78.4. ст.78 Податкового кодексу України, є рішення керівника органу державної податкової служби, яке оформлюється наказом. І право, як таке, на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Право розпочати документальну невиїзну перевірку, відповідно до ст.79 Податкового кодексу України, надається посадовим особам органу державної податкової служби у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Оскільки, в даному випадку, позивачем на запит податкового органу №885/10/22-1 від 03.04.2012 копії запитуваних підтверджуючих документів надано не в повному обсязі, то вказана обставина стала підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у відповідності до вимог п.п.78.1.1 п.7.8 ст.78 Податкового кодексу України, про що прийнято наказ №781 від 31.07.2012 року про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Монопорстройсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальником ПП «Акура-Будсервіс» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, який позивачем не оскаржувався, є чинним та виконаним. Тобто, дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби є правомірними.

17 серпня 2012 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000560221 про збільшення ТОВ «Монопорстройсервіс» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у загальному розмірі 211566,00грн., в тому числі податок - 141 044, 00грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 70 522,00грн.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монопорстройсервіс» та Приватним підприємством «Акура-Будсервіс» 03 січня 2012 року укладений договір постачання №5, за умовами якого позивач приймає та оплачує товар згідно специфікацій. Ціна товару включає вартість доставки.

Приватне підприємство «Акура-Будсервіс» ЄДРПОУ 35060681 зареєстровано юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру. Також ПП «Акура-Будсервіс» станом на січень 2012 року зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя видано свідоцтво №100341825.

Умови договору постачання №5 виконані сторонами, товари (будівельні матеріали) поставлені ПП «Акура-Будсервіс» та прийняті ТОВ «Монопорстройсервіс», що підтверджується належним чином оформленими витратними накладними за січень 2012. ТОВ «Монопорстройсервіс» сплачена вартість отриманих товарів, цей факт відповідачем не спростовується. На підтвердження постачання товарів та отримання грошових коштів ПП «Акура-Будсервіс» виписало на адресу ТОВ «Монопорстройсервіс» податкові накладні за січень 2012, які оформлені відповідно до ст.201 Податкового кодексу України.

Придбання позивачем товарів за договором з ПП «Акура-Будсервіс» було зумовлено наявністю зобов'язань ТОВ «Монопорстройсервіс» перед ВАТ «Головне управління облаштованості військ» за договором №69 від 28 жовтня 2011 року на виконання робіт по ремонту храму Святого Рівноапостольного князя Володимира в м. Севастополі за адресою м. Севастополь, вул. Суворова, 3. Пов'язаність придбаного у ПП «Акура-Будсервіс» позивачем товару та використання його у господарської діяльності позивача встановлено при розгляді даної справи на підставі актів прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та підсумкових відомостей ресурсів.

В той же час відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, встановленим ст.201 Податкового Кодексу України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірним договором, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність здійснення господарської операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарська операція фактично відбулась, та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Акура-Будсервіс».

Відповідач в акті перевірки та запереченнях на позов зазначає, що у ПП «Акура-Будсервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ПП «Акура-Будсервіс» з контрагентами (покупцями та постачальниками) мають ознаки нікчемності.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

За таких обставин відповідач, приймаючи оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що на порушення наведених норм права в акті перевірки №67/22-1/34394034 ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС правочин, вчинений між ТОВ «Монопорстройсервіс» та ПП «Акура-Будсервіс», визначено нікчемним з перевищенням повноважень, передбачених ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 17.08.2012 №0000560221 правомірно скасовано судом першої інстанції .

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.10.12 у справі № 2а-1962/12/2770 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.10.12 у справі № 2а-1962/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко