Рішення

від 28.03.2013 по справі 5006/14/201/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.13 р. Справа № 5006/14/201/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Град-2000»,

ЄДРПОУ 25410615, м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат

«Азовсталь», ЄДРПОУ 00191158, м.Маріуполь

про стягнення 4092351,78 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

Від позивача: Джумурат В.М.- по дов.

Від відповідача: Бузивська Н.М.- юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 27.03. по 28.03.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Град-2000», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 4092351,78 грн., у тому числі основний борг в сумі 3700000,00 грн., три проценти річних в розмірі 100191,78 грн. та пеня в сумі 292160,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 21.11.2012р. збільшив розмір позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 3700000,00 грн., трьох процентів річних в сумі 112964,38 грн. та пені в розмірі 298160,00 грн., всього заборгованості в сумі 4111124,38 грн.

Заявою від 12.03.2013р., що надійшла до суду 13.03.2013р., позивач збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3700000,00 грн., пені в розмірі 298160,00 грн. та трьох процентів річних в сумі 146720,55 грн.

За таких обставин, фактично позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4144880,55 грн., у тому числі основний борг в сумі 3700000,00 грн., три проценти річних в сумі 146720,55 грн. та пеня в розмірі 298160,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на придбання технологічного обладнання №07/177 від 29.12.2010р., специфікацію №2 від 04.11.2011р., видаткову накладну №РН-008 від 14.11.2011р., акт здачі-прийому по кількості та якості від 14.11.2011р., розрахунок суми позову.

24.12.2012р. до господарського суду Донецької області надійшло клопотання №09-9/46 від 24.12.2012р. Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про зупинення провадження по справі №5006/14/201/2012 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №5006/13/114пд/2012.

Ухвалою суду від 24.12.2012р. провадження по справі №5006/14/201/2012 було зупинено, на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, до вирішення спору по справі №5006/13/114пд/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Град-2000", м.Київ про визнання специфікації №2 від 04.11.2011р. до договору №07/177 від 29.12.2010р. недійсною.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.2013р. по справі №5006/13/114пд/2012, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2013р., відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Град-2000", м.Київ про визнання специфікації №2 від 04.11.2011р. до договору №07/177 від 29.12.2010р. недійсною.

За таких обставин, 18.03.2013р. провадження по справі №5006/14/201/2012 судом поновлено.

У відзиві на позовну заяву від 27.03.2013р. відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №07/177 від 29.12.2010р. в частині передання оригіналів документів на обладнання та, як наслідок, відсутність у останнього порушеного права на отримання винагороди за поставлений товар. Крім цього, відповідач також стверджує про припущення позивачем помилки у визначенні періоду нарахування суми пені з урахуванням умов п.7.2 договору №07/177 від 29.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

29.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Град-2000» та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» був підписаний договір на придбання технологічного обладнання №07/177, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити запасні частини до спецтехніки (обладнання) на умовах, передбаченими даним договором.

Відповідно до п.2.1 договору кількість, номенклатура обладнання вказується у специфікаціях до даного договору, яка є невід'ємною його частиною.

Згідно зі специфікацією №2 від 04.11.2011р. до договору позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити обладання: машину ломки футеровки «BROKK-AB» Швеція, у кількості - 1 шт., вартістю 4200000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 700000,00 грн.

Датою поставки вважається дата передачі обладнання представнику покупця на складі покупця з відміткою у видатковій накладній (п.8 специфікації №2 від 04.11.2011р.).

Сторонами в пункті 4 специфікації узгоджено, що строк поставки: на протязі 45 календарних днів з моменту підписання даної специфікації, але не пізніше 29.12.2011р.

Як встановлено, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №РН-008 від 14.11.2011р. ТОВ «Град-2000» було поставлено відповідачу обладнання на суму 3700000,00 грн., з урахуванням часткового погашення боргу з боку відповідача. В підтвердження передачі товару відповідачу, сторонами 14.11.2011р. був підписаний акт здачі-прийому товару по кількості та якості згідно договору №07/177 від 29.12.2010р.

Факт отримання від позивача обладнання на вказану суму за договором на придбання технологічного обладнання №07/177 від 29.12.2010р. з боку відповідача не заперечується.

При цьому, посилання відповідача на неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №07/177 від 29.12.2010р. в частині передачі документів, передбачених п.6.3 договору, судом до уваги не приймаються.

Зокрема, згідно п.6.3 договору №07/177 від 29.12.2010р. встановлений обов'язок позивача надати відповідачу певні документи саме до початку приймання обладнання. Враховуючи факт підписання 14.11.2011р. сторонами відповідних видаткової накладної та акту здачі-прийому товару, суд дійшов висновку про попереднє виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі відповідачу певних документів.

Крім цього, згідно із ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем письмових доказів наявності претензій до позивача з приводу документів, що стосуються обладнання, доказів відмови від договору №07/177 від 29.12.2010р., повернення обладнання, до матеріалів справи не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2 договору на придбання технологічного обладнання №07/177 від 29.12.2010р. передбачено, що оплата поставленого обладнання буде проводитись на протязі строку, вказаного у специфікації, який починається з моменту поставки обладнання.

Згідно з п.5 специфікації строк оплати поставленого обладнання: 15 банківських днів з моменту поставки.

З урахуванням викладеного, відповідач мав виконати свій обов'язок з оплати вартості придбаного у позивача обладнання за договором №07/177 від 29.12.2010р. в строк до 05.12.2011р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 3700000,00 грн. за договором на придбання технологічного обладнання №07/177 від 29.12.2010р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 06.12.2011р. по 12.03.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 146720,55 грн.

Також позивачем на підставі п.7.2 договору №07/177 від 29.12.2010р. нараховано пеню в розмірі 298160,00 грн. за період з 06.12.2011р. по 04.06.2012р.

Зокрема, відповідно до п.7.2 договору на придбання технологічного обладнання №07/177 від 29.12.2010р. в разі порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Як встановлено, розрахунок суми пені та трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

При цьому, посилання відповідача на необхідність нарахування пені за період, що розпочинається виключно після закінчення перебігу 15 банківських днів та 30 календарних днів, суд вважає безпідставними, враховуючи, що п.7.2 договору №07/177 від 29.12.2010р. встановлює загальне правило, згідно якого у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачу пеню виключно у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання. Проте, за висновками суду, вказаний пункт договору жодним чином не змінює встановленого порядку нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, щодо зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені, судом залишено без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, клопотання відповідача про зменшення розміру пені всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними обставинами.

При цьому, за висновками суду, на момент розгляду справи отримане від позивача обладнання за договором №07/177 від 29.12.2010р. відповідачем не сплачене.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про відстуність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4144880,55 грн., у тому числі основний борг в сумі 3700000,00 грн., три проценти річних в сумі 146720,55 грн. та пеня в розмірі 298160,00 грн., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Град-2000», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 4144880 грн. 55 коп., у тому числі основний борг в сумі 3700000 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 146720 грн. 55 коп. та пеня в розмірі 298160 грн. 00 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500 Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити не вказані) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Град-2000» (03056 м.Київ, вул.Борщагівська, 128, ЄДРПОУ 25410615, банківські реквізити не вказані) основний борг в сумі 3700000 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 146720 грн. 55 коп. та пеню в розмірі 298160 грн. 00 коп., всього заборгованість в сумі 4144880 грн. 55 коп., судовий збір в сумі 64380 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 28.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 28.03.2013р.

Суддя Левшина Г.В.