Постанова

від 21.03.2013 по справі 801/2400/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 р. (о 12:46) Справа №801/2400/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Давіденко М.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінксістемс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінксістемс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 27.02.2013 №0003422204 про зменшення від'ємного значення на 700 грн., прийняте відносно ТОВ «Лінксістемс», визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 27.02.2013 №0003432204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2034, прийняте відносно ТОВ «Лінксістемс», визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 27.02.2013 №0003442204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2676, прийняте відносно ТОВ «Лінксістемс»

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту (від'ємного значення податку на додану вартість) у зв'язку з тим, що постачальник позивача є «транзитером» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту за грудень 2011 р., що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та унеможливлює продаж товарів контрагенту - ТОВ «Лінксістемс» по ланцюгу постачання, не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Позивач зауважує, що господарська операція з придбання товарів у ТОВ «ПСВ Тернар Логік» має реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка товару та подальше його використання у господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи та процесуальний обов'язок відповідача надати суду всі матеріали, які можуть бути використані судом в якості доказів, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у справі документами.

Заслухав пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінксістемс» є юридичною особою, ідентифікаційний код 37428301, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 16.12.2010.

Відповідно до довідки серії АА №527529 від 30.05.2012 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмами (КВЕД - 46.51); роздрібна торгівля комп'ютерами периферійним устаткуванням і програмами (КВЕД - 47.41), інші.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Лінксістемс» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лінксістемс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 р.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.01.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 у сумі 2327 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення на 700 грн. (рядок 19) та донараховано до сплати в бюджет ПДВ у сумі 1627 грн., п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п. 138.2., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України , у зв'язку з чим донараховано податку на прибуток за 2-4 кв. 2011 у сумі 2676 грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2013 №753/22-3/37428301. (далі - акт перевірки)

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013, а саме:

- №0003442204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2676 грн.

- №0003422204 про зменшення від'ємного значення на 700 грн.

- №0003432204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2034, в тому числі за основним платежем 1627 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 407 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 2676 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п. 138.2., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем у 2-4 кварталі 2011р. на суму 11636 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагента ТОВ «ПСВ Тернар Логік» у грудні 2011 р.

Сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість та збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначена податковим органом внаслідок порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2327 грн. по операціям з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» у грудні 2011 р.

Не погодившись з зазначеним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість, збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, податку на прибуток і було встановлено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень - рішень, якими позивачеві зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0003442204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2676 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» були сформовані позивачем у 4 кварталі 2011 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ІІІ розділу Податкового кодексу України "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки у 4 кварталі 2011 р. ТОВ «Лінксістемс» задекларовані витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 920015 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, встановлено його завищення за 2-4 квартал 2011 р. у сумі 11636 грн. по операціям з придбання товару у грудні 2011 р. у ТОВ «ПСВ Тернар Логік».

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що при проведені перевірки правомірності здійснення господарської діяльності ТОВ «ПСВ Тернар Логік» було встановлено, що підприємством не подана декларація з ПДВ за грудень 2011 р, кількість працюючих - 1 особа, наявність основних фондів - 0,0 грн., направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, отже у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок про нікчемність укладеної угоди між ТОВ «ПСВ Тернар Логік» та ТОВ «Лінксістемс», що, в свою чергу, виключає реальність здійснення фінансово-господарських відносин між підприємствами у грудні 2011 р. та правомірність формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Лінксістемс» по взаємовідносинах у грудні 2011 р. з ТОВ «ПСВ Тернар Логік».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «Лінксістемс» по взаємовідносинах з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказані витрати у сумі 11636 грн. були задекларовані позивачем за підсумками 4 кварталу 2011 р. та сформовані платником податків по взаємовідносинам з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» у вказаний період.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ПСВ Тернар Логік» та ТОВ «Лінксістемс» був укладений договір купівлі-продажу від 04.01.2011, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний поставляти (передати у власність)на умовах, вказаних в цьому договорі другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму, визначену у прайс-листах (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках-фактурах, та/або у видатково-прибуткових накладних, як є невід'ємною частиною цього договору.

Предметом поставки є комп'ютерна техніка, оргтехніка, комплектуючи та витратні матеріали до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари з найменуванням, кількістю, зазначеними у прас-листах (прейскурантах), та/або у видатково-прибуткових накладних Постачальника (п. 1.2. Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2000 (в тому об'ємі, що може бути застосований на території України) EXW(м. Київ).

На виконання умов договору ТОВ «ПСВ Тернар Логік» поставило позивачу Товар (комп'ютерну техніку та комплектуючі), що підтверджується видатковою накладною № TLN - 111201/02 від 01.12.2011 р. на суму 13963,26 грн., в т.ч. ПДВ 2327,21 грн. (вартість без ПДВ 11636,05 грн.).

Згідно умов ІНКОТЕРМС термін EXW «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Судом встановлено, що транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.12.2011, отримання товару також підтверджується довіреністю №167 від 01.12.2011, відповідно до якої товар отриманий директором Кушнір О.С.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «ПСВ Тернар Логік» грошових коштів за отриманий товар, що підтверджується банківською випискою: б/в від 09.12.2011 на суму 12302,04 грн., призначення платежу - оплата за комп'ютери та комплектуючі згідно рахунку №ТІ-111201/02від 01.12.2011 в т.ч. ПДВ 2050,34 грн.; від 12.12.2011 на суму 1661,22 грн. - оплата за комп'ютери та комплектуючі згідно рахунку №ТІ-111201/02 від 01.12.2011 в т.ч. ПДВ 276,87 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів на суму 13963,26 грн., в т.ч. ПДВ 2327,21 грн. (вартість без ПДВ 11636,05 грн.) у 4 кварталі 2011р., з господарською діяльністю позивача та використання вказаного товару в оподаткованих операціях, що є підставою для формування валових витрат, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА №527529 від 30.05.2012 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмами (КВЕД -46.51); роздрібна торгівля комп'ютерами периферійним устаткуванням і програмами (КВЕД -47.41), інші.

Отже отримання від ТОВ «ПСВ Тернар Логік» товарів з метою їх реалізації відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має матеріально-технічні можливості для здійснення вказаного виду діяльності, що підтверджується наступним.

Згідно договору оренди від 08.07.2011 ОСОБА_4 передала, а ТОВ «Лінксістемс» прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 60 кв.м., розташоване за адресою: вул. А Невського/пер Архівний спуск, буд. 13/1, частково квартири №№1,2 для розміщення в них торгівельно-офісного приміщення. Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення №17/12/2010 від 17.12.2010 ПП «Емір» передало ТОВ «Лінксістемс» в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 40 кв.м., розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Калинина, 4.

Судом встановлено, що у бухгалтерському обліку ТОВ «Лінксістемс» господарські операції з придбання товарів в повному обсязі в сумі 13963,26 грн. відображені в регістрах бухгалтерського обліку за період грудень 2011р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками», рух товару у бухгалтерському обліку відображений в оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 (прибуття Дт 281, вибуття Кт 281).

З матеріалів справи вбачається, що отриманий товар був реалізований стороннім покупцям у грудні 2011 р, що підтверджується видатковими накладними: №412 від 12.12.2011 (ТОВ «Рибоконсервний комбінат «Новий») на суму 5171 грн., №413 від 02.12.2011 (ТОВ «Єлісофт) на суму 209 грн., №415від 26.12.2011 (ДП «Автобаза №4 «ВАТ «Південшляхбуд») на суму 1238,10 грн., №419 від 26.12.2011 (ТОВ «ВКП «Далі ЛТД») на суму 4916,00 грн., №422 від 06.12.2011 (ПП Компанія «ВСК») на суму 254,00 грн., №423від 06.12.2011 (ФОП ОСОБА_6) на суму 181,00 грн., №425 від 07.12.2011 (ТОВ «Амеріа-Україна») на суму 597,00 грн., №426 від 06.12.2011 (ТОВ «Амеріа-Україна») на суму 16006 грн., №427 від 06.12.2011 (ПП «Компанія «ВСК») на суму 2693,90 грн., №430 від 07.12.2011 (ТОВ»ВВВ Плюс») на суму 268,00 грн., №431 від 08.12.2011 (МПП «Вікс») на суму 982 грн., №432 від 09.12.2011 (ФОП ОСОБА_5) на суму 4852,50 грн., №433 від 16.12.2011 (ТОВ «Амеріа-Україна») на суму 1195,00 грн., №435 від 12.2011 (ТОВ «Си Стар») на суму 1460,00 грн., №477 від 02.12.2011 (Міністерство соціальної політики АРК) на суму 3756,00 грн.

Продаж товару вказаним покупцям відображено у журналі-ордері по рахунку 361 (Дт 361 та КТ 361) за грудень 2011 р.

Отже реалізація отриманого від ТОВ «ПСВ Тернар Логік» товару надала право позивачу на формування валових витрат у 4 кварталі 2011р., виходячи з собівартості реалізованих товарів.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з реалізацією товару, отриманого від ТОВ «ПСВ Тернар Логік», були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями.

Таким чином, за результатом господарських операцій з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» по факту реалізації комп'ютерної техніки та комплектуючих позивач отримав валовий дохід (чистий прибуток), тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 11636 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього та використані в оподаткованих операціях (понесені витрати спрямовані на отримання прибутку шляхом реалізації комп'ютерної техніки і комплектуючих, товари реалізовані в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів), у зв'язку з чим вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Відтак, вказані витрати у сумі 11636 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених платником податків у 4 кварталі 2011 р.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Лінксістемс» виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат у 4 кварталі 2011р., витрат, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ «ПСВ Тернар Логік» на суму 11636 грн. (вартість без ПДВ), оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

У зв'язку з чим, суд вказує, що отримання товарів та їх реалізація в оподаткованих операціях з метою отримання прибутку пов'язано з господарською діяльністю позивача.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 11636 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 2676 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень №0003422204 від 27.02.2013р. про зменшення від'ємного значення на 700 грн., №0003432204 від 27.02.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2034, в тому числі за основним платежем 1627 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 407 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно податкової декларації з ПДВ, наданої ТОВ «Лінксістемс» у ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС за грудень 2011р., платником податку у рядку 17 податкової декларації задекларований податковий кредит у сумі 52919 грн., в тому числі 2327 грн. по операціям з ТОВ «ПСВ Тернар Логік», від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає за даними платника 700 грн. (р. 19).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановленого його завищення на загальну суму 2327 грн.

Таким чином, податковим органом зі складу податкового кредиту була виключена сума у розмірі 2327 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ «ПСВ Тернар Логік», у зв'язку з чим зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 700 грн. та донараховані грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1627 грн.

Підставою для виключення цієї суми зі складу податкового кредиту та зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є визнання податковим органом нікчемною угоду між позивачем та його постачальником, оскільки за результатом перевірки ТОВ «ПСВ Тернар Логік» було встановлено, що підприємством не подана декларація з ПДВ за грудень 2011 р, кількість працюючих - 1 особа, наявність основних фондів - 0,0 грн., направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, отже у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Разом з тим, матеріали справи спростовують доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» у грудні 2011 р. та формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у податковому періоді грудня 2011 р.

Перевіряючи товарність господарської операції між позивачем та ТОВ «ПСВ Тернар Логік», судом встановлено наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ «ПСВ Тернар Логік» та ТОВ «Лінксістемс» був укладений договір купівлі-продажу від 04.01.2011, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний поставляти (передати у власність)на умовах, вказаних в цьому договорі другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму, визначену у прайс-листах (прейскурантах) та/або у виставлених рахунках-фактурах, та/або у видатково-прибуткових накладних, як є невід'ємною частиною цього договору.

Предметом поставки є комп'ютерна техніка, оргтехніка, комплектуючи та витратні матеріали до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари з найменуванням, кількістю, зазначеними у прас-листах (прейскурантах), та/або у видатково-прибуткових накладних Постачальника (п. 1.2. Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2000 (в тому об'ємі, що може бути застосований на території України) EXW(м. Київ).

На виконання умов договору ТОВ «ПСВ Тернар Логік» поставило позивачу Товар (комп'ютерну техніку та комплектуючі), що підтверджується видатковою накладною № TLN - 111201/02 від 01.12.201 р. на суму 13963,26 грн., в т.ч. ПДВ 2327,21 грн. (вартість без ПДВ 11636,05 грн.).

Згідно умов ІНКОТЕРМС термін EXW «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Судом встановлено, що транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.12.2011, отримання товару також підтверджується довіреністю №167 від 01.12.2011, відповідно до якої товар отриманий директором Кушнір О.С.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «ПСВ Тернар Логік» грошових коштів за отриманий товар, що підтверджується банківською випискою: б/в від 09.12.2011 на суму 12302,04 грн., призначення платежу - оплата за комп'ютери та комплектуючі згідно рахунку №ТІ-111201/02від 01.12.2011 в т.ч. ПДВ 2050,34 грн.; від 12.12.2011 на суму 1661,22 грн. - оплата за комп'ютери та комплектуючі згідно рахунку №ТІ-111201/02 від 01.12.2011 в т.ч. ПДВ 276,87 грн.

Відповідно, 01 грудня 2011 р. по даті дата відвантаження товарів відповідно до п. 187.2 ст. 187 Податкового кодексу України у ТОВ «ПСВ Тернар Логік» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 2327,21 грн.

Судом встановлено, що по факту поставки товару ТОВ «ПСВ Тернар Логік» виписана податкова накладна №2 від 01.12.2011 на загальну суму 13963,26 грн., в т.ч. ПДВ 2327,21 грн. (вартість без ПДВ 11636,05 грн.)

Вказана податкова накладна отримана позивачем у грудні 2011 року та включена до реєстру податкових накладних за грудень 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари та сплачена їх вартість, що підтверджено податковою накладною та платіжним дорученням, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «ПСВ Тернар Логік» відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкової накладної 01.12.2011, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податків товарів, що підтверджено податковою накладною, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у грудні 2011 року - сума ПДВ - 2327,21 грн.

Судом встановлено, що податкова накладна, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді грудня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ПСВ Тернар Логік» містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем були виключені суми, які надають право формування податкового кредиту, в загальному розмірі 2327,21 грн., що відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що отримані товари були оприбутковані та використані ТОВ «Лінксістем» у господарської діяльності.

Судом встановлення що вчинена господарська операція з придбання комп'ютерної техніки та комплектуючих відповідає основними видам діяльності позивача за КВЕД.

Як було зазначено вище, отримані товари біли реалізовані стороннім постачальникам в межах оподаткованих операцій. За результатом вказаних господарських операцій з реалізації отриманого від ТОВ «ПСВ Тернар Логік» товару позивачем отриманий валовий дохід, зобов'язання, які виникли у зв'язку з господарськими операціями були у повному обсязі відображені в документах податкового обліку.

У зв'язку з чим вчинена господарська операція з придбання товару у ТОВ «ПСВ Тернар Логік» призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у спраі.

Факт отримання та оприбуткування товару, його оплата та використання у господарської діяльності з метою отримання прибутку відображений в регістрах бухгалтерського обліку за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками», дебетом субрахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №218

А відтак, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Таким чином, отримані товари, за операцією з придбання яких ТОВ «Лінксістемс»» в грудні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 2327 грн., використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ТОВ «ПСВ Тернар Логік».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень про завищення позивачем податкового кредиту у червні 2011 р. у сумі 2327 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 700,00 грн. та заниженню грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1627,00 грн., у зв'язку з визнанням податковим органом нікчемною угоду між позивачем та його постачальником.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «ПСВ Тернар Логік» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарській діяльності. Оплата за договором була здійсненна у повному обсязі, поставлений товар був отриманий позивачем та у подальшому використаний в господарської діяльності позивача (реалізований іншим суб'єктам господарювання).

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, зменшення податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ТОВ «ПСВ Тернар Логік», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Більш того, суд вважає за необхідним зазначити, що податкові зобов'язання у сумі 2327 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лінксістемс» були відображені ТОВ «ПСВ Тернар Логік» у декларації з податку на додану вартість за звітний період грудня 2011р.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме: вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманої від контрагента податкової накладної є обґрунтованим.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Слід зазначити, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Суд зазначає, що відсутність постачальника ТОВ «ПСВ Тернар Логік» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ "Лінксістемс" відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ТОВ «ПСВ Тернар Логік», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Лінксістемс» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «ПСВ Тернар Логік» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Крім того, як було зазначено вище, договір купівлі продажу був укладений на умовах ІНКОТЕРМС 2000 EXW (м. Київ), що передбачає виконання зобов'язань продавця у названому місці (у даному випадку м. Київ). При цьому матеріали справи свідчать, що доставка товару з м. Київ до складу позивача підтверджується товарно-транспортної накладної від 01.12.2011.

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.03.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.03.2013 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003442204 від 27.02.2013, №0003422204 від 27.02.2013, №0003432204 від 27.02.2013.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінксістемс» (ЄДРПОУ 37428301) судові витрати у сумі 114,70 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна