Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-8479/10/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 р.Справа № 2а-8479/10/1570

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, за участю прокурора Малиновського району м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з зазначеним позовом, просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000111620/2 від 04.08.2010 р., яким визначено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 823469, 00 грн. за основним платежем та 411734,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000121620/2 від 04.08.2010 р., яким визначено суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 864476, 00 грн. за основним платежем та 432238, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000171620/2 від 04.08.2010 р., яким визначено суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1780. 68 грн. за основним платежем та 4099, 11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями: № 0000191620/2 від 04.08.2010 р., яким визначено суми податкового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб у сумі 4775, 08 грн. за основним платежем та 2387.54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001191620/0/2 від 04.08.2010 р.. яким визначено суми податкового зобов'язання у сумі 397815, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток приватних підприємств.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 22.12.2009 року № 533, від 26.01.2010 року № 17 виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одеса, спеціалістами податкової інспекції на підставі п.1 ч.І ст.11, ч.І, ч.4, ч.9, ч.І 1, ч.І4 ст.111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання спільним українсько-турецьким підприємством «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 22.12.2009 р. по 09.02.2010 р. Термін проведення перевірки продовжився на підставі наказу заступника Голови ДПА - начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеса від 26.01.2008 № 36.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової перевірки спільного українсько-турецького підприємства «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р.від 16.02.2010р. № 63/16-2/24532055/1.

Перевіркою було встановлено порушення спільним українсько-турецьким підприємством «Одеські дріжджі» у формі закритого акціонерного товариства: 1) вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, пп. 5.2.5 п.5.2, абз. З пп5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 864 476,00 грн., у тому числі: в 2 кварталі 2008 р. - 365831 грн.; в 3 кварталі 2008 р. -406393 грн. ; в 4 кварталі 2008 р. - 23406 грн.; в 1 кварталі 2009 р. - 24931 грн.; в 2 кварталі 2009 р. - 21997 грн.; в 3 кварталі 2009 р. - 21918 грн.; 2) вимог пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану на загальну суму 823 469 грн., в тому числі: в квітні 2008 року - 200 495 грн.; в травні 2008 року - 132 118 грн.; в червні 2008 року - 101 425 грн.; в липні 2008 року -30018 грн.; в серпні 2008 року - 141 831 грн.; в вересні 2008 року на суму 80 176 грн.; в жовтні 2008 року - 60 913 грн.; в листопаді 2008 року - 18 510 грн.; в грудні 2008 року - 5 074 грн.; в січні 2009 року - 6 042 грн.; в лютому 2009 року - 5 333 грн.; в березні 2009 року - 5 933 грн.; в квітні 2009 року - 5 267 грн.; в травні 2009 року - 6 600 грн.; в червні 2009 року - 5 933 грн.; в липні 2009 року - 5 934 грн.; в серпні 2009 року - 5 267 грн.; в вересні 2009 року - 6 600 грн.; 3) вимог п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.З, пп. Е) пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. 1-4 пп.9.10.1, абз.4 пп.9.10.2, абз. 1,2 пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІХ, в результаті чого підприємством заниженого податок з доходів фізичних осіб в сумі 1780, 68 грн.; 4) вимог ст.2, ст.5, ст.14 Закону України «Про плату за землю в Україні» № 2535 - XII від 03.07.1992 р., в результаті чого підприємством занижено земельний податок в сумі 4 775,08 грн., а саме: квітень-грудень 2008 р. - 2387, 54 грн., січень-вересень 2009 р. - 2387, 54 грн.; 5) вимог абз. 1,2 п.2.11 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320.

За результатами планової виїзної перевірки згідно Акту від 16 лютого 2010 р. № 63/16-2/24532055/1 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000191620/2 від 04.08.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 7 162,62 грн. по земельному податку з юридичних осіб, з яких 4 775,08 грн. за основним платежем та 2387,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000171629/2 від 04.08.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 5879,79 грн. за податком з доходів найманих працівників, з яких 1780,68 грн. за основним платежем та 4099,11 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001191620/2 від 04.08.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 397 815,00 грн. за податком на прибуток приватних підприємств, з яких 397 815,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000121620/2 від 04.08.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1 296 714,00 грн. за податком на прибуток приватних підприємств, з яких 864 476,00 грн. за основним платежем та 432 238,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями , №0000111620/2 від 04.08.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1 235 203,50 грн. з податку на додану вартість, з яких 823 469,00 грн. за основним платежем та 411 734,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як було встановлено перевіркою СУТП «Одеські дріжджі» у формі ЗАТ до складу валових витрат включені витрати по придбанню меляси бурякової у ПП ОСОБА_1, який відповідно до договорів одночасно виступав, як постачальник так і перевізник сировини.

Судом встановлено, що на виконання зазначених вище договорів, ПП ОСОБА_1 укладав договори із надання послуг транспортування із третіми особами, у зв'язку з відсутністю власного та орендованого автотранспорту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження наявності та доцільності витрат по придбанню меляси бурякової у ПП ОСОБА_1А були надані належним чином завірені та оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" копії приходних ордерів, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, що в повному обсязі спростувало доводи відповідача про відсутність доказів щодо доцільності використання відповідних сум та підтверджує обґрунтованість віднесення їх до валових витрат підприємства (т. 1а.с.191-221, 239-248).

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.08 по 30.09.09 встановлено їх завищення всього у сумі 2220979 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року на 810013 грн., за 3 квартал 2008 року на 1041960 грн., за 4 квартал 2008 року на 93625 грн., за 1 квартал 2009 року на 99724 грн., за 2 квартал 2009 року на 87987 грн., за З квартал 2009 року на 87670 грн.

В акті зазначено, що СУТП «Одеські дріжджі» були укладені договори з надання транспортно-експедиторських послуг з підприємствами ПП «Партнер», код ЄДРПОУ 31068467, ПП «ДІГ», код ЄДРПОУ 33139513. ПП «Денвер». код ЄДРПОУ 30087761 та перераховані грошові кошти ПП "Партнер" у сумі 865000 грн.. у т.ч. в 2 кварталі 2008 р. -715000 грн., в 3 кварталі 2008р. - 150000 грн., ПП "ДІГ" в 3 кварталі 2008 р. у сумі 755940 грн., ПП «Денвер» в 3 кварталі 2008 р. у сумі 235000 грн. Відповідно отриманих від ПП «Партнер», ПП «ДІГ», ПП «Денвер» актів з надання ТЕП з перевезення сировини, СП «Одеські дріжджі» віднесено до складу валових витрат 1 546 616 грн.. в тому числі в 2 кварталі 2008 року 895 833 грн. та 3 кварталі 2008 року 950 783 грн. Але, як зазначено в акті перевірки, надані акти з надання ТЕП з перевезення сировини, накладні, ТТН на постачання сировини, складені не за типовою формою №1-1, яка затверджена наказом Мінтрансу України від 29.12.95 №488/346 (відсутні данні, щодо номеру подорожного листа, вантажовідправника, пункту навантаження, пункту розвантаження, у відомостях про вантаж по гр. 8 «з вантажем слідують документи» не вказані номер та дата накладної), акти на перевезення дріжджів (товару), накладні, ТТН на перевезення товару, що відображені у зазначених вище актах до перевірки не надані.

В акті зазначено, що на підставі укладених договорів СП «Одеські дріжджі» до складу валових витрат віднесено суми витрат на придбання автотранспортних послуг по актам прийому-здачі виконаних робіт, які не містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, реквізитів ТТН, витрат експедитора на оплату послуг залучених їм третіх осіб, для визначення розміру оплати наданих ними послуг, відсутні «обов'язкові реквізити», які стосуються «змісту та обсягу господарської операції», не вказано маршруту, назви та номеру транспортного засобу, вантажу, виконавця робіт, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 198691 грн., в тому числі: по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1.) за 2 квартал 2008 року на загальну суму 70758 грн., по взаєморозрахунках з СПД ОСОБА_3 за 2 квартал 2008 року на 22800 грн., за 3 квартал 2008 року на 22800 грн., за 4 квартал 2008 року на 22800 грн., за 1 квартал 2009 року на 15200 грн., по взаєморозрахунках з ТОВ «Укртранс груп» (код ЄДРПОУ 33216189) за 2 квартал 2008 року на 19000 грн., за 3 квартал 2008 року на 19000 грн., за 1 квартал 2009 року на 6333 грн.

Згідно зі ст. Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Аіг Waybill); міжнародна автомобільна накладна (СМК); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Сагgо Маnifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Аналізуючи зазначені норми закону судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений перелік документів, що підтверджують факт надання послуги експедитора при перевезенні не є вичерпаним, та приписи наведеної норми Закону в свою чергу не покладають на позивача обов'язок застосовувати виключно ці документи, відсутність яких відповідач вважає порушенням правил податкового обліку згідно акту перевірки.

На підтвердження фактичного виконання та надання транспортно-експедиційних послуг позивачем були надані належним чином завірені копії актів виконання робіт по транспортному експедирування (т. 2 а.с. 55-198, т. З а.с.86-96, 104-110) . актів по перевезенню сировини (т. З а.с.26, 30), товарно-траноспорних накладних (27-29, 31-36).

Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо неправомірності висновків відповідача стосовно завищення валових витрат на вартість витрат пов'язаних із наданням ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія» в оренду корпусу виробничого призначення та побутових приміщень з підсобними спорудами загальною площею 875,88 кв/м., та складського приміщення загальною площею 924,12 кв/м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Строганова, 10 СУТП «Одеські дріжджі» віднесено до складу валових витрат, вартість витрат по актам прийому - здачі виконаних робіт на загальну суму 360000 грн., в тому числі за 2 квартал 2008 року на суму 60000грн., за 3 квартал 2008 року на суму 60000 грн.. за 4 квартал 2008 року на суму 60000 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 60000 грн.. за 2 квартал 2009 року на суму 60000 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 60000 грн. в зв'язку із відсутністю документального підтвердження використання їх у господарській діяльності підприємства.

Так, у матеріалах справи наявний договір № 1 від 02.09.2002 року, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння наступні споруди, названі в подальшому «Об'єкти, що орендуються» і які знаходяться за адресою: М.Одеса, вул. Строганова, 10. Об'єкт № 1, що орендується, являє собою основний корпус виробничого призначення та побутовими приміщеннями ( літери АА1А2), з підсібними (допоміжними спорудами, загальною площею 875, 88 км.м. Об'єкт № 2, що орендується, являє собою складські приміщення (ангар) (літера Р), загальна площа 924, 12 кв. м. Метою оренди орендаря є розширення виробничих потужностей (т.1 ас. 184-186, 189-190). На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем були надані копії податкових накладних (т.2 ас. 1-18), актів прийому-здачі виконаних робіт (т.1 а.с.187, т. 2 а.с. 19-36), копії платіжних доручень (т. 2 а.с. 37-54).

Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що позивачем було правомірно та у відповідності до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до складу валових витрат суму 360000 грн. у зв'язку із підтвердженням використання орендованих приміщень згідно з договорами із ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія» відповідно до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до акту перевірки, Підприємством віднесено до складу валових витрат, витрати по актам виконаних робіт по договору на інформаційно-консультаційне (юридичне) обслуговування №1 від 01.04.08, укладеного з ТОВ «Алекон» (код 34736969), на загальну суму 54500грн. та витрати по актам виконаних робіт по договору про комп'ютерне обслуговування від 27.09.07, укладеного з ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1), на загальну суму 7521 грн., які на думку відповідача не підтверджені первинними документами та не пов'язані з використанням у власній господарській діяльності (не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання інформаційно-консультаційних (юридичних) та комп'ютерних послуг позивачем були надані копії договорів, актів-прийму передачі виконаних робіт, податкових накладних (т. З а.с. 62-85,111-143, 195-197).

Оприбуткування позивачем товарів підтверджується належним чином завіреними первинними документами. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія, або подія, яка викликає зміни в структурі активів або зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ в розумінні ст.1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Договори, на виконання яких складались первинні документи є чинними на день розгляду справи, в судовому порядку недійсними не визнані. Сторонами виконанні в повному обсязі.

Таким чином, кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку. Чинне законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ по формальній ознаці не може визнати підтверджуючий або не підтверджуючий валові витрати.

Відповідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено зв'язок між веденням господарської діяльності позивачем, та понесеними ним витратами за договорами, позивачем були надані всі первинні документи на підтвердження таких операцій.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зробив висновок про відсутність порушень з боку позивача норм п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, пп. 5.2.5 п.5.2, абз. З пп5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001191620/2 від 04.08.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 397 815,00 грн. за податком на прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями та №0000121620/2 від 04.08.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1 296 714,00 грн. за податком на прибуток приватних підприємств, з яких 864 476,00 грн. за основним платежем та 432 238,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також не можна погодитись з висновком відповідача щодо порушення СУТП «Одеські дріжджі» пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 864 476,00 грн. у зв'язку із наступним.

Так, актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 823 469 грн. за період з 01.04.08 по 30.09.09 року.

В акті зазначено, що підприємством до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2008 року віднесені суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів, тобто періодів, що були перевірені попередньою плановою документальною перевіркою, в тому числі: за липень, грудень 2007 року, січень, лютий, березень 2008 року.

До перевірки не були надані податкові накладні з отримання ТЕП по перевезенню сировини (меляси) від наступних підприємств: ПП "Партнер", ПП "Денвер", ПП "Діг". Згідно документів, наданих до перевірки (реєстру отриманих податкових накладних) у квітні - листопаді 2008 року до складу податкового кредиту включені податкові накладні з надання ТЕП тільки по перевезенню дріжджів. Крім цього, до перевірки були надані податкові накладні, складені ПП "Партнер", ПП "Денвер", ПП "Діг" та ПП ОСОБА_1 із порушенням порядку складання податкових накладних.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно авансових звітів (наданих послуг) - отримання працівниками додаткових благ у вигляді придбання скетч - карток на поповнення рахунків мобільного зв'язку на суму 818,48 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагенти, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що СУТП «Одеські дріжджі» діяло відповідно до вимог діючого законодавства, враховуючи, що за датою першої події, а саме: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) виникло право на податковий кредит, оскільки п.п.7.4.5 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями забороняється віднесення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтвердженні податковими накладними, тому позивачем було включено суми податкового кредиту після фактичного отримання податкових накладних. При цьому твердження відповідача про те, що діючим законодавством не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит є необгрунтованим, оскільки ні норми Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, ні норми Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р. «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» не містять заборони на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, про які йдеться.

У відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні: и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Укладання вищезазначених угод та їх подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи, а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли платник податків придбаває матеріальні цінності, які не призначаються для їх використання а господарській діяльності такого платника, то сума податку не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, не можна не погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності підприємства, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в зв'язку з придбанням скетч - карток для водіїв на поповнення рахунків мобільного зв'язку на суму 818,48 грн., які були віднесені позивачем до складу податкового кредиту, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 1.13 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податок - податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) - платник податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до абз. «а» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Так, відповідно до ст.5 Закону № «Про плату за землю в Україні» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно ст. 14 Закону цього ж Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради № 212 від 15.06.1996 року було вирішено надати Акціонерному товариству закритого типу «Одеській дріжджовий завод» в тимчасове довгострокове використання, строком до 10 років, фактично зайняті земельні ділянки, загальної площею 1, 6417 га, в т.ч.: ділянку, площею 1, 1899 га. по вул. Мельницька, 31; ділянку, площею 0, 2467 га, по вул. Мельницька, 31; ділянку площею 0, 2051 га, по вул. Складська, 3. (т.З а.с.185-186)

Таким чином, позивачем в повному обсязі сплачувався земельний податок на ділянки, що перебували на час перевірки у його користуванні, у зв'язку із чим доводи податкового органу про порушення ним вимог ст.2, ст.5, ст.14 Закону України «Про плату за землю в Україні» № 2535 - XII від 03.07.1992 р. є необґрунтованими.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 28.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Крусян А.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.