Постанова

від 27.03.2013 по справі 5002-8/938.1-2011(5002-19/2952-2010)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2013 року                                                                                   Справа № 5002-8/938.1-2011(5002-19/2952-2010) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівДанилової М.В., Швеця В.О., розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргуСімферопольської міської громадської організації "Єврейський студентський культурний центр "Гілель" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від22.01.2013р. у справі№5002-8/938.1-2011 Господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомСімферопольської міської громадської організації "Єврейський студентський культурний центр "Гілель" до1.          Фонду майна Автономної Республіки Крим2.          Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим треті особи1.          Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим2.          Кримське республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" за участюпрокурора Автономної Республіки Крим простягнення збитків за участю представників - позивача:Лібман Д.М. (директор) - прокурора:Сайтарли І.М. (посвідчення № 014716), - В С Т А Н О В И В: Звернувшись у суд з даним позовом, Сімферопольська міська громадська організація "Єврейський студентський культурний центр "Гілель" (далі – позивач) з урахуванням зменшення позовних вимог просила стягнути з Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі – відповідач-1) 140824,56 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з протиправним (без належних повноважень розпоряджатись майном) укладенням відповідачем-1 з позивачем договору оренди підвальних приміщень, рішенням господарського суду було визнано недійсним на майбутнє вказаний договір, тому позивачу слід відшкодувати завдані збитки, а саме: витрати, що передували укладенню договору, безпідставно сплачена орендна плата за період, коли позивач не мав змоги користуватись приміщенням, витрати на обстеження приміщень для отримання дозволу на проведення ремонтних робіт, витрати на ремонтні роботи, витрати на охорону приміщення, витрати на оплату електроенергії. Справа судами розглядалась неодноразово. Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012р. провадження у справі щодо стягнення з відповідача-1 та Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим (далі – відповідач-2) 896,04 грн., припинено, та судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги щодо стягнення 139624,56 грн. Останнім рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012р. (суддя Чумаченко С.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача збитки в розмірі 139624,56 грн. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Черткова І.В., судді Волков К.В., Дмитрієв В.Є.) рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального права. В телеграмі відповідач-1 просить розглянути справу у відсутності свого представника у зв'язку з неможливістю його явки та залишити подану касаційну скаргу без задоволення. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.10.2008р. між відповідачем-1 (орендодавець) та позивачем (орендар) терміном на 2 роки 364 дні, з 24.10.2008р. до 22.10.2011р., був укладений договір оренди нерухомого майна - підвальних приміщень загальною площею 185,6 кв. м, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Руська, 103-б. За Актом приймання-передачі нерухомого майна орендар прийняв майно, обумовлене договором, у строкове платне користування. Пунктом 4.4. договору передбачено, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає орендодавцю відповідну заяву у встановленому порядку. Згідно актів виконаних робіт, рахунків та платіжних доручень позивачем до укладення договору було проведено оцінку орендованого майна та актуалізацію звіту про оцінку майна у сумі 1200,00 грн. та 600,00 грн. відповідно. Листом від 08.04.2009р. позивач звернувся до відповідача-1 з метою отримання згоди на проведення ремонтних робіт у відповідності до пунктів 4.4., 6.2 договору оренди нерухомого майна від 24.10.2008р. із необхідним пакетом документів. Для отримання дозволу на виконання поліпшень було проведено обстеження приміщень службою охорони праці, на що витрачено позивачем 350,00 грн. Листом від 06.05.2009р. відповідач-1, повідомив, що не заперечує проти проведення ремонту орендованого майна та підключення його до комунальних мереж. На виконання наданого відповідачем дозволу на проведення поліпшень орендованого майна позивачем було укладено договори на здійснення ремонтних робіт, на монтаж системи вентиляції та кондиціонування, на монтаж системи охоронної сигналізації з встановленням охоронно-пожежного пульту. Загальна вартість проведених робіт склала 83971,90 грн., вартість будівельних матеріалів - 43039,60 грн., а всього 127011,52 грн., що, як встановлено судом першої інстанції, підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Згідно платіжного доручення №192 від 10.11.2008р. позивач компенсував витрати орендодавця на публікації оголошень в ЗМІ у сумі 820,87 грн. З жовтня 2009 року по березень 2010 року позивачем було перераховано на виконання умов договору 9642,17 грн. орендної плати, з яких на р/р Кримського республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" (третьої особи-2) - 4860,00 грн., до бюджету Автономної Республіки Крим - 4782,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. За період з жовтня 2009 по березень 2010 позивачем сплачено 1200,00 грн. за послуги з охорони приміщення, що підтверджується платіжними дорученнями. В подальшому, рішенням Господарського суду Автономній Республіки Крим від 11.03.2010р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2010р., у справі №2-21/509-2010 за позовом Фонду майна Автономній Республіки Крим до відповідача - Сімферопольської міської громадської організації "Єврейський студентський культурний центр "Гілель" про розірвання договору оренди та повернення майна, за зустрічним позовом Сімферопольської міської громадської організації "Єврейський студентський культурний центр "Гілель" до відповідача - Фонду майна Автономній Республіки Крим про визнання договору оренди підвальних приміщень недійсним, договір оренди підвальних приміщень загальною площею 185,6 кв. м., розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Руська, 103-б, укладений 24.10.2008р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Сімферопольською міською громадською організацією "Єврейський студентський культурний центр "Гілель", був визнаний недійсним на майбутнє. 13.04.2010р. між позивачем та Кримським республіканським підприємством "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" (третьою особою-2) був складений та підписаний акт приймання-передачі (повернення) підвального приміщення. Посилаючись на те, що у зв'язку із визнанням судовим рішенням недійсним договору оренди завдано збитки, а саме: витрати на проведення оцінки майна, актуалізації оцінки, компенсації витрат на публікацію оголошення про оренду в ЗМІ (витрати, які передували укладенню договору); ремонтні роботи; орендна плата за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року; витрати на охорону приміщення за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року; витрати на оплату електроенергії, позивач просить стягнути їх з відповідача-1 у вказаному розмірі як збитки. Суд першої інстанції частково задовольняючи позов своє рішення про стягнення збитків мотивував протиправністю дій відповідача-1 та посиланням на ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, а також на ч.6 ст.762 вказаного кодексу, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що позивачем не доведено, що його витрати є збитками у зв'язку з визнанням договору недійсним і які б він не здійснив, якщо б договір тривав до спливу його строку. Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного. Відповідно до приписів частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто до збитків відносяться витрати, зокрема, які особа здійснила або мусить зробити для відновлення своїх прав, та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Однак відповідно до наведеної норми права, вказані у позові витрати позивача не є збитками, оскільки такі витрати не є втратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витратами, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та не є доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), та відсутні правові підстави вважати що позивач не здійснив би їх, якщо б договір не був визнаний судом недійсним. За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята без порушень вказаної норми матеріального права, та без порушень норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Сімферопольської міської громадської організації "Єврейський студентський культурний центр "Гілель" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. у справі Господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-8/938.1-2011 – без змін. Головуючий суддя                                                                      Г.М. Мачульський Судді                                                                                                    М.В. Данилова                                                                                                     В.О. Швець