Постанова

від 26.03.2013 по справі 19/5005/5118/2012(17/5005/9191/2011)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 19/5005/5118/2012(17/5005/9191/2011) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від прокуратури Романов Р.О. (посвід. № 014714)

від позивача не з'явилися

від відповідача Погорілий А.М. (дов. № 23/11 від 23.11.11р.)

розглянувши касаційну скаргу ПП "Озіріс Плюс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.12р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.12р.

у справі № 19/5005/5118/2012

за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної державної адміністрації, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до ПП "Озіріс плюс", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.12р. у справі № 19/5005/5118/2012 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 26.12.07р., укладений між сторонами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.12р. (головуючий Тищик І.В., судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 25.07.12р. та постанову від 10.10.12р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з інших підстав. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 25 ЗК України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 43, 54, 111 12 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

26.12.07р. між Новомосковською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та приватним підприємством "Озіріс плюс" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 1748, а 27.12.07р. - зареєстрований Новомосковським відділом ДРФ ЦДЗК в книзі записів реєстрації договорів оренди землі № 4, за умовами якого орендодавець надав, а орендар - прийняв в строкове (на 49 років) платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області кадастровий № 1223282500:02:040:0001, загальною площею 55,1860 га, у т.ч. 5,7798 га ріллі, 47,2468 га садів, 1,3431 га - під господарськими шляхами, 0,8163 га полезахисних смуг.

Згідно п. 13, цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське використання. Умови збереження стану об'єкта оренди: орендар використовує земельну ділянку тільки за цільовим призначенням (п. 14).

Пунктом 27 договору погоджено, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно довідки Знаменівського сільського голови № 89 від 24.02.11р. було створено комісію у складі працівників управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, головного санітарного лікаря в Новомосковському районі та землевпорядника Знаменівської сільської ради, які провели обстеження вказаної земельної ділянки. За актом комісії від 02.03.11р. земельна ділянка, на якій знаходиться колишній сад, за цільовим призначенням не використовується, сад забур'янений, формування крон дерев не проводиться, сухі дерева не викорчовуються, розкорчовані ділянки не засаджено молодим садом і заростають чагарниками, на території саду декілька несанкціонованих звалищ побутового сміття.

В листі начальника Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області № 2-1780-11-3 від 17.03.11р. (а.с. 13 т. 1) зазначено, що перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеною 03.11.08р., встановлено на території земельної ділянки, яку орендує ПП "Озіріс Плюс" пошкодження зелених насаджень (тополі) в кількості 53 одиниці до ступеня припинення росту без відповідного дозволу, на підставі чого було здійснено розрахунок розміру шкоди в сумі 102680 грн.

13.07.11р. Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської районної держаної адміністрації Дніпропетровської області звернувся з позовом до приватного підприємства "Озіріс плюс" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.12.07р.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.12р. у справі № 19/5005/5118/2012 позов задоволено, оскільки відповідачем земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.12р. вказане рішення скасовано, у позові відмовлено, в зв'язку з недотриманням позивачем порядку розірвання господарських договорів, визначеного ст. 188 ГК України.

Частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", далі - Закон).

Статтею 24 Закону визначено права та обов'язки орендодавця, ст. 25 - права та обов'язки орендаря.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").

На думку колегії, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України стосовно обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції не позбавляє позивача права звернутися до суду за наявності спору, тобто, відсутності згоди на розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 20.11.12р. у справі № 28/5005/640/2012).

Судами встановлено, що відповідач за договором оренди землі від 26.12.07р., укладеним на 49 років, орендує земельну ділянку площею 55,1860 га, у т.ч. 47,2468 га садів, для сільськогосподарського використання. Як встановлено судами, земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, проте, не зазначено за яким саме (для будівництва, обслуговування будівель та споруд, виробництва чи іншого); судами також не з'ясовано, в якому стані відповідно до мети використання, визначеної договором, земельна ділянка передавалася позивачем в оренду; суди не в повному обсязі виконали вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 31.01.12р., не встановили які саме обов'язки, передбачені п. 22 договору сторін чи ст. 25 ЗК України були порушені відповідачем, якими належними та допустимими доказами це підтверджується.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення від 25.07.12р. та постанова від 10.10.12р. підлягають скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПП "Озіріс Плюс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.12р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.12р. у справі № 19/5005/5118/2012 скасувати повністю.

Справу № 19/5005/5118/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова