Рішення

від 19.03.2013 по справі 911/421/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2013 р. Справа № 911/421/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м. Миронівка

про стягнення 80438,30 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача : Хіцевич О.Ю. (довіреність №781 від 31 січня 2013 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №107 від 15 лютого 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 80438,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання овердрафту №114/11-ОВ від 17 червня 2011 року, а саме, відповідач у встановлений договором строк не повернув позивачу суму овердрафту та не сплатив проценти за користування овердрафтом, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 75186,33 грн., з якої сума заборгованості за основною сумою овердрафту складає 70000,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 5186,33 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 719,18 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 7 лютого 2013 року та призначено справу до розгляду на 20 лютого 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

20 лютого 2013 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом відмовлено в застосуванні заходів до забезпечення позову, оскільки, позивачем не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, що підтверджується письмовим клопотанням відповідача від 19 березня 2013 року, залученим до матеріалів справи.

19 березня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - банк) та відповідачем (за договором - позичальник) 17 червня 2011 року укладено договір про надання овердрафту за №114/11-ОВ.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що банк зобов'язаний надати позичальнику овердрафт на умовах цього договору (далі - овердрафт), а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором. Овердрафт надається позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого ліміту.

Згідно пункту 1.2 договору ліміт овердрафту за цим договором складає 70000,00 грн.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що розмір плати за користування овердрафтом складає 23% річних.

У відповідності до пункту 1.4 договору термін користування овердрафтом закінчується 16 червня 2012 року включно.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що овердрафт надається позичальнику шляхом сплати протягом банківського операційного часу платіжних документів позичальника з його поточного рахунку в банку в сумах, які перевищують фактичний залишок коштів на поточному рахунку.

Згідно пункту 5.2 договору проценти нараховуються щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів користування овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком.

Відповідно до пункту 7.1 договору позичальник повинен повернути банку суму боргу за овердрафтом, що обліковується за поточним рахунком, не пізніше строку, вказаного в пункті 1.4 даного договору.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що за повне або часткове неповернення у строки (терміни), що передбачені даним договором, загальної заборгованості за овердрафтом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3 даного договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожний день прострочення.

Умовами пункту 10.2 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання овердрафту №114/11-ОВ від 21 жовтня 2011 року позивач надав відповідачу овердрафт, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку відповідача (том 1, а.с. 15-51).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором овердрафту №114/11-ОВ від 17 червня 2011 року належним чином не виконав у встановлений договором строк, а саме, 16 червня 2012 року не повернув позивачу заборгованість за овердрафтом у розмірі 70000,00 грн. та у повному обсязі не сплатив проценти за користування овердрафтом, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за процентами у розмірі 5186,33 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, що підтверджується письмовим клопотанням відповідача від 19 березня 2013 року, залученим до матеріалів справи.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість у розмірі 75186,33 грн., з яких 70000,00 грн. заборгованості за овердрафтом та 5186,33 грн. заборгованості по процентам за користування овердрафтом залишилась непогашеною. Зазначений факт відповідачами не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 70000,00 грн. заборгованості за овердрафтом та 5186,33 грн. заборгованості по процентам за користування овердрафтом (нарахованих за період з 1 вересня 2012 року по 30 грудня 2012 року) підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем за період з 27 липня 2012 року по 25 січня 2013 року на суму заборгованості у розмірі 70000,00 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача у сумі 5251,97 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літера А, код 34817907) - 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за овердрафтом, 5186 (п'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 33 коп. заборгованості по процентам та 5251 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 97 коп. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 21 березня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.