Рішення

від 20.03.2013 по справі 916/319/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р.Справа № 916/319/13-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо - комерційна фірма „Альфа" до приватного підприємства „Магістраль" про стягнення 162 696,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Альфа" (далі по тексту - ТОВ „ВКФ „Альфа") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Магістраль" (далі по тексту - ПП „Магістраль") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 162 696,70 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 140 071,20 грн., пені в сумі 18 920,75 грн. та трьох відсотків річних в сумі 3 704,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, проте жодного разу його повноважний представник в судові засідання по даній справі не з'явився та не повідомив суд про причини неявки. Оскільки ПП „Магістраль" не було подано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення позивача, суд встановив наступне.

10.10.2011р. між ТОВ „ВКФ „Альфа" (Постачальник) та ПП „Магістраль" (Замовник) було укладено договір постачання № 10-2/10, у відповідності до умов п.п. 1.1, 1.3 якого Постачальник поставляє, а Замовник отримує і оплачує електротовари, що вказується в накладних, які видаються Постачальником. Найменування, кількість, асортимент, ціна і загальна вартість електротоварів, що поставляється, вказується в накладних на електротовари.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 2.6, 2.7, 3.1 договору постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. приймання товару за кількістю та якістю проводиться Замовником в пункті передачі в день відвантаження товару, з підписанням накладної на товар. Замовник стає власником товару з моменту відвантаження, яке підтверджується накладними на товар. Постачальник зобов'язаний передати товар по кількості згідно відвантажувальних накладних на даний товар.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. позивачем було передано у власність ПП „Магістраль" товар на загальну суму 290 071,20 грн. з урахуванням ПДВ, а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується видатковими накладними № 329/12 від 16.12.2011р. та № 340/12 від 28.12.2011р., підписаними представником відповідача, повноваження якого посвідчувались довіреністю № 144 від 16.12.2011р.

Згідно з п. 2.3 договору постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. оплата проводиться на протязі 15 банківських днів після отримання товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як свідчать матеріали справи, а саме виписки із особового рахунку позивача, ПП „Магістраль" здійснило лише часткову оплату вартості придбаного у позивача товару на суму 150 000 грн., чим порушило прийняті на себе зобов'язання за договором постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у ПП „Магістраль" утворилась заборгованість перед ТОВ „ВКФ „Альфа" за вищезазначеним договором в сумі 140 071,20 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ВКФ „Альфа" в частині стягнення з ПП „Магістраль" заборгованості за придбаний товар в сумі 140 071,20 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. продукції, позивачем з посиланням на ст. 625 ЦК України було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 3 704,75 грн., що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних /а.с. 20/, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ „ВКФ „Альфа" в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 3 704,76 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 4.2 договору постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. передбачено, що за прострочення оплати товару в терміни, передбачені цим договором, після його постачання нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення плати.

З посиланням на п. 4.2 договору постачання № 10-2/10 від 10.10.2011р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати за допущене ним порушення власних зобов'язань пеню в сумі 18 920,75 грн. Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені /а.с. 20/, господарський суд зазначає про допущення позивачем низки помилок при його здійсненні.

Так, при здійсненні згаданого розрахунку ТОВ „ВКФ „Альфа" не було враховано, що згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців від моменту виникнення спірного грошового зобов'язання відповідача, оскільки умови укладеного між сторонами договору не містять застережень про зворотнє.

З огляду на викладене, суд зазначає, що правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах має бути:

137 235 грн. * 73 (кількість днів прострочення з 10.01.2012р. по 22.03.2012р. включно) * 0,155 / 366 = 4242,66 грн.

137 235 грн. * 109 (кількість днів прострочення з 23.03.2012р. по 09.07.2012р. включно) * 0,15 / 366 = 6 130,58 грн.

2 836,20 грн. * 63 (кількість днів прострочення з 20.01.2012р. з 22.03.2012р. включно) * 0,155 / 366 = 75,67 грн.

2 836,20 грн. * 119 (кількість днів прострочення з 23.03.2012р. по 19.07.2012р. включно) * 0,15 / 366 = 138,32 грн.

З огляду на викладене, дійшов висновку про правомірність нарахування ПП „Магістраль" до сплати пені в сумі 10 587,23 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „Магістраль" перед ТОВ „ВКФ „Альфа" в загальному розмірі 154 363,19 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 140 071,20 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 704,76 грн. та пені в сумі 10 587,23 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності частково задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ПП „Магістраль" на користь ТОВ „ВКФ „Альфа" суми основного боргу в розмірі 140 071,20 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 704,76 грн. та пені в сумі 10 587,23 грн. відповідно до ст.ст. 11, 256 - 258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 256 - 258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Магістраль" /місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 31; адреса для листування: 65031, м. Одеса, вул. Одеська, 43-г; код ЄДРПОУ 30353680, п/р 26003301537870 у філії ПАТ „Промінвестбанк" м. Одеса, МФО 328135/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Альфа" /місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Мартинця, 26; адреса для листування: 77301, м. Калуш, вул. Ковжуна, 3, а/с 1562; код ЄДРПОУ 19399080, п/р 26004248703 в ІФ ОД Райффазен Банк „Аваль", МФО 380805/ суму основного боргу в розмірі 140 071 грн. 20 коп. /сто сорок тисяч сімдесят одна грн. 20 коп./, три відсотки річних в сумі 3 704 грн. 76 коп. /три тисячі сімсот чотири грн. 76 коп./, пеню в сумі 10 587 грн. 23 коп. /десять тисяч п'ятсот вісімдесят сім грн. 23 коп./, судовий збір в сумі 3 087 грн. 23 коп. /три тисячі вісімдесят сім грн. 23 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 25.03.2013р.

Суддя С.П. Желєзна