Ухвала

від 26.03.2013 по справі 29/5005/3514/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

26.03.2013 Справа № 29/5005/3514/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О. (зміна складку колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 26.03.2013р.)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін :

ініціюючого кредитора - Палкін А.Ю., дов. № б/н від 12.10.2011р.;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.47, 51-52);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2012 року по справі № 29/5005/3514/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Трейд», м. Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Воннер Груп», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст..52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2012 року у справі № 29/5005/3514/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Трейд», м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Воннер Груп», м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Воннер Груп», м.Дніпропетровськ, ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Воннер Груп», м.Дніпропетровськ, провадження у справі припинено (а.с.39-42, т.2).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22,32, п.6 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2012 року, припинити провадження у справі, з наступних підстав зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ч.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- господарським судом не було взято до уваги, що відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи ( крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом ДПС обов`язково призначається перевірка;

- господарським судом не було досліджено всіх ознак неплатоспроможності боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор (ліквідатор) проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, матеріалам, обстаивнам справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. по цій справі було прийнято апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська до розгляду, відновлено строк подачі апеляційної скарги (а.с.46-47), розгляд апеляційної скарги призначено на 26.03.2013р., від скаржника було витребувано докази наявності (відсутності) податкового боргу (розрахунки, податкові повідомлення-рішення, акти тощо).

Зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції було отримано скаржником 18.03.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням про отримання (а.с.51-52, т.2). До дня судового засідання 26.03.2013р. вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. скаржником не виконано без поважних причин, докази протилежного в розумінні ст..ст.32, 33, 36 ГПК України відсутні. Отже, докази наявності податкового боргу у боржника, кредиторських вимог до останнього відсутні в матеріалах справи, не надано скаржником.

Крім цього, факт відсутності кредиторських вимог до боржника від податкових органів також підтверджується реєстром вимог кредиторів (а.с.57, т.1), листами ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська (а.с.67, 69-70, т.1). Також, і в апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не зазначає про те, що має будь-які кредиторські вимоги до боржника та в порядку ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону до 19.01.2013р.) направила відповідну заяву з такими вимогами.

Приймаючи апеляційну скаргу ДПІ суті до провадження, відновляючи строк подачі апеляційної скарги, незалежно від того, що скаржник набув чи ні статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не відмовляючи в прийнятті апеляційної скарги, колегія суддів виходила із наступних положень чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013р.).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури , згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Крім цього, колегія суддів виходила із наявної в матеріалах цієї справи постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2012р. по цій справі (а.с.161-165, т.1), згідно з якою було залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. (а.с.130-132, т.1), яку було прийнято саме за результатами розгляду по суті апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2012р. (про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу). Тобто, суд касаційної інстанції станом на 26.03.2012р. погодився з позицією суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду апеляційних скарг органів ДПІ, які не набули статусу кредитора, учасника у справі про банкрутство.

27.02.2013р., по аналогічним справам цієї категорії спорів, за апеляційними скаргами органів ДПІ, які не підтвердили в ході судового розгляду справи судами обох інстанцій наявність своїх грошових вимог до боржників, кредиторські вимоги були відсутні, а, отже, відповідно органи ДПІ не набули а ні статусу сторони у справі, а ні учасника судового процесу та не надали доказів порушення прав ДПІ, цією ж судовою колегією Вищого господарського суду України по трьом справам №№ 34/5005/8846/2012, 38/5005/9234/2012, 34/5005/8214/2012 було скасовано усі попередні судові акти суду апеляційної інстанції та припинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами органів ДПІ, як сказано, які порушені необґрунтовано, зокрема, з поршуенням вимог ст.ст.91, 106 ГПК України. Зазначені обставини неодноразових скасувань судом касаційної інстанції постанов апеляційного господарського суду свідчать про формування усталеної єдиної судової практики по цій категорії справ Вищим господарським судом України. Ксерокопії вищевказаних постанов Вищого господарського суду України від 27.02.2013р. по трьом вищевказаним справам долучено до цієї справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, правову позицію Вищого господарського суду України, а також те, що матеріалами справи не підтверджено факт набуття скаржником а ні статусу кредитора у справі, а ні учасника судового процесу та скаржником не надано доказів факту порушення його прав та обов`язків, колегія суддів зазначає, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Зазначена норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України (в редакції на момент винесення оскаржуваних судових рішень). Однак, остання не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство, а статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника лише набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Поряд з викладеним, слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство (в редакції Закону до 19.01.2013р.), яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, ДПІ, у разі незгоди з відмовою ліквідатора підприємства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційне провадження слід припинити з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та абз.1, 2 п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України» (в редакції змін та доповнень постанов господарського суду України від 26.12.2011р., 23.03.2012р., 17.10.2012р. №№ 12, 3, 10 (відповідно)).

Керуючись ст.ст. 80, 86, 91, 99, 106 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2012р. по справі № 29/5005/3514/2012 - припинити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали підписаний 27.03.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко