Рішення

від 21.03.2013 по справі 901/328/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2013 Справа № 901/328/13-г

За позовом Приватного підприємства «Геобор», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

до відповідача Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

в особі відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про визнання права на оренду та внесення змін до договору оренди нерухомого майна

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від позивача - Пацюк В.О. (довіреність від 24.12.2012 № б/н); Самарцев Ю.Б. (директор, паспорт сер. ЕС № 453753, виписка з ЄДР станом на 08.02.2013);

від відповідача - Закамалдін С.М. (головн. спеціаліст-юрисконсульт, довіреність від 02.01.2013 № 3);

від третьої особи - Білан М.О. (довіреність від 01.01.2013 № 73)

СУТЬ СПОРУ: 23.01.2013 Приватне підприємство «Геобор» (далі - позивач, ПП «Геобор») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, Представництво РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі), в якій просить:

визнати за позивачем право на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: торгівельного павільйону, загальною площею 31,36 кв. м та прилеглої до торгівельного павільйону частини привокзальної площі (мощеної тротуарною плиткою) площею 9,0 кв. м, які розташовані у внутрішньому дворику біля фонтану вокзалу за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1, терміном до 19.11.2014 включно, на умовах, викладених у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009 № 121/2009-А;

внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009 № 121/2009-А, укладеного між позивачем та відповідачем, виклавши п. 10.1 вказаного договору в наступній редакції: «Цей Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно».

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 203, 651, 653-654, 759, 763 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 55, 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує, що у позивача, у силу положень п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 № 1759-VI (далі - Закон № 1759-VI), до 19.11.2014 наявне право користування нерухомим майном, яке було передано йому за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009 № 121/2009-А.

Зазначає, що у зв'язку із продовженням між сторонами відносин щодо оренди спірного майна в силу приписів Закону № 1759-VI відмова відповідача від внесення змін до договору є необґрунтованою.

Ухвалою суду від 24.01.2013 порушено провадження у справі та залучено Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа, ДП «Придніпровська залізниця»).

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 21.03.2013.

Представник позивача під час судового засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях (а.с. 129-131).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 98-100, 154-155). Зазначив, що між сторонами, усупереч п. 10.3 спірного договору, не було досягнуто згоди на продовження строку його дії. Зокрема, посилався на лист від 26.12.2012 № 742/6, яким відповідач повідомив позивача про небажання продовжувати договірні відносини та необхідність повернення орендованого майна. Щодо посилань ПП «Геобор» на приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1759-VI відповідач заперечував та вказував на укладену між сторонами додаткову угоду від 26.04.2010 № 2 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009 № 121/2009-А, яку, на його думку, необхідно розцінювати як згоду позивача на укладання договору на менший термін ніж передбачено законом. Відповідач також зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою після закінчення дії спірного договору, що унеможливлює внесення до нього змін.

Представник третьої особи проти позову також заперечував з мотивів, викладених у письмових поясненнях, які є аналогічними тим, що надані суду відповідачем (а.с. 111-112, 148-149).

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

20.11.2009 між Представництвом РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі (Орендодавець) та ПП «Геобор» (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 121/2009-А (далі - Договір, а.с. 71-73), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: торгівельний павільйон загальною площею 31,36 кв. м та прилеглу до нього частину привокзальної площі (мощену тротуарною плиткою) площею 9,0 кв. м, які розташовані у внутрішньому дворику біля фонтану вокзалу за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1 (Майно), з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.п. 1.1, 1.2 Договору з урахуванням додаткової угоди від 01.06.2010 № 3 до Договору (а.с. 78).

Майно, передане в оренду за Договором, належить на праві власності державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (у повному господарському віданні ДП «Придніпровська залізниця»), що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане 18.12.2007 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на підставі рішення від 09.11.2007 № 2960 (а.с. 157).

Пунктом 1.1 Договору також визначено, що орендоване Майно знаходиться на балансі третьої особи (Балансоутримувач), що також підтверджується наявними у матеріалах справи інвентарними картками обліку основних засобів №№ 0100064 та 0200004 (а.с. 108-109).

Згідно із п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору, та акту приймання-передавання Майна. Ураховуючи, що Майно знаходиться на балансі третьої особи, Орендодавець доручив Балансоутримувачу підписати відповідний акт приймання-передавання Майна з Орендарем, який мав бути погоджений з Орендодавцем.

20.11.2009 Балансоутримувач за погодженням Орендодавця передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування обумовлене у п. 1.1 Договору Майно ринковою вартістю 236 641,00 грн, що підтверджується відповідним Актом приймання-передавання орендованого державного майна (а.с. 74).

Відповідно до п. 10.1 Договору його було укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 20.11.2009 до 19.11.2010 включно.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що він може бути продовжений на новий строк, якщо Орендар, який належним чином виконує свої обов'язки за Договором оренди, не пізніш ніж за місяць до закінчення строку його дії повідомив Орендодавця про намір продовжити Договір на новий строк, при цьому за три місяці до закінчення строку його дії не надійшло повідомлення від органу, уповноваженого управляти Майном, про неможливість продовження дії Договору оренди у зв'язку із наміром використовувати це Майно для власних потреб. Зазначені дії оформляються додатковим договором (додатком), який є невід'ємною частиною Договору.

Так, 26.04.2010 між Орендодавцем і Орендарем була укладена додаткова угода № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), відповідно до умов якої п. 10.1 Договору був доповнений наступним абзацом: «Згідно з Додатковою угодою від 26.04.2010 № 2, термін дії Договору оренди продовжено на 1 (один) рік та 364 дні, до 18.11.2012 включно» (а.с. 77).

Крім того, 10.08.2012 ПП «Геобор» звернулось до Представництва РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі із заявою, в якій просило продовжити дію Договору на тих же умовах та на той же строк, на який був укладений даний Договір (а.с. 80).

Листом від 26.12.2012 № 742/6 Орендодавець повідомив Орендаря про неможливість продовження терміну дії Договору через порушення останнім строків страхування орендованого Майна та у зв'язку із наміром Балансоутримувача використовувати вказане Майно для власних потреб, що вбачається з листа ДП «Придніпровська залізниця» від 21.11.2012 № НГ-9/2470 (а.с. 81-82, 110).

10.01.2013 з метою приведення укладеного Договору у відповідність до вимог законодавства, зокрема п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1759-VI, ПП «Геобор» заявою (пропозицією) запропонувало Представництву РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі внести зімни до Договору оренди, продовживши його строк до 19.11.2014 включно (а.с. 83-84).

Проте, Орендодавець листом від 14.01.2013 № 09/6 повторно повідомив позивача, що орендоване Майно необхідне для потреб третьої особи, а тому спірний Договір продовжено не буде та припиняє свою дію у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено. Крім того, позивачу було запропоновано звернутися до Представництва РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі для підписання акту повернення Майна (а.с. 85).

У зв'язку із відмовою Орендодавця продовжувати договірні відносини, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Крім того, правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду, зокрема, окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського

використання державного майна визначені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2269-XII).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону № 2269-XII (у редакції, чинній на час укладення спірного Договору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Проте, 30.12.2009 набрав чинності Закон № 1759-VI, ст. 3 якого внесено зміни до ч. 1 ст. 17 Закону № 2269-ХІІ шляхом доповнення її реченням наступного змісту: «Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін».

Водночас, п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1759-VI було визначено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Проаналізувавши зазначені правові норми, суд дійшов висновку, що мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності Законом № 1759-VI (до 30.12.2009), у т.ч. і спірного Договору, є встановленим у силу імперативних приписів п. 5 Прикінцевих положень цього Закону. Крім того, обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі сторонами у справі, вищевказаних приписів Закону № 1759-VI не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем (суб'єктом малого підприємництва) меншого, ніж 5 років, терміну продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач згідно приписів ч. 3 ст. 55 ГК України є суб'єктом малого підприємництва. Зазначене підтверджується відповідними фінансовими звітами за 2010-2011 роки (а.с. 86-87) та довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 07.03.2013 № 03.2-09/38 (а.с. 137).

Судом також встановлено, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією про зменшення терміну дії Договору оренди, що ані відповідачем, ані третьою особою спростовано не було, доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ПП «Геобор» на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону 1759-VI наявне право на оренду спірного Майна до 19.11.2014, а твердження відповідача і третьої особи щодо того, що строк дії Договору закінчився 18.11.2012, та зміни у Договір, який закінчив свою дію, не можуть бути внесеними, є необґрунтованими.

Крім того, доводи відповідача та третьої особи щодо підписання позивачем Додаткової угоди № 2 є пропонуванням Орендарем строку, меншого ніж 5 років у розумінні Закону № 1759-VI, суд до уваги не приймає, у зв'язку із тим, що сам факт укладення сторонами додаткової угоди на менший термін, ніж зазначено у п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1759-VI не є підставою для висновку, що укладення такої додаткової угоди відбулось внаслідок пропозиції саме позивача продовжити договір на менший термін, оскільки судом встановлено, що заяви (письмової пропозиції) укласти договір на менший, ніж зазначено у Законі № 1759-VI термін, позивачем не подавалось.

Ураховуючи те, що вищевказане право позивача на оренду спірного Майна не визнається та заперечується відповідачем, суд, дійшов висновку про необхідність правового

захисту зазначеного права шляхом його визнання. Вищевказане не суперечить приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 04.02.2013 у справі № 11пд/5014/1690/2012, від 20.03.2013 у справі № 5011-47/13680-2012.

Щодо вимоги позивача про внесення змін до Договору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 2, 4 ст. 188 ГК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовано з метою приведення укладеного між сторонами Договору у відповідність до вимог чинного законодавства та, виконуючи вимоги ст. 188 ГК України, запропонував відповідачу внести зміни до Договору та продовжити строк його дії до 19.11.2014.

Проте, відмова Орендодавця від внесення змін до Договору із посиланням на намір Балансоутримувача використовувати орендоване Майно для власних потреб є неправомірною в силу положень п. 5 Прикінцевих положень Закону 1759-VI.

Крім того, суд звертає увагу на те, що саме по собі укладення сторонами додаткової угоди на менший термін, ніж зазначено у Законі № 1759-VI, після набрання останнім чинності, не позбавляє Орендаря права вимагати внесення змін до Договору оренди в цій частині в межах законодавчо встановленого мінімального терміну - п'ять років з дня укладення, в силу: по-перше, відсутності у законі способу продовження дії договорів оренди, укладених до набрання ним чинності, а, відповідно, і заборони укладати більше однієї додаткової угоди в частині імперативно встановленого мінімального терміну дії; по-друге, не встановлення обставин, які б свідчили про існування письмової самостійної пропозиції Орендаря укласти Договір оренди на менший термін, або відмови від пропозиції Орендодавця продовжити Договір оренди до 19.11.2014. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2013 у справі № 5011-1/5571-2012.

Разом з тим, судом до уваги не приймаються доводи відповідача про порушення позивачем строку страхування орендованого Майна, оскільки зазначені обставини не впливають на суть спору через імперативність приписів п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1759-VI.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП «Геобор» у повному обсязі шляхом визнання за позивачем права на оренду нерухомого Майна строком до 19.11.2014 та внесення відповідних змін до Договору.

Згідно із ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 147,00 грн відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством «Геобор» (вул. Леніна, буд. 11, кв. 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006; ідентифікаційний код 36646716) право на оренду нерухомого майна - торгівельного павільйону загальною площею 31,36 кв. м та

прилеглої до торгівельного павільйону частини привокзальної площі (мощеної тротуарною плиткою) площею 9,0 кв. м, які розташовані у внутрішньому дворику біля фонтану вокзалу за адресою: пл. Привокзальна, буд. 1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, що належить до державної власності (переданого в оренду Приватному підприємству «Геобор» за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009 № 121/2009-А), терміном до 19.11.2014 включно.

3. Внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2009 № 121/2009-А, укладеного між Приватним підприємством «Геобор» (вул. Леніна, буд. 11, кв. 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006; ідентифікаційний код 36646716) і Представництвом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (вул. Генерала Васильєва, буд. 44, оф. 50, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000; ідентифікаційний код 35515821), в частині строку його дії, виклавши п. 10.1 договору в наступній редакції: «Цей Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно».

4. Стягнути з Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Приватного підприємства «Геобор» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 147,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 26.03.2013.

Суддя О.С. Янюк