Рішення

від 26.03.2013 по справі 902/241/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2013 р.

Справа № 902/241/13-г

Провадження № 19/902/9/13

за позовом :Приватного підприємства "Авантис" ( місцезнаходження: вул. Арсенальна,20, м. Київ, 01010, адреса для листування: вул. Депутатська,23 А, оф.2, м. Київ, 03115)

до :Фермерського господарства "ДАНА ПЛЮС" ( вул. Залізнична,1, м. Бершадь, Вінницька обл., 24400)

про стягнення 106 022,68 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Афанасьєв О.М.,

відповідача : Цуканов В.М.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним підприємством "Авантис" до фермерського господарства "ДАНА ПЛЮС" про стягнення 106 022,68 грн., з яких 105 000,01 грн. сума основного боргу; 945,00 грн. пені; 77,67 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 15 лютого 2013 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 05 березня 2013 року.

Ухвалою суду від 05 березня 2013 року розгляд справи було відкладено на 26 березня 2013 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання сторонами витребуваних ухвалою суду від 15 лютого 2013 року доказів.

В судове засідання 26 березня 2013 року з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав в повному обсязі (заява б/н від 26.03.2013р.).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 червня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № 120612-01.

Відповідно до п.1.1. договору - постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому «товар» у відповідності з умовами, визначеними цим договором та /або додатками до нього ( в подальшому - (додатки), які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.4 договору - право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом передачу товару (видаткової накладної та або товарно - транспортної накладної, та /або акту прийому - передачі товару) в пункті поставки.

Відповідно до п.3.7 договору - товар вважається переданим покупцю, коли уповноважений представник покупця надасть представнику постачальника своє доручення на отримання товару та зробить підпис на видатковій накладній постачальника та/або товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 5.1. договору - оплата товару, за цим договором проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 1 ( одного) календарного дня з моменту поставки товару. Моментом поставки товару ( п. 3.4. договору) є перехід права власності товару покупцю.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар ( дизельне паливо підвищеної якості) у кількості 9 763,00 л. на загальну суму 105 000,01 грн. в тому числі ПДВ 17 500,00 грн.

Відповідач даний товар (дизельне паливо підвищеної якості) отримав в повному обсязі, а саме у кількості 9 763,00 л. на загальну суму 105 000,01 грн. в тому числі ПДВ 17 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-130201-01 від 01 лютого 2013 року, яка обопільно підписана між сторонами та скріплена мокрими печатками. Зі сторони відповідача ніяких заперечень стосовно поставлено товару не було.

При цьому, відповідач не здійснив проплату коштів за поставлений товар.

Разом з тим, представником позивача в судовому засіданні було надано акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.03.2013 року, на суму 105 000,01 грн., який обопільно підписаний сторонами та скріплений печатками.

Представник відповідача позов визнає в повному обсязі, про що свідчить заява (вх. № 08-46/3994/13) останнього , яка наявна в матеріалах справи.

Внаслідок неналежного виконання умов договору позивачем було нараховано відповідачу штрафні санкції, а саме: 945,00 грн. пені; 77,67 грн. 3% річних.

Суд задовольняючи позовні вимоги частково виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 120612-01 поставки нафтопродуктів від 12 червня 2012 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. договору - оплата товару, за цим договором проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 1 ( одного) календарного дня з моменту поставки товару. Моментом поставки товару ( п. 3.4. договору) є перехід права власності товару покупцю.

Таким чином, на підставі умов визначених п.3.4 та п.5.1. договору, оплата за товар мала бути перерахована позивачу не пізніше 02 лютого 2013 року.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Позивачем в повному обсязі доведено вину відповідача, що підтверджено матеріалами справи.

При цьому, відповідач позов визнає в повному обсязі, що підтверджується актом звірки станом на 25 березня 2013 року, який обопільно підписаний між сторонами та заявою відповідача (вх. № 08-46/3994/13) про визнання позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене позов в частині стягнення з відповідача 105 000,01 грн. суми основного боргу підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 945,00 грн. пені; 77,67 грн. 3% річних

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.3. договору, у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Проте, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до ч.3. ст. 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

У п.3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року видно правову позицію з приводу нарахувань пені та зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Тому, позивачем при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та господарського кодексу України.

При цьому, суд зробив перерахунок пені відповідно до норм чинного законодавства, та прийшов до висновку, що заявлений до стягнення позивачем розмір пені значно перевищує розмір пені який відповідає нарахуванню відповідно до норм чинного законодавства.

Так, відповідно до розрахунку пені, керуючись Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач зобов'язаний був нарахувати пеню відповідачу, яка не повинна перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а саме 388,36 грн. (період нарахування з 02.02.2013р.-10.02.2013р.)

Тому, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає розмір пені в сумі 388,36 грн. В стягненні 556,64 грн. слід відмовити.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 77,67 грн., прийшов до висновку про правильність їх нарахування, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає до стягнення 105 000,01 грн. сума основного боргу; 388,36 грн. пені; 77,67 грн. 3% річних. В стягненні 556,64 грн. слід відмовити.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "ДАНА ПЛЮС" ( вул. Залізнична,1, м. Бершадь, Вінницька обл., 24400, код ЄДРПОУ 34143709) на користь приватного підприємства "Авантис"( місцезнаходження: вул. Арсенальна,20, м. Київ, 01010, адреса для листування: вул. Депутатська,23 А, оф.2, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 32308954) 105 000,01 грн. сума основного боргу; 388,36 грн. пені; 77,67 грн. 3% річних, 2109,32 грн. судового збору.

3. Відмовити в стягненні 556,64 грн. пені.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 28 березня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( місцезнаходження: вул. Арсенальна,20, м. Київ, 01010, адреса для листування: вул. Депутатська,23 А, оф.2, м. Київ, 03115)

3 - відповідачу ( вул. Залізнична,1, м. Бершадь, Вінницька обл., 24400)