Рішення

від 26.03.2013 по справі 902/6/13-г(2)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2013 р.

Справа № 902/6/13-г(2)

за позовом : Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденка,1)

до :Томашпільського районного відділу управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (24200, Вінницька область, Томашпільський район, с.м.т.Томашпіль, вул.Леніна, 41)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби Вінницької області (21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29)

про стягнення 19279,09 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Мицька Р.М.,

відповідача : Горецький Ю.М.,

третьої особи : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Мельника П.А. перебувала справа № 902/6/13-г(2) за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Томашпільського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про стягнення 19279,09 грн., з яких: 15214,09 грн. сума основного боргу; 1141,51 грн. пені; 1064,99 грн. 7% штрафу; 912,85 грн. інфляційних втрат; 945,65 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 04 січня 2013 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 20 лютого 2013 року та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області.

Станом на 20.02.2013 року суддя Мельник П.А. був відсутній на роботі, у зв'язку з перебуванням на лікуванні.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справ відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 20.02.2013 року справа № 902/6/13-г/(2) розподілена судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 20 лютого 2013 року суддя Яремчук Ю.О. прийняв справу до свого провадження з призначенням судового засідання на 07 березня 2013 року.

Ухвалою суду від 07 березня 2013 року розгляд справи було відкладено на 26 березня 2013 року з врахуванням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх. № канц. 08-46/3067/13 від 04.03.2013 року), та неявкою представників сторін в судове засідання, та неподання сторонами всіх належних документів необхідних для розгляду справи.

19 березня 2013 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що відносно позивача розпочата процедура припинення діяльності ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації-перетворення в ПАТ та перейменування у «Синтез-Газ Україна» та відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив з наступних підстав: відповідач зазначає, що 19.12.2012 року на адресу відповідача надійшла вимога від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз» від 04.10.2012 року № 31/18-5839/125 про сплату боргу у сумі 15214,09 грн. Одночасно ДК «Газ України» повідомив, що Наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.04.2010 року № 141/1 визначено ДК «Газ України» правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Нафтогазмережі». Враховуючи вказану вище вимогу ДК «Газ України» від 04.10.2012 року № 31/18-5839/125, 21 грудня 2012 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області кошти в сумі 15214,09 грн. були перераховані ДП «Нафтогазмережі» відповідач зазначає, що жодного повідомлення про реорганізацію ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз» та відомості про його правонаступника - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз» на адресу Томашпільського РВ УМВС не надходило. Таким чином, відповідач добровільно сплатив кошти в сумі 15214,09 гри., ще до звернення позивача з позовом до суду. Тому відповідач вважає стягнення даної суми безпідставним. Стосовно заявленої до стягнення пені то відповідач заявляє, що оскільки, пункт 6.1 договору суперечить вимогам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, цей пункт підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, а як наслідок пеня не підлягає до стягнення. Стосовно стягнення 7% штрафу відповідач зазначає, що за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання можливо лише стягнення пені, а не одночасно двох видів неустойки. Вищезазначене підтверджується також Постановою ВГС України від 21.12.2011 року (справа № 5002-2/5109-10). Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми відповідач зазначає наступне: відповідно до ч. 2 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як зазначалося раніше, вимога ДК «Газ України» НАК Нафтогаз України» від 04.10.2012 року № 31/18-5839/125, яка була отримана Томашпільським РВ УМВС 19.12.2012 року стосувалася виключно сплати боргу у сумі 15214,09 грн. 21 грудня 2012 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області кошти в сумі 15214,09 грн. були перераховані ДП «Нафтогазмарежі».Таким чином, оскільки на момент розгляду справи судом борг позивачу повернуто, то підстав для отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання не має. Враховуючи вищевикладене відповідач просить: визнати недійсним п. 6.1 договору на постачання та транспортування природного газу № 9 від грудня 2009 року кладеного між ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз» та Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області. У задоволенні позову ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до Томашпільського РВ УМВС про стягнення заборгованості та штрафних санкцій відмовити.

В судове засідання 26 березня 2013 року з'явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позов.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що відносно позивача розпочата процедура припинення діяльності ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» шляхом її реорганізації-перетворення в ПАТ та перейменування у «Синтез-Газ Україна».

Суд, з'ясував думку представника позивача стосовно заявленого клопотання.

Представник позивача проти даного клопотання заперечив.

Суд, заслухавши представників сторін прийшов до висновку про відмову в даному клопотанні, оскільки останнє є безпідставним та необґрунтованим.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2009 р. між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі директора Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Томашпільським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області ( споживач) укладено договір на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 , відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, надалі газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу у грудні 2009 року газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 6 000 тис. куб. м.; постачальник передає споживачу у грудні 2010 року газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 28 000 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі газу (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 3.7. договору, акти приймання-передачі газу, що зазначені в пункті 3.6. даного договору, уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, тариф на його транспортування та порядок розрахунків за газ та його транспортування на момент укладення цього договору визначається у додатковій угоді, що підписується сторонами і яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1. договору).

Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору, споживач остаточні розрахунки за отриманий газ здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

В платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ та послуги по постачанню та транспортуванню, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору (п. 5.4. Договору).

Звірка розрахунків здійснюється на підставі відомостей про фактичну оплату спожитого газу та акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Вказана звірка оформлюється актом звірки. У разі відмови Споживача від підписання акту звірки, представники Постачальника (не менше двох осіб) роблять про це відмітку в акті (або складають окремий акт) і акт звірки в цьому випадку вважається підписаним Споживачем (п. 5.5. Договору).

У разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості (абзац 1 п. 6.1 договору).

Неустойка нараховується постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (абзац 2 п. 6.1. договору).

Даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

01.06.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору № ТмБ-09-652 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009 р., відповідно до п. 1 якої, в зв'язку з прийняттям постанови НКРЕ від 01.03.2010р. № 195, сторони домовились внести до договору на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 від 01.12.2009р. наступні зміни: Розділ 4 договору було викладено в новій редакції зокрема:

П. 4.1 додаткової угоди граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м. кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2% 40,4050 грн.;

- тариф на постачання природного газу - 22,20 грн.;

- тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 120,20 грн.;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 1,80 грн.;

- податок на додану вартість - 20%;

До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2204,8550 грн., крім того ПДВ - 440,971 грн., всього з ПДВ - 2645,8260 грн.

Пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: "Даний договір діє: в частині поставки природного газу з 01 грудня 2009 р. до 31 березня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування - до їх повного здійснення".

Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами.

Дана додаткова угода набирає чинності з 01 березня 2010 року та діє протягом строку дії договору на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 від 01.12.2009р. (п. 3. Додаткової угоди).

ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") свої зобов»язання згідно договору виконав, передавши споживачу в грудні 2009 року, січні - березні 2010 року природний газ, що підтверджується актами приймання - передачі, що наявні в матеріалах справи ( а.с.18.19).

Згідно акта звірки № 9294 від 18.12.2012 року між позивачем та відповідачем погоджено суму боргу останнього в розмірі 15 214,09 грн.

19.12.2012 року на адресу відповідача надійшла вимога від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз» від 04.10.2012 року № 31/18-5839/125 про сплату боргу у сумі 15214,09 грн. Одночасно ДК «Газ України» повідомив, що Наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.04.2010 року № 141/1 визначено ДК «Газ України» правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Нафтогазмережі».

Враховуючи вказану вище вимогу ДК «Газ України» від 04.10.2012 року № 31/18-5839/125, 21 грудня 2012 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області кошти в сумі 15214,09 грн. були перераховані ДП «Нафтогазмережі», що підтверджується платіжним дорученням № 295 від 20 грудня 2012 року, яке наявне в матеріалах справи. Разом з тим, відповідачем помилково зазначено отримувача ДП "Нафтогазмережі",проте розрахунковий рахунок позивача зазначено вірно "26002010041775" з призначенням платежу :" за газ згідно акта звірки № 9294 від 18.12.2012 року.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 1141,51 грн. пені; 1064,99 грн. 7% штрафу; 912,85 грн. інфляційних втрат; 945,65 грн. 3% річних.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В ході розгляду справи судом встановлено, що боргу в сумі 15 214,09 грн. відповідачем погашено до порушення провадження у даній справі, а саме 21 грудня 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 295 від 20 грудня 2012 року.

Як наголошено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4 вказаної постанови зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що права і охоронювані законом інтереси позивача в частині стягнення 15 214,09 грн. основного боргу відповідачем не були порушенні, що вказує на безпідставність заявлення позовних вимог в цій частині, оскільки вказана сума основної заборгованості вже була погашена відповідачем на момент звернення з даною позовною заявою до суду.

Відтак, в задоволенні позову в частинні стягнення 15 214,09 грн. основного боргу слід відмовити.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 від 01 грудня 2009 року відповідачу було нараховано 1141,51 грн. пені; 1064,99 грн. 7% штрафу ; 912,85 грн. інфляційних втрат; 945,65 грн. 3% річних.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, остаточний розрахунок за Договором здійснюється Споживачем до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Як зазначено вище, відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, тому він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.1. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості.

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (абзац 2 п. 6.1 Договору).

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 1064,99 грн. 7 % штрафу; 912,85 грн. інфляційних втрат ( за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року); суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Стосовно заявлених до стягнення 3 % річних в розмірі 945,65 грн., то суд здійснивши перерахунок суми в системі "Ліга-Закон", прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 939,11 грн. (період з 01.12.2010р.-28.12.2012р.) В стягненні 6,54 грн. 3 % річних слід відмовити.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1141,51 грн. пені за період з 22.05.2012р. по 28.12.2012р., суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 від 01.12.2009р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 від 01.12.2009р.

Розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 договору № ТмБ-09-652 від 01.12.2009р, остаточний за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 від 01.12.2009р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу № ТмБ-09-652 від 01.12.2009р., суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1141,51 грн. пені ( за період з 22.05.2012 року по 28.12.2012 року ) задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним.

Керуючись Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п.1), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору № ТмБ-09-652 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009 р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Томашпільським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

2. Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Томашпільського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (24200, Вінницька область, Томашпільський район, с.м.т.Томашпіль, вул.Леніна, 41, код ЄДРПОУ 08670378) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м.Київ, МФО 320876) 1064,99 грн. 7 % штрафу; 912,85 грн. інфляційних втрат; 939,11 грн. 3% річних, 243,52 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 29 березня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04116, м. Київ, вул.Шолуденка,1)

3 - відповідачу (24200, Вінницька область, Томашпільський район, с.м.т.Томашпіль, вул.Леніна, 41)

4- третій особі (21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29)