Постанова

від 22.03.2013 по справі 5015/1470/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року Справа № 5015/1470/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Вовк І.В., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивачаПашковський Д.В., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третіх осіб 1) Бурка В.В., представник 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), прокуратуриГудименко Ю.В., прокурор відділу ГП України розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПоторицької сільської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. у справі№ 5015/1470/12 господарського суду Львівської області за позовомПрокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради доСокальської районної ради, треті особи 1.Фермерське господарство Бурка В.В., 2.Управління земельних ресурсів у Сокальському районі, провизнання частково недійсним п. 6 рішення сесії райради,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 14.03.2013 року №05-05/121 у зв'язку з відпусткою судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Вовк І.В., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012р. у справі №5015/1470/12 господарського суду Львівської області.

В судовому засіданні 18.03.2013р. оголошувалась перерва до 22.03.2013р. 10год. 00хв., відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Сокальського району Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради з позовною заявою (з урахуванням заяви від 06.06.2012р.) про визнання частково недійсним п.6 рішення Сокальської районної ради №6 від 05.03.1999р. "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20га земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року (суддя Артимович В.М.) позов задоволено повністю; визнано частково недійсним п.6 рішення Сокальської районної ради №6 від 05.03.1999р. "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20га земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення; стягнуто зі Сокальської районної ради в дохід державного бюджету України 1073грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що на момент прийняття рішення від 05.03.1999 року №6 не було припинено у встановленому порядку право користування спірною земельною ділянкою ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна", а надання земельної ділянки іншій особі можливо тільки після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому ст.ст.31, 32 чинного на той час Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990р. Оспорюване рішення Сокальської районної ради прийнято без погодження з позивачем у формі рішення надання земельної ділянки в користування селянському (фермерському) господарству районною радою. Суд не застосував позовну давність за заявою третьої особи, встановивши поважність причин пропуску прокурором позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Данко Л.С., Кравчук Н.М.) рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року скасовано; постановлено нове рішення, яким в позові відмовлено повністю; судові витрати покладено на позивача. Постанову мотивовано відповідністю оспорюваного рішення вимогам законодавства, чинного на час його прийняття.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012р. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.34 ст.26, п.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У відзиві на касаційну скаргу Фермерське господарство Бурка В.В. просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Прокурор Сокальського району Львівської області погодився з доводами касаційної скарги, про що зазначив у відзиві на неї, і просив скасувати прийняту у справі постанову, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Судом касаційної інстанції було задоволено клопотання представника третьої особи від 05.03.2013р. №111 про фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відводів складу суду не заявлено.

Від представника третьої особи надійшли клопотання: №111/2 від 05.03.2013р. про зупинення розгляду справи і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності Конституції України (конституційність) положень ч.1 "Підвідомчість справ у спорах, що виникають із земельних відносин" постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р.; №112 від 05.03.2013р. про зупинення розгляду справи і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч.6 ст.12 ГПК України; №113 від 05.03.2013р. про зупинення розгляду справи і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч.1 ст.261 ЦК України та ч.1 ст.53 ГПК України. Аналогічні клопотання надійшли до суду 18.03.2013р. згідно супровідного листа від 14.03.2013р. Крім того, від представника третьої особи надійшли клопотання: №126 від 14.03.2013р. про зупинення розгляду справи і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності Конституції України (конституційність) положень ст.21 ГПК України; №129 від 14.03.2013р. про зупинення розгляду справи і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч.1 ст.83 ГПК України; №130 від 14.03.2013р. про зупинення розгляду справи і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ст.27 ГПК України; №131 від 14.03.2013р. про зупинення розгляду справи і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч.3 ст.267 ЦК України.

Від представника позивача надійшло заперечення на зазначені клопотання. Заперечував щодо зазначених клопотань і прокурор.

Розглянувши клопотання, колегія не вважає за можливе їх задовольнити, оскільки приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України не передбачено право чи обов'язок суду зупинити провадження у справі з підстав, наведених у клопотаннях третьої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, третьої особи та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Пунктом 6 рішення №6 Сокальської районної ради V сесії І скликання від 05.03.1999р. „Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" вирішено надати в постійне користування із земель запасу земельну ділянку для розширення селянських (фермерських) господарств фермеру Бурці Віталію Володимировичу 20,0га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

Прийняттю даного рішення передувало рішення районної конкурсної комісії Сокальської районної ради від 26.02.1999р. "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств", згідно якого рекомендовано сесії районної ради надати в постійне користування із земель фермерського запасу земельні ділянки для розширення селянських (фермерських) господарств, зокрема, фермеру Бурці В.В. 20,0га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

На підставі зазначеного вище рішення районної ради ПП "Земельно-кадастрове бюро" було виготовлено технічну документацію по виконаних проектно-пошукових роботах по розробці проекту відведень земель для розширення селянського (фермерського) господарства гр. Бурці В.В. з земель Сокальського заводу хімволокна Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області.

Листом №422-1 від 15.05.1998р. на ім'я Смілки З.С. ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" надав згоду на вилучення із земель водосховища хімічного заводу земельної ділянки площею 20га, при умові вилучення їх із землекористування заводу. При цьому в листі зазначено, що відвід земельної ділянки слід оформити у відповідності з діючим законодавством.

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999р. №385 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств" за результатами розгляду проектів відведення земельних ділянок, розроблених ПП "Земельно-кадастрове бюро", згідно ст.ст.50, 51, 52 Земельного кодексу України вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки громадянам, в тому числі й Бурці В.В., передати гр. Бурці В.В. згідно розробленого проекту в постійне користування із земель ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га та видати Бурці В.В. державний акт на право постійного користування землею.

На підставі зазначеного розпорядження Бурці В.В. видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.12.1999р. за №233. Згідно з державним актом Бурці В.В. надається у постійне користування земельна ділянка площею 18,7974га для ведення селянського (фермерського) господарства. Земельна ділянка розташована на території Поторицької сільської ради.

Також до матеріалів справи долучено паспорт ставка від 15.05.2002р., з якого вбачається, що надана земельна ділянка розташована на території Поторицької сільської ради. Земельна ділянка площею дзеркала 20,0га зайнята ставком, за виключенням прибережної смуги - 50м, з однієї сторони - 15м, на якій присутні гідротехнічні споруди.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.07.2012р. реєстрація ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна", ідентифікаційний код 05762275, припинена, а відомості про його правонаступників відсутні.

Вирішуючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, а сторони і третя особа не заперечили, що земельна ділянка, надана в постійне користування третій особі, знаходиться на території Поторицької сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтями 78 та 79 Земельного кодексу України об'єктом права власності на землю є земельна ділянка як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та установленими щодо неї правами; земля в Україні може перебувати у державній, комунальній та приватній власності; право власності на землю включає в себе право володіти, розпоряджатися та користуватися земельними ділянками. Суб'єктами права власності на землі комунальної форми власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо, або через органи місцевого самоврядування; суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

За пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час звернення з позовом) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин визначено також статтею 17 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтями 173 та 174 Земельного кодексу України (2002 року, в редакції, чинній на час звернення з позовом) межею села (селища, міста) є умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює дану адміністративно-територіальну одиницю від інших територій; межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів; рішення про встановлення і зміну меж сіл і селищ приймаються Верховною радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Прокурор обґрунтував позовні вимоги порушенням прав сільської громади с.Поториця у зв'язку з наданням в постійне користування Сокальською районною радою спірної земельної ділянки третій особі-1.

Таким чином до предмету доказування у даній справі входить встановлення правового режиму спірної земельної ділянки, і, відповідно, наявність чи відсутність у сільської ради права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, виходячи з території і меж села Поториця, затверджених рішенням відповідної обласної ради.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджений правовий статус спірної земельної ділянки, приналежність її до державної або комунальної власності. План землеустрою населеного пункту, дані Державного земельного кадастру, затверджений проект встановлення меж населеного пункту господарськими судами не витребовувались і ці питання не досліджувались.

Прокурор та Поторицька сільська рада документально підтверджені висновки щодо правового статусу спірної земельної ділянки не представили; власника земельної ділянки, а відтак і належного розпорядника нею судами не встановлено.

Беручи до уваги, що вказані обставини не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, не вбачається можливим і висновок щодо наявності або відсутності підстав для захисту прав позивача в даному спорі.

Що стосується позовної давності, то суд касаційної інстанції зазначає наступне.

На час прийняття оскаржуваного рішення ради (05.03.1999р.) строки позовної давності регулювалися Цивільним кодексом України 1963 року, статтею 71 якого загальний строк позовної давності встановлювався в три роки. Статтею 75 цього Кодексу передбачалось, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони і наслідком цього, якщо строк позовної давності пропущено, - відмова в позові (ч.1 ст.80).

Разом з цим, частина 2 статті 80 Цивільного кодексу України 1963 року передбачала відновлення судом строку позовної давності з поважних причин. Дана обставина кореспондується і з п.5 статті 267 Цивільного кодексу України 2003 року.

Судом першої інстанції відновлено строк позовної давності з посиланням на поважність причин його пропуску.

Посилання в постанові апеляційного суду на те, що в зв'язку з поданням ФГ Бурка В.В. письмової заяви про застосування позовної давності суду першої інстанції слід було відмовити у позові на підставі ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України, касаційна інстанція вважає безпідставним, виходячи з наступного: ч.3 статті 267 Цивільного кодексу України 2003 року передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, ч.4 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України 2003 року є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Поторицької сільської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року та рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року у справі №5015/1470/12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н.Капацин

Судді І.Вовк

Д.Кривда