Рішення

від 27.03.2013 по справі 910/2446/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2446/13 27.03.13

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Центр Україна" пропро стягнення 225 000,00 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Лабунський В.В.- представник за довіреністю №27-02.13 від 27.02.2013 від відповідача Мостовенко С.М. - представник за довіреністю № 16/12 від 15.10.12.

В судовому засіданні 27.03.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Центр Україна" 225 000,00 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал Центр Україна" (відповідач) було укладено договір оренди компресора № 9911-1 від 09.09.2011. Оскільки після розірвання договору, об'єкт оренди не був повернутий позивачу, то у останнього, відповідно до положень статті 785 Цивільного кодексу України, виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Тому позивач просить стягнути з відповідача неустойку за кожен день неповернення об'єкта оренди починаючи з 09.02.2012 по 16.10.2012. у розмірі 225000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2446/13 та призначено розгляд справи на 27.02.2013.

У судове засідання представник позивача з'явився., вимоги ухвали суду від 11.02.13 не виконав, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. 26.02.2013 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні. Однак, доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано. Крім іншого, суд зазначає, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи.

Тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Керуючись ст.. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 14.03.13 у зв'язку з невиконання сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання 14.03.13 представники сторін з'явились, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, представник відповідача надав відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що розірвання і припинення договору є абсолютно відмінні юридичні поняття, які породжують різні правові наслідки, отже розірвання договору не передбачає сплату неустойки. Крім того, відповідач стверджує, що в рішенні суду, на яке посилається позивач, не було встановлено факту припиненні договору оренди. З боку відповідача вчинялись дії щодо повернення об'єкту оренди, а саме 27.12.11 на адресу позивача було направлено лист № 82/11 з проханням зупинити нарахування орендної плати з 22.12.11 та вжити заходи щодо вивезення компресорів з площадки відповідача за кошти орендодавця. Того ж дня, 27.12.11 відповідач направив позивачу лист, в якому повідомив, що об'єкт оренди було передано ним на платну площадку для зберігання, у зв'язку з чим просить позивача компенсувати понесені витрати внаслідок транспортування та зберігання техніки та забрати компресора з площадки.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 20.03.13.

19.03.13 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі, відповідно до яких останній стверджує, що з причини які не залежали від нього об'єкт оренди не було повернуто орендодавцеві по закінченню строку дії договору оренди, що відбулось через недбалість або навіть умисні дії самого орендодавця. Також відповідачем було надано копії договору зберігання від 23.11.11 та копії актів до нього.

В судове засідання 20.03.13 представники сторін з'явились, надали додаткові пояснення по суті спору, підтримавши свої позиції.

У зв'язку з необхідністю витребувати відповідача додаткові докази по справі, суд, керуючись ст.77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засідання до 27.03.13.

В судове засідання 27.03.13 представники сторін з'явились, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

У судових засіданнях згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕ-Сервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал Центр Україна" (орендар) було укладено договір оренди № 9911-1 (далі - договір) на оренду компресора IRMAIR 5.5 (8162 0918 81) об'ємом 5,3 м 2 , тиском 7 бар.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець приймає на себе зобов'язання на умовах, обумовлених цим договором, передати орендареві у строкове платне користування визначений цим договором об'єкт оренди, а орендар зобов'язується прийняти в користування об'єктом оренди і сплачувати орендодавцеві орендну плату на умовах, визначених цим договором.

09.09.11 ТОВ "Рентал Центр Україна" отримало від позивача об'єкт оренди передбачений договором № 9911-1, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 09.09.2011р.

Відповідно до п.7.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений їх підписів печатками сторін і діє до 31.12.2011, проте в жодному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір лишається чинним на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць не повідомила письмово іншу сторону про намір припинити його дію.

Відповідно до п.5.2. договору, орендна плата за 1 день оренди компресора IRMAIR 5.5 становить 450 грн. з ПДВ, що здійснюється у наступній формі: 50% - передоплата від орієнтованого строку оренди, решта -до 5 числа кожного місяця, який слідує за місяцем підписання акту про передачу об'єкта оренди

Згідно з п.3.5 договору з моменту підписання акту про передачу об'єкта оренди право користування об'єктом оренди переходить до орендаря, після чого орендодавець не має права яким-небудь чином використовувати об'єкт оренди та/або перешкоджати орендареві в такому користуванні.

Відповідно до п.3.6 договору орендар зобов'язаний передати (повернути) об'єкт оренди у стані не гіршому ніж на момент отримання (з урахуванням нормального фізичного зносу) на склад орендодавця за адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, 62. Об'єкт оренди передається (повертається) орендарем орендодавцю за актом про повернення об'єкта оренди.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що перебіг строку оренди за цим договором починається з моменту передачі об'єкта оренди орендарю в користування та триває до складання акту про повернення об'єкта оренди, передбаченого п.3.6 цього договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі № 5011-4/4584-2012 за позовом ТОВ «Ессе-Сервіс» до ТОВ «Рентал Центр Україна» про стягнення 52 660,00 грн. встановлено, що договір оренди № 9911-1 від 09.09.11 припинив свою дію з 09.02.12. Вказаною постановою вимоги ТОВ «Ессе-Сервіс» про стягнення з ТОВ «Рентал Центр Україна» заборгованості по орендній платі задоволено частково, а саме вирішено стягнути заборгованість за період з 09.09.11 по 08.02.12 в сумі 35100,00 грн.

За таких обставин, суд також встановив факт порушення відповідачем господарського зобов'язання за договором № 9911-1 від 09.09.11 року в частині своєчасної та повної сплати встановленої договором орендної плати.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини (факту припинення дії договору оренди № 9911-1 від 09.09.11 з 09.02.12), адже існування даної обставини підтверджує судове рішення у спорі, що виник між тими ж сторонами (справа № 5011-4/4584-2012).

Переоцінка факту припинення дії договору оренди № 9911-1 від 09.09.11 з 09.02.12, буде свідчити про поставлення під сумнів судових рішень у справі № 5011-4/4584-2012, що є неприпустимим.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст. 785 ЦК України, п. 3.6 договору оренди, з 09.02.12 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві об'єкта оренди за договором оренди № 9911-1 від 09.09.11.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар після припинення договору оренди об'єкт оренди орендодавцеві не повернув, у зв'язку з чим 04.10.12 позивач направив відповідачу вимогу № 320-10.12 про повернення майна, на що було отримано відповідь згідно листа відповідача № 59/12 від 11.10.12 про згоду повернути майно 16.10.12.

В матеріалах справи наявна копія акта прийому-передачі майна від 16.10.12 (оригінал було досліджено в судовому засіданні) , відповідно до якого об'єкт оренди було повернуто орендодавцеві без зауважень.

Відповідно до ч. 2, 3 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач припустився прострочення повернення майна, а тому позивач, посилаючись на норми закону, просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунком позивача становить 225 000,00 грн. за період з 09.02.12 по 16.10.12.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання повернути об'єкт оренди в розмірі 225 000,00 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Крім того, суд відхиляє заперечення відповідача щодо розміру нарахованої неустойки з посиланням на ст. 232 ГК України, виходячи з наступного.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ від 29.05.12 № 01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України» неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі №40/117). Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Враховуючи викладене, позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

Судом критично оцінюється наданий відповідачем договір зберігання від 23.12.11, додаткову угоду від 21.01.12 № 1 до нього, так само як і договір про припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування від 23.10.12, оскільки вказані угоди укладені позивачем без наміру створення юридичних наслідків, а лише з метою уникнути відповідальності за несвоєчасне повернення об'єкту оренди.

Крім того, укладення вказаного договору зберігання від 23.12.11 жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку негайного повернення об'єкту оренди після припинення договору оренди, і як наслідок від відповідальності за його невиконання.

Листи № 82/11 та 83/11, на які посилається відповідач як на докази вчинення ним дій щодо повернення об'єкту оренди, не беруться судом до уваги, оскільки ці листи були направлені позивачу 27.12.11, тобто до припинення дії договору оренди. Доказів вчинення будь-яких дій щодо повернення об'єкту оренди після 09.02.12 відповідачем не надано, хоча відповідно до п.3.6 договору оренди саме на орендаря покладено обов'язок передати (повернути) об'єкт оренди у стані не гіршому ніж на момент отримання (з урахуванням нормального фізичного зносу) на склад орендодавця за адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, 62 за актом про повернення об'єкта оренди.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого майна не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 09.02.2012р. по 16.10.2012р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 225 000,00 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю «Рентал Центр Україна» (01135 м. Київ, вул. Жилянська, будинок 97 «З», кімната 4, ідентифікаційний код 35919163) на користь Товариства з обмеженою відповідністю «ЕСЕЕ-СЕРВІС» (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, будинок 3, ідентифікаційний код 36591348) неустойку в розмірі 225 000 (двісті двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.03.2013

Суддя Пукшин Л.Г.

.