Ухвала

від 27.03.2013 по справі 908/1047/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27.03.13 Справа № 908/1047/13

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс" (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63, к. 300, ідентифікаційний код 32997851)

до відповідача: Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

про припинення права спільної часткової власності

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Медекс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міськради про припинення права власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міськради на 1/20 частини нежитлового приміщення № 52 в будинку № 20 по вулиці Миру в м. Запоріжжя, яка складається з коридору № 1-18, сходів № 1-19, загальною площею 12, 3 кв. м. та визнання за ТОВ "Медекс" права власності на зазначену 1/20 частини нежитлового приміщення.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 25.03.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48 "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Як зазначено в п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Отже, виходячи з вищенаведеного, належним доказом сплати судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання доручення.

До позовної заяви позивачем додано фотокопію квитанції від 18.03.2013р. № k10/І/334 про сплату судового збору в сумі 1 720, 50 грн., яка не є належним доказом сплати судового збору.

У відповідності до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

На підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем додано фотокопії фіскального чеку № 1971 від 20.03.2013р. та опису вкладення у цінний лист від 20.03.2013.

Зазначені фотокопії не є належними доказами надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Пленум Вищого господарського суд України в п.2.2 постанови від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив наступне:

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Господарський суд також звертає увагу позивача на те, що згідно ст. 32, 36 ГПК України та п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Тобто, належними доказами відправки копії позовної заяви та доданих до неї документів іншому учаснику судового процесу є оригінал розрахункового документу , що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) у сукупності з оригіналом опису вкладення у цінний лист.

Крім того позовна заява не містить ідентифікаційного коду відповідача, вказано лише його поштову адресу.

Відсутність ідентифікаційного коду відповідача не дозволяє повною мірою ідентифікувати цю особу, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування сторін.

Як зазначено в абзацах 1, 9 пункту 3.5 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

І лише в тому випадку, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

На підставі викладеного позовна заява ТОВ "Медекс" підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, п. 2, 3 ч. 1 ст. 57, п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс" до відповідача Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про припинення права власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі ЗМР на 1/20 частини нежитлового приміщення № 52 в будинку № 20 по вулиці Миру в м. Запоріжжя, яка складається з коридору № 1-18, сходів № 1-19, загальною площею 12, 3 кв. м. та визнання за ТОВ "Медекс" права власності на 1/20 частини зазначеного нежитлового приміщення і додані до неї матеріали на 52 аркушах повернути без розгляду.

Суддя В.М. Соловйов