Рішення

від 28.03.2013 по справі 920/410/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2013 Справа № 920/410/13-г за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш», м. Харків,

до відповідача: Комунального підприємства Сумської обласної ради «Центральна районна аптека № 45 Путивльського району», м. Путивль, Сумська область,

про стягнення 10 532 грн. 93 коп.

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники сторін:

від позивача - представник Фішер В.О. (довіреність № 49 від 25.03.2013 року);

від відповідача - керівник Кострова Л.В.(витяг з ЄДР № 476728) ;

За участю секретаря судового засідання Тимченко О.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 11 129 грн. 48 коп., в тому числі 8 208 грн. 89 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 184 від 20.03.2012 року, укладеного між сторонами; 457 грн. 92 коп. пені відповідно до п. 6.2. договору, 2 462 грн.67 коп. штрафу відповідно до п. 6.2. договору.

26.03.2013 року позивач подав заяву № 51 від 25.03.2013 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу, зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 10 532 грн. 93 коп., в тому числі 7 612 грн. 34 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 184 від 20.03.2012 року, укладеного між сторонами; 457 грн. 92 коп. пені відповідно до п. 6.2. договору, 2 462 грн.67 коп. штрафу відповідно до п. 6.2. договору.

Суд враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подану заяву до розгляду.

Позивач подав заяву № 50 від 25.03.2013 року, в якій повідомив суд, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

В судовому засіданні 28.03.2013 року відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 184 від 20.03.2012 року, позивач зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність відповідача товар, а останній зобов'язується приймати товар і вчасно здійснювати його оплату.

Позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору, згідно з товарно - транспортними накладними № 250277 від 28.09.2012 року, № 253041 від 02.10.2012 року, № 253042 від 02.10.2012 року, № 257160 від 05.10.2012 року, № 266903 від 16.10.2012 року, № 271455 від 19.10.2012 року, № 281345 від 30.10.2012 року, поставив відповідачеві товар на загальну суму 8 937 грн. 12 коп.

Пунктом 3.2. договору визначено, що ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Згідно з вищезазначеними товарно - транспортними накладними, строк оплати товару становить 14 днів з моменту одержання товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7 612 грн. 34 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме товарно - транспортними накладними № 250277 від 28.09.2012 року, № 253041 від 02.10.2012 року, № 253042 від 02.10.2012 року, № 257160 від 05.10.2012 року, № 266903 від 16.10.2012 року, № 271455 від 19.10.2012 року, № 281345 від 30.10.2012 року (а.с. 10-16).

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, в судовому засіданні 28.03.2013 року відповідач визнав позов, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з останнього 7 612 грн. 34 коп. заборгованості за поставлений товар.

Згідно з пунктом 6.2 договору, відповідач, крім відшкодування збитків, несе таку відповідальність: за несплату вартості товару у встановлений термін нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати, сплачує позивачеві 30 % від загальної вартості несплаченого товару.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 457 грн. 92 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 457 грн. 92 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Також відповідачеві відповідно до п. 6.2 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати нараховано штраф в сумі 2 462 грн. 67 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 462 грн. 67 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 7 612 грн. 34 коп. заборгованості за товар, 457 грн. 92 коп. пені, 2 462 грн.67 коп. штрафу.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, несвоєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства Сумської обласної ради «Центральна районна аптека № 45 Путивльського району» (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Кірова, 18, ідентифікаційний код 01979463) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш» (61204, м. Харків, проспект Л. Свободи, 46-в, кв. 79, ідентифікаційний код 25184975) 7 612 грн. 34 коп. основного боргу, 457 грн. 92 коп. пені, 2 462 грн. 67 коп. штрафу та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2013 року

Суддя Є.А. Жерьобкіна