Постанова

від 27.03.2013 по справі 809/791/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. Справа № 809/791/13-a

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Приватного виробничо-торговельного підприємства "Ремез" про стягнення заборгованості в сумі 1304,43 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного виробничо-торговельного підприємства "Ремез" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1304,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті податку на прибуток в загальній сумі 1304,43 грн., яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих декларацій на суму 984 грн., штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасне подання податкової звітності та несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 261,78 грн., а також пеня в розмірі 58,65 грн. Внаслідок чого, просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду направив письмове клопотання про розгляд справи без його участі, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлявся, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке повернулось на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" і наявне в матеріалах справи, що свідчить про належність повідомлення відповідача, оскільки направлялось на адресу зазначену в ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухання свідка чи експерта.

За таких обставин суд вважає, що розгляд справи можливий у відсутності позивача і відповідача та ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем на час їх виникнення були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.1993 року відповідач зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України відповідач являється платником податку на прибуток підприємств.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" та підпунктом 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 16.4. статті 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон) встановлено, що якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до підпункту 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону зазначено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач узгодив зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, подавши податкові декларації по зазначеному податку за І квартал 2010 року та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок основного платежу на загальну суму 984 грн. та штрафні санкції в сумі 26 грн.

Окрім того, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності складено акт за № 11571/15-1/19401807 від 25.06.2010 року, відповідно до якого встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року. Внаслідок чого, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0012641501/0 від 25.06.2010 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 170 гривень та отримано відповідачем 25.06.2010 року, що вбачається підписом уповноваженої особи відповідача на корінці податкового повідомлення-рішення.

В пункті 3 частини 1 статті 9 цього Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 вищевказаного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, він зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Актом за № 16058/15-1/19401807 від 27.09.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету зафіксовано порушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" за № 0015201501/0 від 27.09.2010 року, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, погашеного з затримкою в сумі 114,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем отримано 08.09.2010 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи ПВТП "Ремез" на рекомендованому листі, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону, у разі не оскарження платником податків рішення податкового органу за наслідками самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, таке податкове зобов'язання вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2. статті 5 Закону, не була порушена процедура апеляційного (адміністративного) узгодження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями суд приходить до висновку, що визначені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в загальному розмірі 284,50 грн. є узгодженими.

Відповідно до статті 16 Закону, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню на загальну суму 58,65 грн.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 п.п.6.2.2).

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу першої податкової вимоги форми "Ю1" за № 1/2426/27417/10/24-150/7056 від 12.10.2009р. на суму 2116,95 грн. та другої податкової вимоги форми "Ю2" за № 2/2785/32921/10/24-150/8367 від 24.11.2009р. на суму 747,99 грн.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується деклараціями, уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, податковими повідомленнями-рішеннями, зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 31.12.2010 року, станом на 31.12.2011 року та станом на 31.12.2012 року, які міститься в матеріалах справи та довідкою про заборгованість та становить 1304,43 грн.

Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1304,43 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись сттаттями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного виробничо-торговельного підприємства "Ремез" (код ЄДРПОУ 19401807), вул. Г. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ, 76018 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 1304,43 грн. (одну тисячу триста чотири гривні сорок три копійки) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 27.03.2013 року.