Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-14158/12/0170/26

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. (16:34) Справа №2а-14158/12/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Аркатова Вікторія Василівна, паспорт серії: НОМЕР_1

від відповідача - Винятинський Максим Сергійович, посвідчення серії НОМЕР_2.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII" до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001531502 від 25.09.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7183,00грн за жовтень 2010 року та 10003,00грн за березень 2011 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Окружного адміністративного суду АР Крим, справу № 2а-14158/12/0170 призначено на розгляд судді Трещової О.Р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.12.2012 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.12.2012 року суддею Трещовою Р.О. заявлено самовідвід по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII" до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001531502 від 25.09.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7183,00грн за жовтень 2010 року та 10003,00грн за березень 2011 року.

У зв'язку із самовідводом судді Трещової О.Р., відповідно до протоколу повторного розподілу автоматизованого розподілу справ Окружного адміністративного суду АР Крим, справу № 2а-14158/12/0170 призначено на розгляд судді Петренко В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.12.2012 року прийнято до провадження адміністративну праву суддею Петренко В.В.

У судовому засіданні, яке відбулося 31.01.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII" є юридичною особою, яка 01.03.2001 року зареєстрована Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.128).

Згідно довідки від 12.03.2001 року вих.№28-1/60 позивач перебуває на податковому обліку в Євпаторійській ОДПІ з 12.03.2012 року за №60 (а.с.138).

Відповідно до свідоцтва №00297599 серії НБ №17052 позивач є платником податку на додану вартість (а.с.139).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14.08.2012 року по 20.08.2012 року посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Сервіс XXII" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Фірмою «Капітель Плюс» за жовтень 2010 року та березень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.08.2012 року №1278/15-02/31364688 (далі - акт перевірки) (а.с.4-24).

Відповідно до висновків акту відповідачем були встановлені порушення (а.с.23):

-п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ "Сервіс XXII" завищено склад податкового кредиту на 17186,00грн, в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 7183,00грн, за березень 2011 року на 10003,00грн внаслідок чого завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларацій за березень 2011 року на суму 17 186,00грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 року №0001531502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 7183,00грн та за березень 2011 року у сумі 10003,00грн (а.с.38).

Висновки ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС в акті обґрунтовуються тим, що при дослідженні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру податкових накладних, податковий кредит за жовтень 2010 року, березень 2011 року сформовано в сумі 17 186,00грн від контрагента Фірми «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), який має стан 9 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцемзнаходженням (а.с.26).

Також в акті перевірки вказано, що ДПІ у м. Сімферополі отримано акт №38/22/31095815 від 10.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки Фірми «Капітель Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, проведеної на виконання постанов слідчого групи слідчих, старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, що винесені в рамках кримінальної справи №69-0146 (а.с.26).

На думку відповідача, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, не підтверджено реальність здійснення Фірмою «Капітель Плюс» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків (а.с.20).

Враховуюче вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що всі операції з поставки Фірмою «Капітель Плюс» товарів (робіт, послуг) ТОВ "Сервіс XXII" мають ознаки нікчемних, а отже право на податковий кредит з ПДВ у ТОВ "Сервіс XXII" не виникає.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач оскаржив зазначений акт шляхом направлення заперечення вих.№297 від 07.09.2012 року до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС (а.с.25-26).

ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС своїм листом від 14.09.2012 року вих.№4319/10/1502 повідомила, що факти порушень ТОВ "Сервіс XXII", які викладені у акті невиїзної позапланової документальної перевірки від 20.08.2012 року №1208/15-02/31364688 встановлені відповідно до норм діючого податкового та іншого законодавства та є обґрунтованими ц правомірними (а.с.27-36).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2012 року №0001531502 ТОВ "Сервіс XXII" оскаржило його шляхом направлення скарги від 12.10.2012 року вих.№337 до Державної податкової служби (а.с.70).

Державна податкова служба України у рішенні від 05.11.2012 року вих. №3393/10/10-0723 про результати розгляду первинної скарги зазначила, що залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС від 25.09.2012 року №0001531502, прийняте стосовно ТОВ "Сервіс XXII", а первинну скаргу - без задоволення (а.с.42-45).

15.11.2012 року ТОВ "Сервіс XXII" звернулось до Державної податкової служби України з повторною скаргою за вих.№367 на податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 року №0001531502 (а.с.46).

Державна податкова служба України у рішенні від 05.12.2012 року вих.№6631/0/61-12/10-2116 про результати розгляду скарги зазначила, що залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС від 25.09.2012 року №0001531502, та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.48-50).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями Податкового кодексу України, а також положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

11.10.2010 року між ТОВ "Сервіс XXII" (замовник) було укладено з Фірмою «Капітель Плюс» (підрядник) договір №714. Предметом договору є зобов'язання по виконанню власними силами із матеріалів підрядника електромонтажних робіт по об'єкту «Будівництво мережі електрозабезпечення і прокладки КЛ 10кВ» та гарантує якісне виконання робіт. Загальна сума договору становить 143 735,00грн. (а.с.81).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 ЦКУ).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п.1 ст.627 ЦКУ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (п.1 ст.638 ЦКУ).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (п.1 ст.639 ЦКУ).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.2 ст.639 ЦКУ).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору Фірмою «Капітель Плюс» виконані електромонтажні роботи по об'єкту «Будівництво мережі електрозабезпечення і прокладки КЛ 10кВ».

Факт виконання електромонтажних робіт підтверджується належним чином оформленими актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року №1 без дати на загальну суму 43 099,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 7 183,00грн та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року Б/н і дати (форма КБ-3) (а.с.61-62).

Як вбачається з матеріалів справи Фірма «Капітель Плюс» виписало ТОВ "Сервіс XXII" податкову накладну від 29.10.2010 року №2101 на загальну 43 099,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 7 183,17грн (а.с.66).

Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, яке відповідає даним додатку 5 до податкової декларації на суму ПДВ 7183,17грн (а.с.75-80).

01.03.2011 року між ТОВ "Сервіс XXII" (замовник) було укладено з Фірмою «Капітель Плюс» (підрядник) договір №154 на виконання підрядних робіт. Предмет договору - замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи власними силами на об'єкті «Ринок по пр. Перемоги, 42»: провести земляні роботи по риттю траншеї для прокладки силових кабелів за територією ринку; провести прокладку силових кабелів в кількості 8 шт. із закопкою траншеї; у місцях роз'єднання діючих кабелів і роз'єднання нових, виконати муфтові з'єднання в кількості 8 шт.; в ТП - 257 провести пере підключення діючих кабелів на знову прокладені кабелі. Вартість виконаних підрядних робіт (в тому числі вартість електрообладнання, окрім силових кабелів) визначається кошторисом, який додається до договору (пункт 2.1. договору) (а.с.81-83).

На виконання умов договору Фірмою «Капітель Плюс» виконані роботи на об'єкті «Ринок по пр. Перемоги, 42».

Факт виконаних робіт підтверджується належним чином оформленими актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року №1 без дати та довідка про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат за березень 2011 року Б/н і дати (а.с.90-93).

Фірма «Капітель Плюс» за виконані роботи виписало ТОВ "Сервіс XXII" податкову накладну від 04.03.2011 року №18 на загальну суму 60017,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 10002,83грн (а.с.96).

Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає додатку 5 до податкової декларації на суму ПДВ 10002,83грн (а.с.105,106-117).

З наданих до суду доказів встановлено, що розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі. В рахунок оплати за проведені роботи сплачено на загальну суму 103 116,00грн, у тому числі ПДВ 17 186,17грн, а саме:

- платіжне доручення №698 від 26.10.2010 року на загальну суму 43 099,00грн, у тому числі ПДВ 7 183,17грн (призначення платежу - передоплата за виконання електромонтажних робіт по об'єкту «Будівництво мережі ел.забезпечення» згідно договору №714) (а.с.132);

- платіжне доручення №116 від 04.03.2011 року на загальну суму 60017,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 10003,00грн (призначення платежу - за роботи по переносу силових кабелів за територію ринку: земляні і ел.монтажні роботи по договору від 01.03.2011 року) (а.с.233).

Таким чином, використання послуг для здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII", які отримані від Фірми «Капітель Плюс» за договором від 11.10.2010 року №714, договором від 01.03.2011 року №154 підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Господарські операції знайшли своє підтвердження в регістрах бухгалтерського обліку а також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до декларації з ПДВ.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при укладені договорів та оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відомостей про те, що Фірма «Капітель Плюс»(ЄДРПОУ 31095815) на час виписки податкових накладних не було зареєстровано платником ПДВ та не мало права оформлювати ці документи ДПІ в м. Євпаторії АР Крим ДПС не надано.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Також суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р., справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) де зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В силу ч.1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а державні органи та їх посадові особи - за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом".

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльність суб'єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, рахунками, актами виконаних робіт, локальними кошторисами, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 25.09.2012 року №0001531502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 7 183,00грн та за березень 2011 року у сумі 10003,00грн не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 04.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001531502 від 25.09.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7183,00грн за жовтень 2010 року та 10003,00грн за березень 2011 року.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс XXII" (ідентифікаційний код юридичної особи - 31364688) судовий збір у розмірі 171,86грн з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко