Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а-7945/12/0170/13

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 р. Справа №2а-7945/12/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Нікітін В,А. довіреність №б/н від 21.02.2012 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавртранс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2012 №0002372204 про донарахування ТОВ "Тавртранс" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26360,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 21436,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4924,00 грн.; та від 12.05.2012 №0002352204 про донарахування ТОВ "Тавртранс" податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 34095,00 грн., у тому числі за основним платежем 29860,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4235,00 грн..

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі направлень від18.06.2012 №1226/22-1, №1227/22-6, №1228/22-6, №1229/22-1, №1230/17-2 виданих ДПІ у м. Сімферополі, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, та наказу від 07.06.2012 №1015 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Тавртранс"" проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Тавртранс" (ЄДРПОУ 32234359), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складений акт від 09.07.2012 №3900/22-1/32234359, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавртранс":

1. пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 29860,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 3540,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 9381,00 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 16939,00 грн., крім того, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 393549,00 грн.;

2 абз. "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 339,66 грн.;

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1. статті 51 , підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підприємством податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і недостовірними відомостями.

- підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України - не утримано податок з доходу фізичних осіб з суми винагороди та іншої виплати, нарахованого (виплаченого) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. Донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 907,80 грн.;

3. пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21436,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року у сумі 1740,00 грн., за липень 2011 року у сумі 10762,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 8934,00 грн..

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 12.05.2012 №0002372204 про донарахування ТОВ "Тавртранс" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26360,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 21436,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4924,00 грн.;

- від 12.05.2012 №0002352204 про донарахування ТОВ "Тавртранс" податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 34095,00 грн., у тому числі за основним платежем 29860,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4235,00 грн..

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Застосування Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які втратили чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З 01.01.2011 Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Як зазначено в акті перевірки від 09.07.2012 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим Товариству з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" 29.11.2002 надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:95053, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Київський район, вул. Київська, будинок 4.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (основний),

46.71Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами,

49.41 Вантажний автомобільний транспорт,

51.21 Вантажний авіаційний транспорт.

Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Позивач має ліцензію Міністерства транспорту ат зв'язку України від 20.01.2011 серія АГ №504796 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантіжв автомобільним транспортом, з дозволеним видом робот - внутрішні перевезення пасажирів автобусами, міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

Як встановлено в акті перевірки, не заперечується сторонами, на балансі позивача станом на 01.01.2011 значилося 44 одиниці транспортних засобів, станом на 01.01.2012 - 36 тарнспортних засобів.

В період з 01.01.2011 по 31.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" мало господарським стосунки з ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан".

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи ПП "РОТОНДА ТОРГ" не перебуває в процесі припинення, ПП "ПАН БУД" не перебуває в процесі припинення, ПП "СЕВЕЛІТСТРОЙ" не перебуває в процесі припинення, ТОВ "ДАНКАН" не перебуває в процесі припинення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України, встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші договори купівлі-продажу, що не є предметом регулювання коментованої статті, можуть укладатися в усній ( стаття 206 ЦК та коментар до неї) чи письмовій формі (статті 207 - 208 ЦК). Однак слід зауважити, що на вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, навіть і такі правочини можуть бути нотаріально посвідчені (частина 4 статті 209 ЦК).

Судом встановлено, що між ТОВ "Тавртранс" (Покупець, Замовник) та ПП "Ротонда-Торг" (Постачальник, Виконавець) укладено Договір купівлі-продажу про постачання запчастин № 152 від 01.04.2011, на виконання якого Постачальник надає товар на протязі трьох календарних днів після отримання замовлення. Право вартості на товар та риск випадкової гибелі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін, або акту приймання-передачі товару.

На виконання умов вказаного договору сторонами підписані накладні від 01.07.2011 №1351 на загальну суму 21864,00 грн., у тому числі ПДВ 3644,00 грн., від 20.04.2011 №720 на загальну суму 10500,00 грн., у тому числі ПДВ 1740,00 грн.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, складська квитанція на зерно, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

ПП "Ротонда-Торг" виписані податкові накладні ТОВ "Тавртранс" на вказану суму вартості товару, згідно статті 198 Податкового кодексу України, від 01.07.2011 №4 на загальну суму ПДВ 3644,00 грн. , від 20.04.2011 №152 на загальну суму ПДВ 3644,00 грн.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ: ПП "Ротонда-Торг" анульоване 11.04.2012. Причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням.

Таким чином податкові накладі були видані належним платником податку на додану вартість.

Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість, із змінами і доповненнями, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

ТОВ "Тавртранс" зі свого боку сплатило вартість товару в обсязі 21864,00 грн., у тому числі ПДВ 3644,00 грн. в безготівковому порядку, платіжним дорученням від 01.07.2011 №493.

Вказані операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку наступними проводками: Дт. 15 "Капітальні інвестиції" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 26970,00 грн., Дт. 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 5384,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є надання послуг з перевезення пасажирів та вантажу, сторонами не заперечується наявність в позивача на період здійснення господарських операцій з ПП «Ротонда Торг» 44 одиниць транспортних засобів, реальність отримання запасних частин та зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Тавртранс» є підтвердженими.

Таким чином, документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ

"Тавртранс" підтверджується фактичне виконання угод, укладених з контрагентом ПП "Ротонда-Торг", у загальній сумі 32364,00 грн., у тому числі ПДВ 5394,00 грн., що підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними.

Згідно висновку експертного дослідження по справі від 17.01.2013 №199/12 до складу валових витрат вартість товару, придбаного в ПП «Ротонда Торг» не відносилась.

У зв'язку з чим суд погоджуєься з правомірністю формування позивачем податкового кредиту за операціями з ПП «Ротонда-Торг».

Між ТОВ "Тавртранс" (Покупець, Замовник) та ПП "Пан-Буд" (Постачальник, Виконавець) укладено договір купівлі-продажу про постачання паливно-мастильних матеріалів № 133 від 07.07.2011, на виконання якого Постачальник надає товар на протязі трьох календарних днів після отримання замовлення. Право вартості на товар та риск випадкової гибелі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін, або акту приймання-передачі товару.

На виконання умов вказаного договору сторонами підписана накладна від 07.07.2011 №588 на загальну суму 20227,20 грн., у тому числі ПДВ 3371,20 грн. на дизельне пальне.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПАН БУД" анульоване 11.05.2012. Причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження.

Постачальником ПП "Пан-Буд" виписана податкова накладна від 07.07.2011 №22 ТОВ "Тавртранс" на вказану суму вартості послуг, згідно статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму ПДВ 3371,20 грн.

Суд робить висновок, що податкова накладна була видана належним платником податку на додану вартість.

ТОВ "Тавртранс" зі свого боку сплатило вартість товару в обсязі 20227,20 грн., у тому числі ПДВ 3371,20 грн. в безготівковому порядку, платіжним дорученням від 07.07.2011 №512.

Вказані операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку наступними проводками: Дт. 91 "Загальновиробничі витрати" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 16 856 грн., Дт. 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 3371 грн.

Оскільки судом встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є надання послуг з перевезення пасажирів та вантажу, сторонами не заперечується наявність в позивача на період здійснення господарських операцій з ПП «Пан-Буд» 44 одиниць транспортних засобів, реальність отримання дизельного пального та зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Тавртранс» є підтвердженими.

Таким чином, документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ

"Тавртранс" підтверджується фактичне виконання угод, укладених з контрагентом ПП "Пан-Буд", у загальній сумі 20227,20грн., у тому числі ПДВ 3371,20грн., що підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними.

Між ТОВ "Тавртранс" (Орендар) та ТОВ "Данкан" (Орендодавець) укладено Договір оренди від 01.08.2009 №14/08-А, на виконання якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування майно загальною площею 4885,29 м. кв., розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська б. 4, під майданчик по відстою автобусів, складські приміщення, ремонтний, токарний, моторний цеха, електроцех, адміністративну будівлю. Термін дії договору п'ять років.

Відповідно до параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

На підставі зазначено суд робить висновок, що сторонами укладений договір, який відповідає його реальному змісту.

Передача майна наймачу може посвідчуватися актом приймання-передачі або відповідними конклюдентними діями: передача наймачу ключів від приміщення, виписування наймачу перепустки для проходження у нежиле приміщення тощо.

Сторонами 01.07.2009 був вкладений акт приймання-передачі території в рамках договору оренди від 01.07.2009 №0106, відповідно до якого в користування ТОВ «Тавртранс» перейшло: ремонтний цех, т/о, мийка, токарний цех, електроцех, приміщення начальника АРМ, агрегатний цех, моторний цех, складські приміщення, майданчик для відстою автобусів, адміністративна будівля, диспетчерська, кабінет лікаря, КПП з оглядовою ямою.

Суд вважає вказаний документ таким, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому належним доказом по справі.

Судом встановлено, що сторонами складалися акти виконаних робіт з операційної оренди, орендодавцем вставлялися рахунки на оплату послуг: від 30.04.2011 на загальну суму 17957,67 грн., від 30.09.2011 на суму 40033,26 грн., від 31.01.2012 на суму 40824,10 грн., від 29.02.2012 на суму 44936,43 грн, всього на суму 143751,46 грн.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ "ДАНКАН" анулювання свідоцтва платника ПДВ 17.12.2012.

Судом встановлено, що ТОВ «Данкан» були видані податкові накладні від 30.04.2012 №74 на загальну суму 17957,67 грн., у тому числі ПДВ 2992,94 грн., від 30.09.2012 №31 на суму 40033,26 грн., у тому числі ПДВ 6672,21 грн., від 31.01.2012 №46 на суму 40824,10 грн., у тому числі ПДВ 6672,21 грн., від 15.02.2012 №8 на загальну суму 4486,00 грн., у тому числі ПДВ 747,67 грн.

З урахуванням встановленого, суд вважає, що податкові накладні видані належним платником податку на додану вартість.

Вказані операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку наступними проводками: Дт. 91 "Загальновиробничі витрати" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Дт. 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Згідно висновку судової експертизи від 17.01.2013 №199/12 встановлено, що у формування податкового кредиту була залучена лише податкова накладна від 30.09.2011 №31 на суму ПДВ 6672,21 грн., що включена до податкової звітності з ПДВ від 31.10.2011.

Згідно висновку судової експертизи від 17.01.2013 №199/12 встановлено, що у формування валових витрат ТОВ «Тавртранс» не було включено вартість сплачених послуг з оренди приміщень в сумі 14964,73 грн. без ПДВ на підставі акту від 30.04.2011 №512.

Оплата послуг з оренди проведена позивачем безготівковим шляхом платіжним дорученням від 14.05.2012 №938 на суму 17957,67 грн, у тому числі ПДВ 2992,95 грн.

Оскільки судом встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є надання послуг з перевезення пасажирів та вантажу, сторонами не заперечується наявність в позивача на період здійснення господарських операцій з ТОВ «Данкан» 44 одиниць транспортних засобів, реальність оренди нерухомого майна та зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Тавртранс» є підтвердженими.

Крім того, судом встановлено, що за адресою адміністративної будівлі по вул.Київської, 4 у м.Сімферополі, що орендована в ТОВ «Данкан» зареєстрована юридична адреса позивача ТОВ «Тавртранс».

Таким чином, документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ

"Тавртранс" підтверджується фактичне виконання угод, укладених з контрагентом ТОВ «Данкан».

Між ТОВ "Тавртранс" (Покупець, Замовник) та ПП "Севелітстрой" (Постачальник, Виконавець) на виконання усної домовленості були виконані роботи із ремонту адміністративної будівлі по вул.Київської, 4.

Відповідно до статті 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання вказаної послуги ПП "Севелітстрой" виписано на адресу ТОВ "Тавртранс" рахунок-фактуру на загальну суму 22480,85 грн., у тому числі ПДВ 3746,81 грн.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СЕВЕЛІТСТРОЙ". Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ -- 11.04.2012. Причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням.

Постачальником ПП "Севелітстрой"" виписана податкова накладна ТОВ "Тавртранс" на вказану суму вартості послуг, згідно статті 198 Податкового кодексу України, від 20.07.2011 №47 на загальну суму 22480,85 грн. у тому числі ПДВ 3746,81 грн..

ТОВ "Тавртранс" зі свого боку сплатило вартість послуг в обсязі 22480,85 грн., у тому числі ПДВ 3746,81 грн. в безготівковому порядку, платіжним дорученням від 20.07.2011 №572.

Вказані операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку наступними проводками: Дт. 15 "Капітальні інвестиції" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 18 734,04 грн., Дт. 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 3 746,81 грн.

Згідно висновку судової експертизи від 17.01.2013 №199/12 сума витрат по сплаті послуг ремонту адміністративної будівли на користь ПП «Севелітстрой» не була включена до складу валових витрат ТОВ «Тавртранс».

Судом встановлено, що за адресою адміністративної будівлі по вул.Київської, 4 у м.Сімферополі, що орендована в ТОВ «Данкан» зареєстрована юридична адреса позивача ТОВ «Тавртранс».

Таким чином, документами податкового та бухгалтерського обліку ТОВ

"Тавртранс" підтверджується фактичне виконання угод, укладених з контрагентом ПП «Севелітстрой».

01.08.2009 між ТОВ «Тавртранс» та ТОВ «Данкан» був укладений договір №15/08 про надання послуг, відповідно якого виконавець надає, а Замовник приймає послуги з мийки автомобілів, які знаходяться у його власності.

На виконання умов вказаних договорів сторонами підписані акти приймання-передачі робіт на загальну суму 181040,46 грн., у тому числі ПДВ 30156,74 грн.: від 30.04.2012 №511 на суму 6134.00 грн., від 16.04.2012 №510 на суму 6447,00 грн., від 15.09.2011 №165 на суму 7379.00 грн., від 30.09.2011 №166 на суму 6293,00 грн., від 31.01.2012 №338 на суму 6550,00 грн., від 15.02.2012 №393 на суму 4486,00 грн.

Постачальником ТОВ "Данкан" виписані податкові накладні ТОВ "Тавртранс" на вказану суму вартості послуг, згідно статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму ПДВ 30156,74 грн.: від 30.04.2012 №73 на суму 6134,00 грн., у тому числі ПДВ 1022,33 грн., від 16.04.2012 №3 на суму 6447,00 грн., у тому числі ПДВ 1075,50 грн., від 15.09.2011 №9 на суму 7379,00 грн., у тому числі ПДВ 1229,83 грн., від 30.09.2011 №32 на суму 9193,00 грн., у тому числі ПДВ 1032,17 грн., від 31.01.2012 №47 на суму 6550,00 грн., у тому числі ПДВ 1091,67 грн., від 15.02.2012 №8 на суму 4486,00 грн.. у тому числі ПДВ 747,67 грн.

ТОВ "Тавртранс" зі свого боку сплатило вартість товару в обсязі 24091,67 грн., у тому числі ПДВ 4015,28 грн. в безготівковому порядку.

Вказані операції були відображені у бухгалтерському та податковому обліку наступними проводками: Дт. 91 "Загальновиробничі витрати" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"., Дт. 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Згідно висновку експертного дослідження по справі ТОВ «Тавртранс» не включало до складу податкового кредиту сплачений ПДВ на підставі податкових накладних ТОВ «Данкан» від 30.04.2012 у сумі ПДВ 1022,33 грн., від 16.04.2012 у сумі ПДВ 1074,50 грн., від 31.01.2012 у сумі 1091,67 грн., від 15.02.2012 у сумі ПДВ 747,67 грн., а також до складу валових витрат не були включені вартість послуг з авто мийки у сумі 5111,67 без ПДВ на підставі накладної від 30.04.2012, у сумі 5372,50 грн. на підставі накладної від 16.04.2012.

Оскільки судом встановлено, що основною господарською діяльністю позивача є надання послуг з перевезення пасажирів та вантажу, сторонами не заперечується наявність в позивача на період здійснення господарських операцій з ТОВ «Данкан» 44 одиниць транспортних засобів, реальність оренди нерухомого майна та зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Тавртранс» є підтвердженими.

Підтвердження реальності здійснення позивачем зазначених операцій з придбання у ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан" з урахуванням часу, місця знаходження товарів, обсягу матеріальних ресурсів, виробничих потужностей позивача підтверджено документами підприємства. Відповідно до наданих документів для дослідження, тобто первинні документи, регістри, бухгалтерського та податкового обліку підприємства, підтверджують здійснення господарських операцій, сторонами підписані видаткові накладні, акти виконаних робіт на загальну 256 112,51 грн., у т.ч. ПДВ 42 668,75 грн. Господарські операції знайшли своє підтвердження формуванням валових витрат та відображення показників Декларації з податку на прибуток підприємства а також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до декларації з ПДВ.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Судами встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан", яки були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів (абз.1 п. 85.9); такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз.2 п. 85.9); у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз.3 п. 85.9).

Аналізуючи приписи даної норми кодексу в кореспонденції з положеннями статей 44, 83 Податкового кодексу України суд зазначає, що контролюючий орган не може проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.

Однак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Також, судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчить:

-платіжне доручення від 01.07.2011 №493 на суму 21864,00 грн. (по рах. №1053 від 01.03.2011);

-платіжне доручення від 20.07.2011 №572 на суму 22480,85 грн. (по рах. №9756 від 20.07.2011);

-платіжне доручення від 07.07.2011 №512 на суму 20227,20 грн. (по рах. №593 від 07.07.2011);

-платіжне доручення від 14.05.2012 №938 на суму 17957,67 грн. (по рах. №49 від 30.04.2012);

-платіжне доручення від 14.05.2012 №939 на суму 6134,00 грн. (по рах. №348 від 30.04.2012).

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Єдиною підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків ТОВ "Тавртранс" податкового кредиту та валових витрат за операціями з ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан" є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлена актами від 06.04.2012 з ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан".

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Крім того, слід зазначити, що з характеру та змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, вбачається, що орган державної податкової служби фактично робить висновки про обставини господарської діяльності ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан", хоча суттю звірки є співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання з метою підтвердження господарських відносин.

Суд зазначає, що висновок про фіктивність діяльності контрагентів позивача може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності ТОВ "Тавртранс", які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених статті 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

На підставі наведеного суд вважає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.04.2012 не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан", а за відсутністю інших доказів з боку відповідача, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

З акту перевірки від 09.07.2012 вбачається, що податкова інспекція під час проведення перевірки не досліджувала питання реального виконання умов договорів та не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманого товару за вказаним договором у власній господарській діяльності. Акт перевірки позивача містіть у собі лише правові висновки щодо нікчемності правочину між позивачем та Товариством.

Податковий орган застосовує матеріали зустрічної звірки, робить висновок що всі операції з надання послуг за участю ТОВ "Тавртранс" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки має ознаки фіктивного підприємства.

До справи ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Реальне настання правових наслідків за визначеними ДПІ у м.Сімферополі АР Крим правочинами підтверджені і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ «Тавртранс» та ПП "Ротонда-Торг", ПП "Пан-Буд", ПП "Севелітстрой", ТОВ "Данкан" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З цього приводу суд вважає необхідним також зазначити, що згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не навів жодної норми закону з посиланням на чине законодавство України, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач, ДПІ, взяв до уваги висновки актів про неможливість перевірки діяльності контрагентів, фактично надав висновкам згаданих актів преюдиціального значення і саме з цього мотиву зробив власне судження про нікчемність правочинів, вчинених позивачем та про нереальність проведених на виконання цих правочинів господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відтак, податкові повідомлення-рішення 12.05.2012 №0002372204 та №0002352204 є такими, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.03.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 26.03.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 12.05.2012 №0002372204.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 12.05.2012 №0002352204.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавртранс" судовий збір у розмірі 604,55 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська