Рішення

від 28.03.2013 по справі 902/156/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 березня 2013 р.

Справа № 902/156/13-г

Провадження № 3/902/9/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом : Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 31301827 (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат громадського харчування", код ЄДРПОУ 01743128 (вул. Горького, 93, м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800)

про стягнення 12760,67 грн

При секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

за участю представників:

позивача: Овчарук О. О.- довіреність № 260/10 від 14.12.2012 р.;

відповідача: Костина Л.В.- директор, згідно протоколу № 1 від 21.05.2001 р.

Голубченко О. В.- довіреність б/н та дати.

ВСТАНОВИВ :

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат громадського харчування" 9973,09грн.- основного боргу; 748,28 грн.- пені; 798,12 грн.- 7% штрафу; 598,39грн.- інфляційних втрат; 642,79 грн.-3% річних. 08.01.2013 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/2/13-г(3) та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2012 року.

01.02.2013 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/156/13-г та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.02.2013 року.

Ухвалою суду від 14.02.2013 року розгляд справи відкладено на 05.03.2013 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 05.03.2013 року встановлено, що сторонами, в порушення положень ст. 115 ГПК України, не виконано в повному обсязі вимоги ухвали суду від 14.02.2013 року в частині надання доказів необхідних для вирішення спору.

Також у суду виникла необхідність витребувати у сторін нові докази та на підставі ст.65 ГПК України витребувати докази у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енерготрейд".

Для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи суд ухвалами від 01.02.13р., від 14.02.13р., від 05.03.13р. зобов'язував позивача надати ряд додаткових документів у зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався, однак позивач витребувані судом документи в повному обсязі не надав та не надав письмового пояснення про причини їх ненадання, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Також, суд ухвалою від 05.03.2012р. на підставі ст.65 ГПК України зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енерготрейд" (04212, м.Київ, вул.Маршала Тимошенка, буд.29, кв.2, код ЄДРПОУ 33240206) надати докази щодо поставки природного газу у січні 2010р. ТОВ "Немирівський комбінат громадського харчування". Конверт з даною ухвалою повернувся до суду з відміткою про причини повернення " за закінченням встановленого строку зберігання ".

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві проти позову заперечує, мотивуючи тим, що природний газ від Вінницької філії Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі " НАК "Нафтогаз України " в січні 2010р. не отримував, дебіторська заборгованість згідно книг бухгалтерського обліку відсутня. Підприємство в той час перебувало в договірних відносинах на поставку природного газу перебувало з ТОВ " Компанія " Енерготрейд".

28.03.13р. від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо стягнення 9 973,09грн.- основного боргу; 748,28грн.- пені; 798,12грн.- 7% штрафу; 598,39грн.- інфляційних втрат; 642,79 грн.-3% річних та відмовити у позові.

Розглянувши матеріали справи суд встановив, що 01.01.2010р. Дочірнє підприємство "Нафтогазмережі " НАК " Нафтогаз України " (Постачальник ) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат громадського харчування" (Споживач) договір №Н-09-К27 на постачання та транспортування природного газу.

Пунктом 1.2 Статуту Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зазначено, що Компанія є правонаступником реорганізованого дочірнього підприємство "Нафтогазмережі " НАК " Нафтогаз України ".

Відповідно до п.1.1. договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

В пункті 2.1. договору сторони визначили об'єми виділеного газу, а саме: січень 2010р. - 6,0тис.куб., лютий 2010р. - 4,0тис.куб., березень 2010р. - 4,0тис.куб.

Відповідно до п.5.1. Споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки ( згідно з п.2.1 договору ) та послуг з постачання та транспортування.

В п.5.2. договору сторони передбачили, що в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа, наступного за звітним місяця.

01.01.2010р. сторонами укладена додаткова угода №1 до договору №Н-09-К27 де в пункті 3 виклали пункт 4.1 договору в наступній редакції:

- граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000м 3 без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050грн.; тариф на постачання природного газу - 23,00грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 99,70грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 22,30грн.; податок на додану вартість - 20 %. Загальна сума до сплати за 1000м 3 природного газу сторонами визначена в розмірі 2646,7860 гривень з ПДВ.

Згідно п.3.6 договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником Споживачу у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу.

В підтвердження поставки природного газу відповідачу у січні 2010р. позивач надав двохсторонній акт подачі-приймання і реалізації природного газу з якого встановлено, що наступне:

- в січні 2010 року позивач поставив відповідачу 3768м 3 природного газу, вартість якого відповідно до п.4.1. договору складає 9973,09грн.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві повідомив, що в січні 2010р. природний газ від Вінницької філії Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі " НАК "Нафтогаз України " не отримував, оскільки в той час перебував в договірних відносинах на поставку природного газу з ТОВ " Компанія " Енерготрейд".

Дане ствердження відповідача спростовується укладеним 01.01.2010р. між Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі " НАК " Нафтогаз України " (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат громадського харчування" (Споживач) договору №Н-09-К27 на постачання та транспортування природного газу на 2010 рік, додатковою угодою №1 від 01.10.2010р до даного договору, додатковою угодою від 01,02.2010р., актом подачі-приймання і реалізації природного газу за січень місяць 2010р. у кількості 3768м 3 . Всі вищезазначені документи підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

З пояснення позивача №31/10-564 від 01.02.13р. встановлено наступне:

26.11.2009р. постановою НКРЕ України № 1346, у зв'язку з неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для певного виду господарської діяльності, анульовано з 01.12.2009р. ліцензію АА №224470 на право провадження господарської діяльності з транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензію АА №224478 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, видані ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз". Одночасно, 26.11.2009р. постановою НКРЕ України № 1347, внесено зміни до пункту 2 постанови НКРЕ від 25.12.2008р. № 1526 "Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП "УКРГАЗМЕРЕЖІ".

За приписами пункту 2 постанови НКРЕ України від 25.12.2008 № 1526 "Про переоформлення ліцензій на розподіл природного і нафтового газу та на постачання природного газу за регульованим тарифом ДП "УКРГАЗМЕРЕЖІ", затверджено територію провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ", як територію Чернівецької області, на якій розташовані розподільні газопроводи, що перебувають у користуванні ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" станом на 25.12.2008, згідно з Переліком, наведеним у додатку до цієї постанови, та територію Вінницької області в зоні розташування газопроводів та споруд на них, що перебувають у користуванні ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ". Згідно п. 2 постанови НКРЕ України від 26.11.09р. № 1347, ця постанова набирає чинності з 01.12.2009р.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 30.11.09 № 677 "Про передачу державного майна з балансу ВАТ "Вінницягаз" на баланс ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" НАК ""Нафтогаз України", державні газорозподільні мережі були передані на баланс ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" НАК "Нафтогаз України".

Згідно з п. 3.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, ліцензіат здійснює постачання природного газу на договірних засадах та за регульованими цінами і тарифами.

Відповідно до постанови НКРЕ України від 01.12.09 № 1372, було затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000м 3 .

Вказаний тариф повністю співпадає з тарифом встановленим сторонами в укладеному договорі, відповідно до п. 4.1. якого граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000м 3 . без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання.

Таким чином, з 01 грудня 2009 року єдиним ліцензіатом, який мав право провадити господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу та з постачання природного газу за регульованим тарифом на території Вінницької області було ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ", правонаступником якого є ДК "Газ України". Тобто, з грудня 2009 по березень 2010 року ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" було єдиним гарантованим постачальником, який міг реалізувати Відповідачу природний газ за тарифом визначеним умовами укладеного договору.

З вищенаведеного встановлено що, позивачем в січні 2010 року було поставлено відповідачу природного газу у кількості 3768м 3 на суму 9973,09грн., оплата на день розгляду справи проведена не була, тобто заборгованість складає 9973,09грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки відповідач не надав суду на день розгляду справи належних доказів проведення з позивачем остаточних розрахунків за отриманий газ по договору №Н-09-К27 від 01.01.10р. у сумі 9973,09грн., позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9973,09грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штрафу у розмірі 7% з суми простроченого платежу 798,12 грн., інфляційних в сумі 598,39 грн., 3% річних з суми простроченого платежу 642,79 грн. та 748,28грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті отриманого по договору №Н-09-К27 від 01.01.10р. природного газу.

В пункті 6.1 договору №Н-09-К27 від 01.01.10р. сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п.5.2. договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з нарахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 01.01.2010р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 598,39грн. інфляційних (за період з грудня 2010р. по березень 2012р.) та 642,79грн. - три відсотки річних (за період з 01.12.2010р. по 25.01.2013р.) суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

При проведенні розрахунку 7% штрафу від суми заборгованості, яка складає 9973,09грн. позивачем допущена арифметична помилка, тобто сума штрафу складає 698,12грн. ( 9973,09 х 7% ), а не 798,12грн., тобто позов в цей частині підлягає задоволенню в сумі 698,12грн., а в стягненні 100,0грн. слід відмовити.

Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до п.6.1 договору №Н-09-К27 від 01.01.10р. пеню за прострочку платежу за період з 26.07.12р. по 25.01.13р. в сумі 748,28грн. Дані позовні вимоги ґрунтуються на п. 6.1. Договору постачання та транспортування природного газу та ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору від 04.01.2010р., в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу №Н-09-К27 від 01.01.10р.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 04.01.2010р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу №Н-09-К27 від 01.01.10р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу №Н-09-К27 від 01.01.10р., суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 748,28грн. пені (за період з 26.07.2012р. по 25.01.2013р.), задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п.п.1,3), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору №Н-09-К27 на постачання та транспортування природного газу від 01.01.10р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат громадського харчування ".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівський комбінат громадського харчування " код ЄДРПОУ 01743128 (вул. Горького, 93, м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 9973,09грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три грн. 09 коп.) боргу, 698,12грн. (шістсот дев'яносто вісім грн. 12коп.) штрафу, 598,39грн. (п'ятсот дев'яносто вісім грн. 39коп.) інфляційних, 642,79грн. (шістсот сорок дві грн. 79коп.) - 3% річних та 1606,13грн. (одну тисячу шістсот тринадцять грн. 13 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 748,28 грн. пені та 100,0грн. штрафу

Повне рішення складено 29 березня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

1 - у справу;

2 - позивачу - ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3 - відповідачу - ТОВ "Немирівський комбінат громадського харчування " (вул. Горького, 93,

м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800)