Рішення

від 26.03.2013 по справі 913/303/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2013 року Справа № 913/303/13-г

Провадження №30/913/303/13-г

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до Автогосподарства, підпорядкованого ГУМВС України у Луганській області, м. Луганськ

про стягнення 12 709 грн. 90 коп.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1, м. Луганськ

Кам'янобрідського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області , м. Луганськ

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_6, довіреність б/н від 17.01.2013;

від відповідача: Платонова Д.А., довіреність № 73/50 від 18.01.2013;

від третьої особи - ОСОБА_1: представник не прибув;

від третьої особи - Кам'янобрідського районного відділу Луганського міського управління УМВС України в Луганській області: Клименко А.О., довіреність № 40/4-3054 від 26.03.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Автогосподарства, підпорядкованого ГУМВС України у Луганській області, про стягнення коштів в розмірі понесеної шкоди 12 709,90 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Позов мотивований статтями 993, 1166, п. 2 ст. 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений затрахований транспортний засіб. Постановою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення. Позивач виплатив потерпілому ОСОБА_5 відшкодування шкоди на підставі звіту про оцінку майна № 9177, заяви ОСОБА_5 та наказу № 257 від 08.02.2010 у розмірі 11958 грн. 08 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.02.2013 до участі у даній справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.02.2013 до участі у даній справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кам'янобрідський районний відділ Луганського міського управління УМВС України в Луганській області.

Відповідач у судовому засіданні 19.02.2013 подав суду заперечення проти позовних вимог, посилаючись на те, що автомобілем УАЗ-3909, номерний знак НОМЕР_4, керував міліціонер-водій ОСОБА_1, який знаходиться у трудових відносинах з Кам'янобрідським РВ ЛМУ ГУМВСУ. Отже згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія цього закону поширюється тільки на осіб, що є адвокатами, у зв'язку з чим ці витрати не підлягають відшкодуванню.

У листі № 73/164 від 01.03.2013 відповідач зазначив, що автомобіль УАЗ-3909, номерний знак НОМЕР_4 експлуатувався Кам'янобрідським РВ ЛМУ ДУМВСУ у Луганській області на підставі рознарядки від 06.03.2006, яку не уявляється можливим надати суду, оскільки термін зберігання вказаного документу складає 3 роки. Проте у підтвердження наведеного відповідач додав до даного листа належним чином засвідчену копію Акту закріплення (передачі) транспортного засобу від 18.06.2009, згідно якого автомобіль УАЗ-3909, держзнак НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5, 2001 року випуску був закріплений за Кам'янобрідським РВ ЛМУ ДУМВСУ у Луганській області, та передано міліціонеру-водію ОСОБА_1

У судове засідання прибули повноважні представники сторін та третя особа - Кам'янобрідський районний відділ Луганського міського управління УМВС України в Луганській області.

Третя особа - ОСОБА_1 у судові засідання 19.02.2013, 04.03.2013 та 26.03.2013 не з'являвся, явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать відповідні штампи суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена, а також наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 88-89).

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

05.10.2009 о 16 год. 45 хв. працівниками Відділення Державної автоінспекції м. Луганська зареєстровано дорожньо-транспортну пригоду за адресою: м. Луганськ, пер. Натальєвський - К. Лібкнехта, за участю транспортного засобу - вантажний УАЗ 3909, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_6 що належить Автогосподарству, підпорядкованому відділу Ресурсного забезпечення ГУМВС України в Луганській області, який отримав технічні ушкодження передньої лівої частини, що встановлено зовнішнім оглядом, відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а також легкового автомобіля TOYOTA PRADO 3.0 TD державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер рами, шасі НОМЕР_7, що належить громадянину ОСОБА_5, наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВС/4277161 з терміном дії до 09.02.2010 виданий ВАТ НАСК "Оранта", який також отримав технічні ушкодження передньої правої частини, що встановлено зовнішнім оглядом.

Постановою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 30.11.2009 по справі № 3-1067/09 встановлено, що 05.10.2009 о 17.00 годині громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що працює у Кам'янобрідському РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області на посаді міліціонера-водія, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, керуючи транспортним засобом УАЗ 3909, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, в м. Луганську по вул. К.Лібкнехта порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим здійснив зіткнення з автомобілем TOYOTA PRADO 3.0 TD, номерний знак НОМЕР_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Вищезазначеною постановою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про Адміністративні правопорушення та провадження по справі закрито на підставі ст. 38 Кодексу України про Адміністративні правопорушення.

Постанова Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 30.11.2009 не оскаржувалась та набрала законної сили 11.12.2009.

Відповідно до звіту про оцінку майна № 9177 від 16.10.2009 вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу TOYOTA PRADO 3.0 TD, номерний знак НОМЕР_3 (ОСОБА_5) складає 14 349,69 грн.

У зв'язку з вищезазначеним власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_5 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою від 11.01.2010 про відшкодування шкоди в розмірі 13647,01 грн., заподіяної в результаті пошкодження його транспортного засобу. До даної заяви ОСОБА_5 додав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4277161 (термін дії з 10.02.2009 до 09.02.2010).

У зв'язку з тим, що транспортний засіб особи, визнаної винною у дорожньо-транспортній пригоді не був застрахований у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач на підставі заяви ОСОБА_5 та наказу № 257 від 08.02.2010 здійснив на користь останнього виплату на суму 11 958,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 462 від 08.02.2010.

Враховуючи те, що дана матеріальна шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом УАЗ 3909, державний реєстраційний номер НОМЕР_4), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як особи, яка на правовій підставі володіє даним транспортним засобом, в порядку регресу суми відшкодування у розмірі 11 958,08 грн., витрат на встановлення розміру збитків та збір документів по справі в розмірі 751,82 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " та Законом України „Про страхування ".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Стаття 1 Закону України "Про страхування" визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» передбачено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

У відповідності до п. п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність , крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність , крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів , механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку .

Матеріалами справи підтверджено факт виплати позивачем потерпілому ОСОБА_5 страхового відшкодування, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 05.10.2009, під час якої були пошкоджені транспортні засоби - вантажний УАЗ 3909, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 та легковий TOYOTA PRADO 3.0 TD державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Вина водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, який на законних підставах керував транспортним засобом УАЗ 3909, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, підтверджена постановою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 30.11.2009 по справі № 3-1067/09.

Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу УАЗ 3909, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, кузов НОМЕР_6 є Автогосподарство, підпорядковане ГУМВС України у Луганській області з 16.01.2002, який на дату дорожньо-транспортної пригоди не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України в частині стягнення в порядку регресу суми відшкодування у розмірі 11 958,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення витрат на встановлення розміру збитків та збір документів по справі в розмірі 751,82 грн. не підлягають задоволенню, оскільки п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено можливості стягнення з власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, даних витрат. Крім того, позивачем документально не доведено, що потерпілий самостійно обирав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди згідно зі ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилається позивач, у зв'язку з чим останній просить суд відшкодувати витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі.

Витрати позивача по оплаті юридичних послуг в розмірі 1 000 грн. не підлягають стягненню з відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

З контракту про надання правової допомоги № 76 від 04.10.2012 вбачається, що виконавцем даного договору є Фізична особа-підприємець ОСОБА_6

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Надане платіжне доручення № 5355 від 28.12.2012 про сплату за надання правової допомоги в сумі 1 000,00 грн. свідчить, що кошти перераховані саме Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6.

Таким чином, послуги Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_6 по наданню юридичної допомоги не входять до складу судових витрат, які відшкодовуються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму відшкодування у розмірі 11 958,08 грн. з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Автогосподарства, підпорядкованого ГУМВС України у Луганській області, м. Луганськ, вул. Владімірская, 67, код 08682565, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131, суму страхового відшкодування в розмірі 11 958 грн. 08 коп., 1 618 грн. 73 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 29.03.2013

Суддя І.П. Голенко

Надруковано 4 прим.:

1- до справи

2- позивачу

3- відповідачу

4- третій особі (рекоменд.)

5- третій особі

вих №

3

29.03.2013