Постанова

від 28.03.2013 по справі 23/110-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 23/110-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кудрань М.М. - дов. б/н від 15.10.2012р.

від відповідача: Медвецький Т.А. - дов. № 06-12/1 від 06.12.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2013р.

у справі № 23/110-12 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Приватного підприємства «Система Оптимум»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної

промисловості «Укрспирт»

про стягнення 13 574, 71 грн.

В судовому засіданні 28.03.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2013р. у справі № 23/110-12 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» користь Приватного підприємства «Система Оптимум» 12 549, 00 грн. заборгованості, 76, 47 грн. пені, 369, 31 грн. інфляційних втрат, 665, 71 грн. 3% річних, 1 609, 50 грн. судового збору та 1 500, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи та не надано належної оцінки довіреності на отримання матеріально-товарних цінностей № 15 від 17.01.2011р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. для розгляду справи № 23/110-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.02.2013р.

21.02.2013р., до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.02.2013р. (вх. № 09-11/3539), в якому позивач заперечував проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

В судовому засіданні 21.02.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву до 28.03.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.03.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.03.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Київської області від 15.01.2013р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката змінити.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, 10.10.2008р. року між Приватним підприємством «Система Оптимум» (позивач, продавець за договором) та Державним підприємством Залучанський спиртовий завод (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу за № 152.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно пункту 3.3. укладеного договору кількість товару зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній.

Факт поставки товару в рамках цього договору може підтверджуватися або актом прийому-передачі, або видатковою накладною на переданий товар, підписаним уповноваженими представниками сторін. Датою поставки товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі товару (пункт 3.4. договору).

Згідно пункту 3.5. договору сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт прийому-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару.

Відповідно до пункту 3.6. договору поставка товару здійснюється з жовтня 2008р. по грудень 2013р.

У відповідності до пункту 4.1. договору ціна товару визначається сторонами з урахуванням ринкових цін на день її реалізації.

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару на умовах післяоплати протягом 10 календарних днів з дня поставки товару.

Згідно пункту 5.2.2. договору сторони домовились, що покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах п. 4 договору.

Договір, згідно пункту 7.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013р.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2011р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010р. № 672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач у справі), Державним підприємством Залучанський спиртовий завод та Приватним підприємством «Система Оптимум» (позивач у справі) укладено трьохсторонній договір про заміну сторони у зобов'язанні № 728.

Відповідно до пункту 1 даного договору Державне підприємство Залучанський спиртовий завод передає Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» всі свої права та обов'язки покупця за договором № 152 від 10.10.2008р., укладеним між Приватним підприємством «Система Оптимум» та Державним підприємством Залучанський спиртовий завод.

Відтак, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» є правонаступником майнових прав та обов'язків Залучанського спиртового заводу за договором № 152 від 10.10.2008р.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 152 від 10.10.2008р. щодо поставки товару.

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору № 152 від 10.10.2008р. Приватним підприємством «Система Оптимум» передано Державному підприємству Залучанський спиртовий завод та Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» товар на загальну суму 18 819, 00 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними № РНЧ-000009 від 17.01.2011р. на суму 14 826, 00 грн. та № РНЧ-000666 від 24.10.2011р. на суму 3 993, 00 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженими представниками Державного підприємства Залучанський спиртовий завод та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються довіреностями № 15 від 17.01.2011р. та № 35 від 24.10.2011р. відповідно, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, а саме, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду спору здійснив оплату на загальну суму 6 270, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Доводи апелянта (відповідача) про не перебування у договірних відносинах з позивачем та неотримання ним товарно-матеріальних цінностей за довіреністю № 15 від 17.01.2011р., по якій товар отримувався Державним підприємством Залучанський спиртовий завод, не заслуговують на увагу, оскільки, відповідач, підписавши з позивачем та Державним підприємством Залучанський спиртовий завод додатковий договір про заміну сторони у зобов'язанні, відповідно до п. 1 отримав від Державного підприємства Залучанський спиртовий завод всі права та обов'язки покупця по укладеному між позивачем та Державним підприємством Залучанський спиртовий завод договору купівлі-продажу № 152 від 10.10.2008р., відповідно зобов'язаний оплатити вартість товару, отриманого Державним підприємством Залучанський спиртовий завод від позивача на підставі довіреності № 15 від 17.01.2011р., оскільки даний товар був поставлений на підставі договору купівлі-продажу № 152 від 10.10.2008р. і відповідає відомостям про товар, зазначеним в п. 2.1. даного договору, а вартість товару, що зазначена в видатковій накладній № РНЧ-000009 від 17.01.2011р. відповідає вартості цінностей, зазначеній в довіреності № 15 від 17.01.2011р.

Таким чином, за відповідачем перед позивачем, враховуючи наявність додаткового договору про заміну сторони у зобов'язанні № 728 від 10.10.2011р., утворилась заборгованість з оплати за поставлену продукцію у розмірі 12 549, 00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5. договору № 152 від 10.10.2008р. сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару на умовах післяоплати протягом 10 календарних днів з дня поставки товару.

Факт поставки товару в рамках цього договору може підтверджуватися або актом прийому-передачі, або видатковою накладною на переданий товар, підписаним уповноваженими представниками сторін. Датою поставки товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі товару (пункт 3.4. договору).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога про стягнення саме з відповідача суми основного боргу у розмірі 12 549, 00 грн., враховуючи п. 1 додаткового договору про заміну сторони у зобов'язанні № 728 від 10.10.2011р., відповідно до якого відповідачеві передано обов'язки покупця за договором купівлі-продажу № 128 від 10.10.2008р., є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 76, 47 грн. пені, 369, 31 грн. інфляційних втрат та 665, 71 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.6. укладеного договору № 152 від 10.10.2008р. за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, нарахованої за період з 05.11.2011р. по 04.05.2012р., погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення 76, 47 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 369,31 грн. та 3% річних у сумі 665,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 3 000,00 грн.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - Мацепурою В.С. підтверджуються договором про надання правових послуг адвоката № 03/01 від 03.01.2012р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно п. 1 даного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання, зокрема, представляти інтереси клієнта у місцевих та апеляційних судах, Вищому господарському суді України, в окружних адміністративних та апеляційних адміністративних судах, Вищому адміністративному суді України, Верховному Суді України, інших судах, контролюючих та правоохоронних органах, організаціях, підприємствах та установах незалежно від форми власності, з усіма правами сторони у процесі, передбаченими ст. 22 ГПК України, ст. ст. 43, 49, 51, 56, 59, 193, 194, 218, 219 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. ст. 27, 31, 44 ЦПК України, в тому числі подавати та підписувати позовні заяви, заяви та клопотання, апеляційні та касаційні скарги, подавати, підписувати та отримувати інші процесуальні документи, збільшувати або зменшувати розмір заявлених вимог повністю або частково, укладати та підписувати мирові угоди, завіряти документи та матеріали, оскаржувати судові рішення (рішення, постанови та ухвали); надавати клієнтові юридичну допомогу з правового обґрунтування позиції, розробки документів і підготовки матеріалів, що йому необхідні для захисту своїх інтересів.

На виконання умов даного договору, платіжними дорученнями № 3364 від 23.11.2012р. та № 3615 від 17.12.2012р. на підставі рахунків № 03/01-4-01 від19.11.2012р. та № 03/01-04-02 від 14.12.2012р. відповідно позивач перерахував на рахунок адвоката Мацепури В.С. кошти у сумі 3 000, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору № 03/01 від 03.01.2012р.

У матеріалах справи міститься належним чином завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 415 від 16.12.2005р., виданого 16.12.2005р., згідно якого Мацепура В.С. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про кваліфікацію зазначених Приватним підприємством «Система Оптимум» 3 000, 00 грн. судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи.

Крім того, слід дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/VI від 12.10.1999р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про відшкодування судових витрат, сплачених позивачем за отримання послуг адвоката Мацепури В.С. за договором № 03/01 про надання правових послуг від 03.01.2012 р., підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог (стягнення 13 574, 71 грн.), співрозмірність його із розміром адвокатських витрат (3 000, 00 грн.), які позивач просив стягнути з відповідача, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно поклав на відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката лише у розмірі 1 500, 00 грн.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 15.01.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2013р. у справі № 23/110-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 15.01.2013р. у справі № 23/110-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 23/110-12 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 29.03.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.