Постанова

від 06.03.2013 по справі 2а/0570/17742/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р. Справа №2а/0570/17742/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год.40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання - Баштовій А.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вінцере» (м.Донецьк)

до Запорізької митниці (м. Запоріжжя);

Головного управління Державного казначейства України у Запорозській області (м. Запоріжжя)

про скасування рішення про коригування митної вартості та стягнення надмірно сплачених митних платежів, -

представники сторін:

від позивача: Хан В.М. за довір.

від відповідача 1: Пітюкіна Н.А. за довір.

від відповідача 2: не з»явився .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Вінцере»(надалі - Позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, Головного управління Державного казначейства України у Запорозській області про скасування рішення про коригування митної вартості №112040000/2012/000037/2 від 28.08.2012 р. та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 64455 грн.55 коп..

Ухвалою суду від 19.02.2013 р. провадження по справі в частині позову до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві було закрито.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступне.

На підставі контракту, укладеного між позивачем та ТОВ «Русметалі», Грузія(продавець) позивачем на митну територію України був ввезений товар і 28.08.2012 р. позивачем до Запорізької митниці була подана вантажна митна декларація, в якій митна вартість ввезеного товару була визначена за ціною контракту, виходячи з якої сплаті підлягали митні платежі.

28.08.2012 р. Відповідачем 1 було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів із розрахунку 1315 дол. США за тону згідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. В результаті позивачеві було донараховано ПДВ в сумі 64455,55 грн.

Позивач вважає ним при поданні декларації було надано усі, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України документи, які підтверджують обґрунтованість договірної вартості товару, при цьому в порушення положень ч.3 ст.53 Митного кодексу України ніякої письмової вимоги з боку Відповідача 1 щодо надання додаткових документів позивачу не надходило. Рішення про коригування митної вартості було прийнято в день подання позивачем вантажної митної декларації. Запорізька митниця не вела ніяких консультацій з позивачем відносно питання основи вартості.

Між тим, позивач готовий був надати додаткові документи, але Запорізька митниця їх не вимагала.

Незаконність рішення про коригування митної вартості обумовило безпідставність сплати позивачем додаткових коштів в сумі 64455,55 грн.

Позивач зазначив, що ним була заявлена об'єктивна вартість ввезеного товару, яка підтверджується не тільки контрактом та додатками до нього, але й висновком спеціалізованої експертної комісії, тому висновок відповідача 1 про неможливість визнання заявленої митної вартості є безпідставним.

Митниця проти позову заперечує та посилається на наступне.

Згідно статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 335 МК України передбачено подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 МК України.

На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Так, Митниця зазначила, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що заявлена позивачем митна вартість суттєво відрізнялась від цінової інформації, що містилась в інформаційній системі Державної митної служби України та відображала митну вартість ідентичного товару, що ввозився позивачем раніше.

Окрім того, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару згідно п.2 ст.53 Митного кодексу України було встановлено, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (про що здійснено відповідний запис на звороті ДМВ), а саме:

- до ціни товару не включено витрати на навантаження, страхування, суми роялті та ліцензійних платежів згідно вимог ст..58-64 МК України, у той час як згідно п.3.1. розділу 3 зовнішньоекономічного контракту від 21 січня 2009 року №21/01 дкп сторони визнають, що організація транспортування, видатки відповідальність за можливі втрати, митне оформлення та умови страхування товари відповідають Інкотермс-2000. Згідно з розділом Б.6. умов поставки CIF Інкотермс-2000 якщо всі витрати по товару не булі включені у фрахт, покупець зобов'язаний нести всі витрати і збори по товару, що знаходиться в дорозі, до його прибуття в порт призначення, а також витрати по розвантаженню;

- подані документи не містять інформації щодо витрат, передбачених умовами поставки СІF Інкотермс-2000.Всупереч вимогам ч.2ст.53 МКУ уповноваженою особою митного брокера не подані до митного оформлення документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а також страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування;

Відповідач зазначив, що також були виявлені наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах:контракт від 21 січня 2009 року №21/01 дкп та додатки до нього від 10 серпня 2012 №68, від 01 червня 2010 року б/н, від 31 серпня 2012 б/н, від 5 червня 2012 року б/н, а також рахунок-фактура(інвойс) №V-68 від 17 серпня 2012 року скріплені підписами різних осіб та різними печатками, у той час як в преамбулі договору та усіх додатків в якості посадової особи, уповноваженої на їх підписання, вказано одну й ті саму особу - виконавчого директора ТОВ «Русметалі» - Міміношвілі Т.

З урахуванням викладеного, декларанта відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України зобов'язано було надати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення.

Також декларанту роз'яснено його право надати додаткові документи про підтвердження заявленої митної вартості.

Із вказаними вимогами Запорізької митниці уповноважена особа митного брокера ознайомлений 28 серпня 2012 року, про що наявна відповідна відмітка на ДМВ. 28 серпня 2012 року уповноваженою особою митного брокера на звороті ДМВ здійснено запис: "Вищевказані документи надати нема можливості" та проставлено дату, особистий підпис та прізвище.

Як видно із зворотного боку декларації митної вартості, митним органом проведена процедура консультації з уповноваженою особою митного брокера щодо обрання методу визначення митної вартості товарів, за результатами якої встановлено, що у брокера відсутня інформація, необхідна для визначення митної вартості товару за ціною договору.

У митного органу була наявна інформація про вартісні показники за товар вище, ніж заявлена . Документи, зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, відмова декларанта від подання додаткових документів згідно п.3 ст.53 МКУ.

Митниця зазначила, що метод №1 не можливо було застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Таким чином, як зазначив Відповідач 1, при визначенні митної вартості товару за методом 2а була застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та цінової інформації ЄАІС ДМСУ. А саме: у митниці була наявна інформація про вартість ідентичного товару, яка становить 1315 дол.США за тонну. Як джерело інформації вказана митна декларація №112040000/2012/001969 від 01.08.2012 року, про що зазначено в Рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до ст.55 МК України.

Щодо стягнення з Державного бюджету України на свою користь надмірно сплачених митних платежів в сумі 64455,55 грн. Митниця вважає, що позивач не обґрунтовує в своїй позовній заяві, на підставі якого нормативно-правового акту необхідно повернути грошові кошти.

Протягом дії гарантійних зобов'язань за МД №112040000/2012/002279 від 28 серпня 2012 року додаткові документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товару до митниці декларантом не надані.

Митниця посилається також на судову практику за цими спорами, а саме на ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.12 по справі №К/9991/37380/12, від 31.10.12 по справі №К/9991/66783/12, від 30.10.12 №К/9991/60826/11, від 11.10.12 по справі №К/9991/48125/11, від 11.10.12 по справі №К-27084/10, від 27.09.12 №К-28227/10-С, постанови Верховного суду України від 09.10.12 №21-252а12, від 07.09.12 №21-242а12, від 10.04.12 №21-52а12, від 26.06.12 №21-169а12.

Відповідач 2, Головне управління Державного казначейства України у Запорізській області, до суду не з»явився, представника не направив, відповідно до ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач 2 повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 1, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, юридичною особою , ЄДРПОУ 34990470, що підтверджується довідкою Головного управління статистики №653190 від 23.08.2012.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Русметалі» Грузія (Продавець) 21.01.2009 р. було укладено контракт № 21/01 дкп на поставку феросилікомарганцю FeMnS 17 на умовах FОВ (Інкотермс 2000).Загальна кількість товару орієнтовно складає 8160 тон.

Згідно до п.2.2 контракту ціна та кількість товару визначаються у Додатку до Контракту на кожну партію товару. Загальна вартість товару за дійсним контрактом орієнтовно складає 9792000 грн.

Пунктом 4.1 контракту обумовлено, що оплата товару проводиться в доларах США банківським переводом на валютний рахунок продавця. Форма оплати: передплата або відстрочка платежу. .

Згідно Додатку №68 від 10.08.2012 р. Позивач купує у ТОВ «Русметалі» у серпні 2012р. на умовах CIF Морський порт м. Бердянськ феросилікомарганець МнС17 у кількості 1008,0 мт +/-5% мт.

Відповідно до п.3,4 Додатку до контракту ціна на проданий за контрактом товар встановлюється на умовах CIF, порт м.Бердянськ та складає 1275,00 доларів США за одну метричну тону, умови оплати - передплата або відстрочення платежу. Загальна сума контракту складає 1285200,00 доларів США +/-5%.

28.08.2012 р. уповноваженою особою митного брокера ОСОБА_4 ОСОБА_6., з яким у позивача укладений договір доручення про надання митних брокерських послуг від 22.02.2012 р. №22\02\2012 до Запорізької митниці була подана вантажна митна декларація №112040000/2012/002277, у якій вартість товару визначена декларантом за першим методом (за ціною контракту) в сумі 10272603,6 грн., що становить 1,275 дол. США за 1 кг.

До митної декларації відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: контракт №21/01 дкп від 21 січня 2009 року, додаток №68 від 10 серпня 2012 року, інвойс №V-68 від 17 серпня 2012 року, сертифікат походження товару GEO 2012 01/002394 від17 серпня 2012 року, вантажний маніфест від 24 серпня 2012 року, коносамент №1 від 24 серпня 2012 року .

Митницею при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару згідно п.2 ст.53 Митного кодексу України було встановлено, що подані декларантом документи для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, тобто до ціни товару не включено витрати на навантаження, страхування, сум роялті та ліцензійних платежів, тощо згідно вимог ст.58 МК України.

У зв'язку із цим позивачу було запропоновано для підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення надати наступні додаткові документи :

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення.

Крім цього, декларанту було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними вартості товару.

У декларації зазначено, що документи, зазначені у частині другій ст..53 МК України не містять всіх даних відповідно до обраного позивачем методу визначення митної вартості, відмова від подання декларантом додаткових документів згідно п.3 ст.53 МК України. Метод №1(за ціною контракту) неможливо застосувати у зв'язку з відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. З декларантом проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення про визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно статті 59 МКУ, та неможливістю використання методу №1.При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація про вартість операції з ідентичними товарами(ВМД №112040000\2012\001969 від 01.08.12) та становить 1,315 дол. США\кг.

З декларації вбачається, що уповноважена особа декларанта ОСОБА_6 був ознайомлений з вимогою митного органу про надання додаткових доказів, що засвідчується його підписом.

Проте, декларантом було також зазначено, що вищевказані документи надати немає можливості.

Як вбачається із зворотного боку МД, митним органом проведена процедура консультації з уповноваженою особою декларанта позивача - ОСОБА_6 За результатами проведеної консультації, обраний метод визначення митної вартості другорядний на підставі ст.59 МКУ - 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів митне оформлення яких вже здійснено).

Тобто, з декларації вбачається, що позивач відмовився від надання додаткових документів, про що є відповідний підпис.

28 серпня 2012 року Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №112040000/2012/000037/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "Феросилікомарганець марки МнС-17" визначена за другим методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості.

У рішенні зазначено, що неможливо визнати заявлену декларантом митну вартість товару, оскільки виявлено, що заявлені неповні відомості про митну вартість товару у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України та декларант відмовився від надання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД № 112040000/2012/001969 від 01 серпня 2012 року із розрахунку 1315,00 доларів США за тону.

В результаті вищевизначеного позивачеві було донараховано податок на додану вартість в сумі 64455, 55 грн.

Позивач подав нову ВМД № 112040000/2012/002279 від 28 серпня 2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД .

У відповідності до вимог ст..2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийнятівідповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, при здійснені контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця насамперед повинна додержуватися положень Митного кодексу України.

Згідно до п. 2 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 Держмитслужба України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 49 вказаного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно до ч.ч. 1-2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3,4 ст. 53 зазначеного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.59 МКУ, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у митного органу були в наявності документи, надані позивачем, які не містять в повному обсязі даних щодо обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Позивача відповідно до ст.53 Митного кодексу України було зобов'язано надати додаткові документи, які він відмовився надати, що засвідчується особистим підписом уповноваженої особи Позивача на вантажній митній декларації.

З огляду на зазначене, враховуючи суперечливість наявних документів та недостатність інформації щодо формування ціни імпортованого товару, що дозволили б застосувати перший метод визначення митної вартості, відповідачем-1 правомірно було застосований метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів митне оформлення яких вже здійснено) для визначення митної вартості товару. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів скористався МД №112040000/2012/001969 від 01 серпня 2012 року, у якій було відображено митну вартість ідентичного товару, ввезеного Позивачем раніше(1315 дол.США).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Згідно ст.. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, Митницею як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 28 серпня 2012 року №112040000/2012/000037/2, відповідно позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вінцере" про скасування рішення №112040000/2012/000037/2 від 28 серпня 2012 року про коригування митної вартості, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в розмірі 64455,55 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вінцере» до Запорізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Запорозській області про скасування рішення про коригування митної вартості від 28.08.2012р. №112040000/2012/000037/2 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в розмірі 64455 грн.55 коп..

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 березня 2013 року.

Суддя Наумова К.Г.