Рішення

від 18.03.2013 по справі 910/1885/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1885/13 18.03.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР 3Д"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІС-ЗІО"

про: стягнення 22 808,54 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР 3Д" мотивовані тим, що на виконання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки, останнім поставлено товар, а товариством з обмеженою відповідальністю "Метіс-ЗІО" він отриманий, але не оплачений.

З таких підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 22.808,54 грн., з яких: 22.060,96 грн. - основна заборгованість; 486,18 грн. - 3 % річних та 261,40 грн. - збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 порушено провадження у справі № 910/1885/13. Дана ухвала надіслана судом, зокрема, на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому, у розумінні ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень із зазначенням поважних причин неявки представників останнього суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзиву на позовні вимоги позивача.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР 3Д" (далі - позивач) поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Метіс-ЗІО" (далі - відповідач) товар, загальна вартість якого становить 22.060,96 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 16.09.2011 № РН-0000105, від 07.10.2011 № РН-0000107, від 13.10.2011 № РН-0000122, від 11.11.2011 № РН-0000153, від 21.11.2011 № РН-0000151, від 08.02.2012 № РН-0000025. Належним чином засвідчені копії зазначених видаткових накладних містяться у матеріалах даної справи.

Відповідач, в свою чергу, поставлений йому позивачем товар отримав, що також підтверджується зазначеними вище первинними бухгалтерськими документами. Окрім того, факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноваженої останнім особи на отримання товарно-матеріальних цінностей у зазначених вище видаткових накладних. Копії довіреностей, згідно з якими відповідач уповноважив особу на отримання товарно-матеріальних цінностей містяться у матеріалах даної справи.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, між сторонами даного спору мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет (товар) та ціна.

У рахунках-фактурах та у видаткових накладних сторонами визначено предмет (товар) та його ціну.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки за яким позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач, в порушення прав позивача, отриманий товар не оплатив, що, в свою чергу, призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 22.060,96 грн.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки сторонами договору у рахунках-фактурах та у видаткових накладних строк оплати товару не встановлений, то відповідач мав розрахуватися із позивачем після отримання товару.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем своєї заборгованості за отриманий ним товар на користь позивача до суду не подано.

Отже, виходячи з наведеного вище, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином позивачем доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22.060,96 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Таким чином, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач звернув до відповідача вимоги щодо застосування до останнього відповідальності передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, беручи до уваги, те що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 486,18 грн. та 261,40 грн. збитків від інфляції підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які, в свою чергу, перевірені та визнані судом вірними.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІС-ЗІО" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; код ЄДРПОУ: 33691352, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕР 3Д" (04108, м. Київ, проспект Правди, буд. 10-А, кв. 137; код ЄДРПОУ 37037337, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 22.060,96 (двадцять дві тисячі шістдесят) грн. 96 коп. - основного боргу; 486,18 (чотириста вісімдесят шість) грн. 18 коп. - 3 % річних; 261,40 (двісті шістдесят одна) грн. 40 коп. - збитків від інфляції; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по оплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.03.2013 року.

Суддя С.В. Балац