Рішення

від 28.03.2013 по справі 917/295/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2013 р. Справа №917/295/13-г

За позовом Приватного підприємства "Бізон-тех 2006", вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005

до Селянського фермерського господарства "Арго", с. Ярмаки, Миргородського району, Полтавської області, 37671

про стягнення грошових коштів у сумі 25461,25 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Дяченко Г.В., довіреність № 48/13 від 27.02.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (29.03.2013р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 25461,25 грн., з них: 14750,00 грн. - заборгованість за договором поставки № ПЛ-Н-88 від 27.12.2011 р.; 4425,00 грн. - штраф; 6286,25 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані у розмірі, встановленому у договорі.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки насіння № ПЛ-Н-88 від 27.12.2011 р.

Від відповідача ухвала про порушення провадження у справі від 21.02.2013 року та ухвала від 12.03.2013 р. про відкладення розгляду справи, відправлені за адресою, зазначеною у позовній заяві, повернулися з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання". Вказана адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи судом.

Відповідно до пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

27.12.2011 р. між сторонами було укладено договір поставки насіння № ПЛ-Н-88 (далі - договір, арк. спр. 10-14), згідно якого позивач у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача насіння для сівби (надалі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його. Сторонами було підписано одну Специфікацію № 1 від 27 грудня 2011 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 52 200,00 грн. (а.с- 15 ).

Крім того, сторони узгодили наступне:

- найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами (п.2.1 договору);

- дата (строк) поставки товару вказується в Специфікаціях (п.4.3 договору);

- позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені Специфікаціями (п.4.4 договору); датою поставки товару за Специфікацією № 1 від 27.12.2011 року, є 01.03.2012 року ( як зазначено в позовній заяві в п.1 Специфікації в колонці таблиці «Дата поставки (не пізніше)» допущена технічна помилка щодо зазначення року поставки - замість 2012 року вказаний 2011 рік).

- відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару (п.7.1.4 договору).

- оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою платежу є даний Договір (п.5.2 договору);

- згідно із п. 5.1. та пп. 7.1.1. договору відповідач зобов'язався оплатити Постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях. Якщо в Специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується відповідачем у день його отримання від позивача.

Згідно із п. 3 Специфікації товар повинен був оплачений відповідачем в порядку, вказаному в договорі, та в такі строки:

1) 2 601,00 грн. - не пізніше 06.01.2012 року;

2) 7 830,00 грн. - не пізніше 01.03.2012 року;

3) 41 760,00 грн. - не пізніше 25.10.2012 року.

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років (п.8.2 договору);

- згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП - (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу (п.8.5 договору);

- за прострочення строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми(п.8.1.3 договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений (п.9.1 договору);

- відмова однієї із сторін від договору або закінчення строку його дії не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань за поставлений товар, які залишились невиконаними ним, у т.ч. по сплаті суми індексації ціни товару, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань (п. 9.2 договору).

Відповідно до наданої позивачем видаткової накладної № ЗП703 від 13.03.2012 р. (копія в матеріалах справи, арк. 17 справи, оригінали оглянуто у засіданні) відповідачу було передано товар на загальну суму 52 200,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 16 від 13.03.2012 р. на отримання його представником П'явкою Ю.О. від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару. Відповідач відповідно до видаткової накладної прийняв товар, але повністю не оплатив його у встановлені у договорі та у Специфікації №1 від 27.12.2011 р. строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент розгляду даної справи, за даними позивача, складає 14 750, 00 грн.

Крім того, позивач відповідно до п. 8.1.3 та п. 8. 5 договору нарахував у розмірі встановленому у договорі та просить стягнути з відповідача 4 425,00 грн. штрафу та 6 286,25 грн. процентів за користування коштами ( за період з 19.12.2012 р. по 02.01.2013 р. на суму боргу 49900,00 грн. нараховано 3705,00 грн. процентів; за період з 03.01.2013 р. по 06.02.2013 р. на суму боргу 14750,00 грн. нараховано 2 581,25 грн. процентів) (розрахунок в матеріалах справи, а. с. - 9).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 25 461,25 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Підписанням вказаного договору сторони погодили порядок і строки виконання зобов"язання та відповідальність за їх неналежне виконання.

Судом перевірено методику розрахунку штрафу та процентів за користування коштами; за результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 4 425,00 штрафу та 6 286,25 грн. процентів за користування коштами ( за період з 19.12.2012 р. по 02.01.2013 р. на суму боргу 49900,00 грн. нараховано 3705,00 грн. процентів; за період з 03.01.2013 р. по 06.02.2013 р. на суму боргу 14750,00 грн. нараховано 2 581,25 грн. процентів). При цьому судом враховано, що штраф та проценти позивачем заявлені до стягнення у сумі значно мншій, ніж можна було нарахувати за умовами договору.

На підставі матеріалів справи, наданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 14750,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір поставки насіння № ПЛ-Н-88 від 27.12.2011 р., Специфікація №1 від 27.12.2011 р. до даного договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками; видаткова накладна, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлена належним чином, виписки банку, які підтверджують дати та суми платежів здійснених відповідачем, оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні) та підлягають задоволенню . Дані обставини відповідачем не спростовані. Крім того, судом врахований і акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 27.12.2011р. по 06.07.2012р., який містить посилання на договір та видаткову накладну і підтверджує факт поставки товару на вказану суму та її часткову оплату відповідачем (арк.справи 19, оригінал оглянуто у засіданні).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Арго" (с. Ярмарки, Миргородський район, Полтавська область, 37671, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30526755, п/р №26001323445001 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (вул. Новицького Якова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34216986 п/р № 260010230340 в ПАТ "БМ Банк", м. Київ, МФО 380913) 14750,00 грн. основного боргу, 4425,00 грн. штрафу, 6 286,25 грн. процентів за користування грошовими коштами.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2013р.

Суддя О.С. Мацко