Рішення

від 26.03.2013 по справі 910/3734/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3734/13 26.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСІ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Авто-Лізинг"

про стягнення 153 181, 67 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Коновал Т. П., адвокат, (ордер КВ № 002053)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСІ Україна" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Авто-Лізинг" (далі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 153 181, 67 грн. за договором купівлі-продажу від 13.11.2012 року, з яких 150 190, 00 грн. основного боргу, 691, 29 грн. 3% річних, 300, 38 грн. інфляційних втрат, 2 000, 00 грн. витрати на адвокатські послуги, також позивач просить покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3734/13, розгляд справи призначено на 26.03.2013 року.

В судове засідання 26.03.2013 року представник відповідача не з'явився, при причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 27.02.2013 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору, щодо оплати поставленого товару.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2012 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі - продажу (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця квадроцикл, а покупець - прийняти й оплатити його вартість. Найменування мотоцикла YAMANA YFM 700 GRIZZLY SE EPS, рік випуску 2011, ідентифікаційний номер JY4AM13Y2BC041259, колір срібло.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість товару становить 160 190, 00грн.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата за поставку товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування суми, зазначеної у рахунку - фактурі, на поточний рахунок постачальника у такому порядку:

- перший, авансовий платіж, у розмірі 20 000, 00 грн. - в день пред'явлення до оплати рахунку фактури;

- другий платіж, у розмірі 10 000, 00 грн. - протягом 6 робочих днів з моменту пред'явлення до оплати рахунку - фактури;

- третій, остаточний платіж, у розмірі 130190, 00 грн. в термін до 26.12.2012 року.

Так, 13 листопада 2012 року відповідачу було виставлено рахунок № 24 на оплату товару обумовленого договором на суму 160190,00 грн.

14 листопада 2012 року, відповідно до Видаткової накладної № 27 товар, обумовлений договором був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис керівника та печатка.

21 січня 2013 року позивач направив відповідачу претензію про оплату поставленого товару на суму 150 190, 00 грн. Вих. № 3/01-13 від 18.01.2013 року.

Із зазначеної претензії вбачається, що 13.11.2012 року відповідачем було здійснено часткову оплату товару за договором в розмірі 10 000, 00 грн. Вказаною претензією позивач вимагав від відповідача в семиденний строк з дня отримання претензії перерахувати на поточний рахунок позивача кошти в розмірі 150 190, 00 грн.

За твердженням позивача станом на момент вирішення справи судом, заборгованість відповідачем по договору не погашена, кошти за поставлений товар в розмірі 150190, 00 грн. не сплачені. Доказів іншого відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір купівлі - продажу від 13.11.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 160 190, 00 грн., згідно видаткової накладної № 27 від 14.11.2012р., належним чином засвідчена копія якої, підписана та скріплена печатками/штампами сторін, додана позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Станом на момент подання позовної заяви та розгляду судом справи, заборгованість відповідача за договором складає 150 190, 00 грн. та останнім не погашена.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 150 190, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 150 190, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 150190,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 691,29 грн. трьох відсотків річних та 300,38 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 27.12.2012 року по 20.02.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 15 лютого 2013 року між позивачем (далі за текстом - замовник) та Адвокатським об'єднанням «Розумні правові рішення» (далі за текстом - адвокатське об'єднання) було укладено додаткову угоду № 1 до договору на надання адвокатських (юридичних послуг) від 26.12.2012 року (копія до додаткової угоди міститься в справі), відповідно до якого відповідно до положень пункту 4.4. договору, у зв'язку з необхідністю звернення до Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ «ТСІ Україна» до ТОВ «Віват Авто - Лізинг» про стягнення грошових коштів та стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу від 13.11.2012 року, сторони домовились: сума грошових коштів, що буде сплачена замовником на поточний рахунок виконавця, з підстав передбачених преамбулою цієї додаткової угоди, становить 2 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2 зазначеної вище угоди грошові кошти передбачені в п. 1 цієї угоди будуть сплачені замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування суми гонорару в повному обсязі на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів з дня підписання угоди.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги замовник сплатив на користь виконавця грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 25.02.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

У відповідності з пунктами 6.3, 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат за отримання послуг адвокатського об'єднання в сумі 2 000,00 грн. є доведеними, співрозмірними ціні позову та вартості наданих послуг, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Авто - Лізинг" (02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-а; код ЄДРПОУ 35619215; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСІ Україна" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; код ЄДРПОУ 35311137) 150 190 (сто п'ятдесят тисяч сто дев'яносто) грн. 00 коп. основної заборгованості, 691 (шістсот дев'яносто одну) грн. 29 коп. 3 % річних, 300 (триста) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на адвоката та 3063 (три тисячі шістдесят три) грн. 64 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко