Рішення

від 26.03.2013 по справі 5011-31/17756-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17756-2012 26.03.13

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м.Київ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метпромінвест», м.Київ 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Пром», м.Київ провилучення предмету лізингу та стягнення 120 185,22 грн. Суддя - Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача: Машлятін О. А. (дов. № 170 від 25.01.2013 р.);

від відповідача - 1: не з'явився.

від відповідача - 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (далі - ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метпромінвест» (далі - ТОВ «Компанія «Метпромінвест») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Пром» (далі - ТОВ «Метал-Пром») про стягнення як з солідарних боржників 100 012,94 грн. - заборгованості за лізинговими платежами, 4 562,42 грн. - пені, 914,98 грн. - 3% річних, 14 694,88 грн. - штраф та вилучення предмету лізингу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-31/17756-2012, розгляд справи призначено на 10.01.2013 року.

В судовому засіданні 10.01.2013 року представник позивача надав додаткові документи на вимогу ухвали суду, надав усні пояснення по суті спору та позов підтримав у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання 10.01.2013 року не з'явилися, своїх представників не направили, вимог ухвали суду не виконали, заяв, клопотань не подавали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.01.2013 року.

Сторони в судове засідання 22.01.2013 року не з'явилися, своїх представників не направили, вимог ухвали суду не виконали, заяв, клопотань не подавали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 07.02.2013 року.

В судовому засіданні 07.02.2013 року представник позивача надав клопотання про доручення документів до матеріалів справи та про продовження строків розгляду справи.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання 07.02.2013 року не з'явилися, своїх представників не направили, вимог ухвали суду не виконали, заяв, клопотань не подавали, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.02.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному судове засідання призначене на 19.02.2013 року е відбулося.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.03.2013 року.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О. розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 року справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 року на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні 26.03.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідачів у судове засідання 26.03.2013 р. не з'явились, відзиви на позовну заяву не подали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача-1 за адресою: 01001, м. Київ, вул. Археолога Городецького, буд. 11-Б, на яку було відправлено ухвали суду, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №552795 від 28.01.2013 р. Проте поштові відправлення з ухвалами господарського суду міста Києва повертались до суду з відміткою «закінчення терміну зберігання».

Місцезнаходження відповідача-2 за адресою: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10 оф. 60, на яку було відправлено ухвали суду, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №553328 від 28.01.2013 р. Проте поштові відправлення з ухвалами господарського суду міста Києва повертались до суду з відміткою «закінчення терміну зберігання». Проте, одну ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 р. було отримано уповноваженим представником (Коваленко), що підтверджується повідомленням про повернення за №03805605.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2011 року між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та ТОВ "Компанія "Метпромінвест" був укладений Договір фінансового лізингу 110726-121/ФЛ-Ю-А (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийманні-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п.1.2 договору).

Пунктом 2.2. Загальних умов до Договору передбачено, що Лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору).

Всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, лізінгоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7-2.9 загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем в якому був підписаний акт приймання-передачі предмету лізингу. Наприклад: дата підписання сторонами акту - 05 липня 2008 року. Наступні чергові платежі - кожного 05 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін..) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному дню (п. 2.4. договору).

Відповідно до Специфікації (додаток до договору) предметом договору лізингу є легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, номер кузова JTMCT05J904046456, номер двигуна 2UZ1427198, державний реєстраційний номер АА0580ОМ. Загальна вартість автомобіля на момент укладання Договору складає: без ПДВ - 612 286, 75 грн., крім того ПДВ 20% - 122 457, 35 грн., разом з ПДВ 20% - 734 744, 10 грн. Згідно з графіком лізингових платежів (додаток до договору) загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим Договором складає суму без ПДВ 20% - 269 131, 27 грн.

На виконання умов договору позивач 02.08.2011 року згідно акту приймання-передачі передав відповідачу предмет лізингу легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, номер кузова JTMCT05J904046456, номер двигуна 2UZ1427198, державний реєстраційний номер АА0580ОМ та документацію до нього. Вартість предмету лізингу на момент передачі становила 734744,10 грн.

У свою чергу, 26 липня 2011 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал-Пром» (Поручитель) укладений Договір поруки №110726-22/ІІ (далі Договір поруки), за яким Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником усіх грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу 110726-12/ФЛ-Ю-А в повному обсязі, як за усіма разом, так і за кожним окремо додатками до договору, як укладеними на момент підписання цього договору, так і тими, що будуть укладені у майбутньому, в т.ч. щодо збільшення зобов'язань боржника за договором, при цьому без попередньої згоди поручителя на зміну та/або доповнення договору отримувати не потрібно.

Спір у справі виник у зв'язку із не виконанням, на думку позивача, відповідачем - 1 умов Договору щодо сплати лізингових платежів та не виконанням відповідачем-2 умов Договору поруки.

Пунктом 12 Договору поруки передбачено, що Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення. Позивачем суду було надано копію даного Договору поруки. Закон України «Про нотаріат», зокрема, ст. 41 Закону України «Про нотаріат» передбачає вчинення нотаріусом посвідчувального напису при посвідченні угод. Пункт 24 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року № 20/5 (далі - Інструкція) вчинення посвідчувальних написів здійснюються нотаріусом за формами відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства. Пункт 5 Інструкції передбачає, що тексти договорів, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. Пункт 25 Інструкції передбачає, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії. Оглянувши копію наданого Договору поруки суд зробив висновок, що він не є нотаріально посвідченим,а укладений у простій письмовій формі, оскільки відсутні законодавчі вимоги передбачені вищезазначеними нормами: відсутній посвідчувальний напис нотаріуса, викладений не на спеціальному бланку нотаріального документа, відсутній номер в реєстрі нотаріальних дій, відсутні підпис та печатка нотаріуса.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Виходячи зі змісту пункту 17 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» укладена угода це така угода, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх її істотних умов.

Враховуючи те, що сторони даного договору поруки визнали умову щодо нотаріального посвідчення істотною згідно ст. 638 Цивільного Кодексу України, але фактично не виконали її, суд вважає такий договір неукладеним, та таким що не тягне за собою виникнення прав та обов'язків для сторін.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 120 185, 22 грн. з відповідача - 2 (ТОВ «Метал-пром») як зі солідарного боржника.

Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обов'язку по передачі об'єкту лізингу (акт приймання-передачі предмета лізингу від 02.08.2011 р.).

Вказаний акт містить підпис та відтиск печатки відповідача, будь-яких заперечень щодо користування об'єктом лізингу у спірний період відповідачем не надано.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із графіком лізингових платежів відповідач був зобов'язаний у період з 02.07.2012 року по 02.09.2012 року сплатити на користь позивача лізингові платежі на загальну суму 100012,94 грн. (з 02.07.2012 року (11 період лізингу) 33898,27 грн.; з 02.08.2012 року (12 період лізингу) 33211,38 грн.; з 02.09.2012 року (13 період лізингу) 32903,29 грн.). У порушення умов договору відповідачем вказані лізингові платежі не сплачено.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений в позові період, становить 100012,94 грн., а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіку лізингових платежів зобов'язання по її сплаті на момент подачі позову до суду настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за період з 02.07.12 р. по 02.09.2012 р. у розмірі 10 0012,94 грн. на підставі Договору. Доказів її погашення відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення з ТОВ "Компанія "Метпромінвест" основного боргу по сплаті лізингових платежів у розмірі 100012,94 грн. є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 4562,42 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно п. 7.1.1 Договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Згідно п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у заявленому позивачем розмірі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 914,98 грн.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 914,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14694,88 грн. за порушення пп.5.2.1. п.5.2. договору.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пункт 5.2 Загальних умов до Договору передбачає, що Відповідач 1 зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій договором.

З 1 кварталу 2012 р. по 2 квартал 2012 р. звіт в установленій формі відповідач 1 не надавав.

Згідно п. 7.1.3 Загальних умов договору за порушення п. 5.2 Загальних умов Договору Відповідач 1 зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1% остаточної загальної вартості за кожен і будь-який випадок із зазначених порушень. Остаточна загальна вартість Предмету лізингу вказана в Акті прийому-передачі майна від 02.08.2011 р. становить 734744, 10 грн. Отже, звіти не надавались на протязі двох кварталів, тому сума штрафу становить 14694,88 грн. (734 744, 10 грн. Х 2% ).

Вимога позивача про вилучення та передання позивачу предмету лізингу також задовольняється судом за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 188 ГК України.

Пунктами 3, 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитись від договору та вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у випадках, передбачених договором або законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно з ч.3 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатися про таку відмову.

Пунктом 6.6 Загальних умов Договору передбачено, що Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати договір) та вилучити Предмет лізингу у випадках передбачених пунктами 6.1.1-6.1.4. Загальних умов Договору: коли лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.6.6.1 договору лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю.

Лізингодавець має право вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача (вилучити предмет лізингу) у лізингоодержувача, у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в іншій спосіб за вибором лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (п. 6.9. договору).

У відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору у зв'язку з існуванням простроченої заборгованості, строк існування якої перевищував 30 днів, 17.09.2012 р. Відповідачу 1 на його юридичну та фактичну адресу було направлено позивачем письмове повідомлення про відмову (розірвання) від договору та вилучення майна від 17.09.2012 р. № 2238, що підтверджується касовою квитанцією та описом вкладень. В повідомленні відповідача-1 було зобов'язано в строк до 21 вересня 2012 року повернути позивачу предмет лізингу, однак відповідач майно не повернув, доказів на підтвердження зворотнього суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізінг» про вилучення та передання позивачу предмету лізингу задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метпромінвест» (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 11-Б, ідентифікаційний код 37403706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізінг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ідентифікаційний код 33880354) 100 012 (сто тисяч дванадцять) грн. 94 коп. - заборгованості за лізинговими платежами, 4 562 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 42 коп. - пені, 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 98 коп. - 3% річних, 14 694 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 88 коп. - штрафу та судовий збір у сумі 7 555 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 42 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Вилучити із незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метпромінвест» (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 11-Б, ідентифікаційний код 37403706) та передати власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізінг» (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ідентифікаційний код 33880354) - предмет договору лізингу, а саме: легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, номер кузова JTMCT05J904046456, номер двигуна 2UZ1427198, державний реєстраційний номер АА0580ОМ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 01.04.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова