Рішення

від 26.03.2013 по справі 910/1678/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1678/13 26.03.13

За позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан"

про стягнення 21 936, 44 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Кіктенко О.В. (дов. № 64 від 21.11.2012 року)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі за текстом - позивач, ДП "ЗТМК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан" (далі за текстом - відповідач) про стягнення попередньої оплати у розмірі 21 936, 44 грн. за договором поставки № 1/06 від 27.12.2005 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/1678/13, розгляд справи призначено на 19.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду від 19.02.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 19.03.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем та позивачем вимог ухвали суду, необхідністю сторонами надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Ухвалою 19.03.2013 року судом відкладено розгляд справи на 26.03.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, неповним виконанням вимог ухвали суду.

В судове засідання 26.03.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.03.2013 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача надано додаткові матеріали по справі, надано оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні та усні пояснення по справі, в яких він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 26.03.2013 року, в зв'язку з неповним виконанням вимог ухвали суду позивачем та неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 26.03.2013 року представник відповідача втретє не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2005 року між Казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі по тексту - покупець, КП "ЗТМК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідан" (далі по тексту - постачальник, продавець) укладено договір поставки № 1/06 (далі по тексту - договір). Згідно постанови КМУ від 25.02.2009 року № 154 «Про утворення державної холдингової компанії «Титан України» та наказу Мінпромполітики України від 17.03.2009 року № 200 «Про перетворення шляхом реорганізації КП «ЗТМК», ДП «ЗТМК» є правонаступником всіх майнових та особистих немайнових прав та обов'язків КП «ЗТМК» КП «ЗТМК» у зв'язку з реорганізацією було реорганізовано на ДП «ЗТМК», а тому позивач став правонаступником усіх прав та обов'язків КП "ЗТМК".

Відповідно до умов договору (п.1. розділу 1), постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар вказаний в договорі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно виставлених рахунків.

Відповідно до договору п. 2. розділу 1 договору найменування товару, його кількість, якість та вартість вказані в рахунках.

Згідно п. 3. розділу 1 договору, поставка кожної партії товару здійснюється згідно письмової заявки покупця протягом 20 днів з моменту направлення заявки.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у повному об'ємі на рахунок продавця протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару (п. 1. розділу 2 договору).

Як на те посилається позивач у позовній заяві, станом на 22.01.2013 року у ДП «ЗТМК» обліковувалась дебіторська заборгованість на загальну суму 21 936, 44 грн. яка з'явилась у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань відповідачем щодо поставки товару.

Так, відповідно до платіжних доручень № 3523 від 15.07.2010 року та № 2945 від 24.06.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000072 від 02.06.2010 року позивачем було сплачено 265 939, 20 грн. за поставку товару відповідачем у кількості 2 400 кг шини м1 25*250*1600. Відповідачем був поставлений товар не у повної кількості, загальна кількість непоставленого товару становить - 79, 5 кг на суму 8 809,24 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 3524 від 15.07.2010, рахунку-фактури № СФ-000102 від 14.07.2010 року позивачем була сплачена сума 9 782, 83 грн. за поставку товару відповідачем у кількості 15 листів АДО 1 мм. Відповідачем був поставлений товар не у повної кількості, загальна кількість непоставленого товару становить - 1 лист АДО 1мм на суму 652, 20 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 3632 від 22.07.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000103 від 15.07.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000101 від 12.07.210 року позивачем була сплачена сума 28 854, 00 грн. за поставку товару відповідачем у кількості за 3т дробі чугун. фр. 2,8. Відповідачем був поставлений товар не у повної кількості, загальна кількість непоставленого товару становить - 0,3 т на суму 2 475, 00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 10Н-262 від 29.11.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000172 від 26.11.2010 року позивачем була сплачена сума 10000, 00 грн. Відповідачем поставка по цьому рахунку взагалі не здійснювалась.

Позивачем була відправлена відповідачу претензія № 25-02.15/4401 від 22.11.2012 року, на адресу вказану в договорі, в якій він просив протягом місячного строку поставити продукцію, яка не була поставлена відповідно до сплачених рахунків. Проте лист з претензією повернувся до позивача у зв'язку з тим, що таке підприємство не знаходилось за вказаною адресою.

Позивачем була відправлена відповідачу претензія № 25-02.02/4485 від 06.12.2012 року, на адресу вказану в витягу з ЄДРПОУ № 466066, в якій він просив протягом місячного строку поставити продукцію, яка не була поставлена відповідно до сплачених рахунків. За твердженням позивача відповідач так і не відповів на зазначену претензію.

Також, позивачем було відправлено лист з заявкою № 25-02.02/4625 від 26.12.2012 року до відповідача, в якій він просив передати у розпорядження товар вказаний нижче з вказанням місця поставки, у строк 20 днів з моменту направлення заявки. За твердженням позивача відповідач так і не направив відповідь на зазначену заявку.

За твердженням позивача загальна сума непоставленого відповідачем позивачу товару за договором поставки № 1/06 від 25.12.2005 року на момент подання позову складає 21 936, 44 грн.

25.02.2013 року позивач направив відповідачу Вимогу про платіж № 25-02.02/436, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача сплатити суму попередньої оплати у розмірі 21 936, 44 грн. протягом 7 календарних днів із дня одержавння вимоги, відповідно до ст. 530 ЦК України, оскільки відповідач не передав позивачу товар за договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 1/06 від 27.12.2005 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 1/06 від 27.12.2005 року, було сплачено загальну суму за поставку товару по договору у розмірі 314 576, 03 грн. відповідно до платіжних доручень № 3523 від 15.07.2010 року та № 2945 від 24.06.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000072 від 02.06.2010 року, платіжного доручення № 3524 від 15.07.2010, рахунку-фактури № сф-000102 від 14.07.2010 року, платіжного доручення № 10Н-262 від 29.11.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000172 від 26.11.2010 року, платіжного доручення № 3632 від 22.07.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000103 від 15.07.2010 року, рахунку-фактури № СФ-000101 від 12.07.210 року. Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав не належним чином, не поставив оплачений товар на загальну суму 21 936, 44 грн.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або поверненння суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що сторонами при виконанні договору були змінені умови договору щодо оплати товару, товар поставлявся позивачу відповідачем на умовах передплати, а не по факту поставки як передбачено п. 1 розділу 2 договору.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, що поставка товару позивачу відповідно до договору здійснювалась на умовах передплати, що відповідач не поставив позивачу оплачений товар на загальну суму 21 936, 44 грн., позивач як покупець має право вимагати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України поверення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, позивачем 25.02.2013 року направлялась відповідачу Вимога про платіж Вих. № 25-02.02/436 від 21.02.2013 року, якою позивач відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати за договором в розмірі 21 936, 44 грн.

Таким чином, з моменту отримання вказаної вище вимоги у відповідача виникло перед позивачем зобов'язання по поверненню суми передплати за договором в розмірі 21 936, 44 грн., строк виконання якого настав 11.03.2013 року (з врахуванням 3-ох днів на надання поштових послуг).

Відповідач відзив на позовну заяву, доказів поставки товару на суму 21 936, 44 грн. та/або доказів повернення суми попередньої оплати за договором в розмірі 21 936, 44 грн. суду не надав, викладеного в позовній заяві не спростував.

Отже, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 936, 44 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження поверення суми передплати за договором в розмірі 21 936, 44 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 21 936, 44 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення передплати за договором в розмірі 21 936, 44 грн., у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 21936, 44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідан" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10 оф. 311, код ЄДРПОУ - 23119399; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запорожжя, вул. Теплична, буд. 18, код ЄДРПОУ 00194731) 21 936 (двадцять одну тисячу дев'ятсот тридцять шість) грн. 44 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко