Рішення

від 25.03.2013 по справі 913/143/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2013 року Справа № 913/143/13-г

Провадження № 6/913/143/13-г

За позовом

Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів

у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І. Петровського, м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 791 714 грн. 42 коп.

Суддя Василенко Т.А.,

за участю представників сторін :

від заявника - прокурор Добринін С.В., згідно посвідчення від 28.10.2012 № 011845;

від позивача - Давідєнко М.М., дов. № 220/965/д від 11.12.2012;

від відповідача - Піунова А.Р., дов. № 66 від 21.11.2012.

Обставини справи: прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 791 714 грн. 42 коп. за невиконання умов Додаткової угоди № 274/3 від 17.12.2010 до Державного контракту з оборонного замовлення № 229/Д/10 від 20.09.2004.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 28.01.2013 (арк. справи 61-62) проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві та, зокрема, посилається на наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений контракт з оборонного замовлення №229Д/10 від 20.09.2004. За умовами контракту замовник замовляє, а виконавець, маючи відповідний дозвіл зобов'язується виконати роботи з утилізації пострілів до реактивних систем залпового вогню, непридатних для подальшого використання і зберігання.

Етапи та терміни виконання робіт визначався календарним планом.

Відповідачем було виконано роботи з утилізації, передбачені договором за першим етапом в повному обсязі.

По 2-му етапу роботи були виконані частково, про що між сторонами складено акти прийому-здачі виконаних робіт.

Роботи за 2-м етапом не були виконані відповідачем з вини позивача, який припустив прострочення виконання зобов'язань. Тобто, відбулася про строчка кредитора, що було встановлено рішенням та постановами господарських судів в рамках справи № 15/10.

Між сторонами було підписано додаткову угоду до контракту від 17.12.2010 № 274/3. До вказаної угоди підписані додатки, в тому числі і календарний план, згідно якого роботи повинні бути виконані до 31.12.2011.

На думку відповідача, вказана додаткова угода є недійсною оскільки була укладена після закінчення терміну контракту № 229/д/10.

Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Крім цього, позивачем не надані наряди форми 200 необхідність яких обумовлена особливістю отримання та перевезення боєприпасів як небезпечного вантажу.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог прокурор та позивач посилаються на наступне.

20.09.2004 між позивачем - Міністерством оборони України (Замовник) та відповідачем - Хімічним казенним об'єднанням імені Г.І. Петровського (Виконавець) було укладено Державний контракт з оборонного замовлення № 229/Д/10 від 20.09.204 (далі - Контракт), за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець, маючи відповідний дозвіл зобов'язується з дотриманням необхідних заходів безпеки виконати роботи з утилізації пострілів до реактивних систем залпового вогню, непридатних для подальшого використання і зберігання.

Вартість робіт з утилізації складає 4 999 896 грн. 00 коп.

Згідно умов контракту здійснення замовником попередньої оплати у розмірі 50% вартості етапу. В редакції додаткової угоди № 2 до контракту Міноборони здійснює попередню оплату за контрактом у розмірі до 100% вартості робіт за контрактом.

19.11.2004 та 10.12.2004 позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату в розмірі 100% у сумі 4 999 896 грн. 00 коп.

Відповідачем роботи утилізації боєприпасів по 1-му етапу виконані в повному обсязі (10 000 шт.), а по 2-му етапу частково (42 065 шт), про що сторонами було складено та підписано відповідні акти на загальну суму 4 192 024 грн. 14 коп.

Відповідачем не було виконано робіт на суму 807 871 грн. 86 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.02.2010 у справі № 7/291 відповідача було зобов'язано виконати на користь Міноборони обов'язок з утилізації 13 935 прострілів до реактивних систем залпового вогню непридатних для подальшого використання та зберігання.

На виконання вказаного рішення сторонами було укладено додаткову угоду № 274/3 від 17.12.2010 до контракту та підписано додатки. Термін виконання утилізації був визначений до 3.12.2011.

Проте відповідачем роботи за контрактом в повному обсязі не виконані.

Згідно п. 5.1 контракту за порушення строків виконання зобов'язань встановлених календарним планом з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. У разі одержання виконавцем попередньої оплати пеня стягується у розмірі 0,5 відсотка вартості робіт з яких допущено прострочення.

Також, п. 5.2 контракту встановлена відповідальність за прострочення кінцевого строку виконання робіт з виконавця стягується штраф в розмірі 7% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання.

Оскільки відповідачем роботи до 31.12.2011 не виконані, позивачем нарахована пеня в сумі 735 163 грн. 39 коп. за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, а також штраф в сумі 56 551 грн. 03 коп., всього штрафні санкції становлять 791 714 грн. 42 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Відповідач проти позову заперечує з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Між позивачем - Міністерством оборони України (Замовник) та відповідачем - Хімічним казенним об'єднанням імені Г.І. Петровського (Виконавець) було укладено Державний контракт з оборонного замовлення № 229/Д/10 від 20.09.2004 (далі - Контракт), за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець, маючи відповідний дозвіл зобов'язується з дотриманням необхідних заходів безпеки виконати роботи з утилізації пострілів до реактивних систем залпового вогню, непридатних для подальшого використання і зберігання (п.1.1. Договору).

Строк дії Контракту у редакції Додаткової угоди № 2 від 29.12.2004 до 10.03.2005 року.

Етапи, терміни виконання робіт Виконавцем визначаються Календарним планом робіт (п. 2.2. Контракту).

Робота, яка виконана Виконавцем і прийнята Замовником, підтверджується оформленням Актів прийому-здачі виконаних робіт (п. 3.1. Контракту).

Відповідно до п. 3.2. Контракту, Замовник зобов'язаний протягом місяця після підписання Акту прийому-здачі етапу робіт, організувати вилучення з території Виконавця елементів, що утворились внаслідок виконання робіт (крім балістичних порохів, які Виконавець зберігає за власний рахунок до прийняття рішення щодо їх подальшої утилізації).

Вартість робіт з утилізації виробів М21ОФ складає 4 999 896, 00 грн. (п. 4.1. Контракту). Порядок зміни ціни Контракту узгоджений сторонами у пунктах 4.1. та 4.2. Контракту.

Відповідно до п. 4.4. Контракту у редакції Додаткової угоди № 2 від 29.12.2004, Замовник здійснює попередню оплату робіт за Контрактом на підставі рахунку на попередню оплату у розмірі до 100% вартості робіт за Контрактом. Термін виконання робіт до 10.03.2005, згідно з рішенням Міністра оборони України від 30.11.2004.

Позивачем 19.11.2004 та 10.12.2004 було сплачено відповідачу 4 999 896 грн. 00 коп., про перерахування яких Головним управлінням Державного казначейства України було поставлено відмітки на Контракті.

Відповідачем було виконано роботи з утилізації, передбачені п. 1.1. Контракту, по 1-му етапу у повному обсязі (10 000 штук) та по 2-му етапу частково (42 065 штук), про що сторонами було складено Акти прийому-здачі виконаних робіт відповідно № 1 від 29.12.2004 та № 2 від 04.04.2005.

Роботи за 2-м етапом з утилізації 13 935 пострілів не було виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за невиконані роботи за державним контрактом №229/Д/10 від 20 вересня 2004 року та штрафних санкцій.

Згідно п. 7.1 контракту контракт набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2004.

Згідно п. 7.4 договору зазначено, що встановленим порядком термін дії цього контракту може бути продовжений на узгоджений сторонами час шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2004 строк дії контракту було продовжено до 10.03.2005.

Рішенням суду у справі № 15/10 від 26.06.2006 в позові було відмовлено. Наведене рішення обґрунтоване зокрема тим, що згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. За таких обставин, у зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань передбачених п.п. 3.2., 3.3. контракту, виконання відповідачем зобов'язання з утилізації боєприпасів є відстроченим на час прострочення позивача, тобто до виконання останнім умов п.п. 3.2., 3.3. контракту. Тому, на даний час слід вважати таким, що не наступив строк виконання відповідачем зобов'язань по виконанню робіт за другим етапом, у зв'язку з чим у задоволенні позову, за існуючих на даний час обставин, слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у своїй Постанові від 17.08.2006 у справі № 15/10 та зокрема зазначив, що вимоги позивача в сумі 807 871 грн. 86 коп., визначені позивачем як заборгованість за невиконані роботи за Контрактом, є необґрунтованими також з тих обставин, що у відповідача відсутні грошові зобов'язання за Контрактом, позивач не відмовився від виконання відповідачем Контракту, тому вказана сума не може бути стягнута ні як борг, ні як збитки, оскільки виконання зобов'язань сторін за Контрактом триває, тому що зобов'язання припиняється його виконанням (ст. 599 ЦК України).

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2006 у справі № 15/10 наведену постанову Луганського апеляційного господарського суду було змінено: в частині стягнення судових витрат - скасовано, в решті - залишено без змін.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач отримав усі грошові кошти, передбачені умовами Контракту, за виконання робіт з утилізації пострілів, проте роботи у обсязі передбаченому умовами Контракту не виконав, грошові кошти за невиконані роботи не повернув.

Згідно ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З урахуванням наведеного строк виконання зобов'язання відповідача за 2-м етапом Контракту з утилізації пострілів з урахуванням відстрочення на час прострочки позивача, почався з 23.12.2008.

Позивачем було вилучено у відповідача продукти утилізації, про що було складено Акт прийому-передачі від 22.12.2008 та наряд № 274/3/Д/50.

За листом № 274/3/315 від 25.02.2009 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати умови Контракту за другим етапом або повернути 807,9 тис. грн.

Відповідач за листом 1245/юр від 21.04.2009 вимогу позивача відхилив з посиланням зокрема на виконання усіх зобов'язань за договором та відсутність заборгованості, а також на сплив строку дії договору.

Позивач з доводами відповідача не погодився та звернувся до суду із відповідним позовом.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 08.02.2010 в рамках справи №7/291пд було зобов'язано Хімічне казенне об'єднання імені Г.І. Петровського виконати на користь Міністерства оборони України обов'язок з утилізації 13 935 пострілів до реактивних систем залпового вогню, непридатних для подальшого використання і зберігання (Вироби М-21 ОФ), відповідно до умов Державного контракту з оборонного замовлення (за кошти Державного бюджету України) № 229/Д/10 від 20.09.2004, укладеного між Міністерством оборони України та Хімічним казенним об'єднанням імені Г.І. Петровського.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається та не оспорено відповідачем, що ним умови контракту в повному обсязі не виконані, утилізація боєприпасів в повному обсязі не здійснена. При цьому, доказів виконання рішення суду в рамках справи № 7/291пд відповідачем до справи не надано.

Як свідчать матеріали справи, 17.12.2010 між сторонами у справі було підписано додаткову угоду № 274/3 від 17.12.2010 до контракту № 229/д/10, за якою відповідач як виконавець зобов'язався своїми силами і засобами виконати утилізацію реактивних снарядів калібру 122 мм за номенклатурою та обсягами, які визначені в специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди) згідно з умовами контракту.

Термін виконання утилізації боєприпасів зазначений в календарному плані виконання утилізації непридатних для подальшого використання і зберігання та надлишкових боєприпасів (додаток № 2 до додаткової угоди).

Плановий вихід продуктів утилізації визначається в відомості планового виходу продуктів утилізації.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною контракту.

Також сторонами було підписано додатки до додаткової угоди і згідно календарного плану виконання утилізації кінцевий термін виконання відповідних зобов'язань був узгоджений як 31.12.2011.

Тобто, незважаючи на те, що термін дії контракту закінчився, відповідачем зобов'язання не виконані, та з урахуванням цього, вже після закінчення терміну дії контракту суд зобов'язав відповідача виконати відповідні зобов'язання, що останнім здійснено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як слідує з норми ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України момент досягнення домовленості про зміну договору (укладення Додаткової угоди) та момент, з якого змінюються зобов'язання, не завжди співпадають.

Як свідчать наведені вище обставини, зміни, внесені до договору основаному на державному контракті обумовлені саме специфікою договору та необхідністю виконання зобов'язань пов'язаних із обороноздатністю держави.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань які були оплачені позивачем в повному обсязі.

Тобто, в даному випадку сторони погодили інший термін виконання зобов'язань за контрактом шляхом підписання додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.

Виходячи з наведених норм вбачається, що сторонами було змінено термін виконання відповідачем зобов'язань за контрактом № 229/д/10 до 31.12.2012.

Відповідно до листа Департаменту утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів МО України від 22.03.2013 вбачається, що наряди на відвантаження реактивних снарядів калібру 122 мм № 342/2/н/11-38, № 342/2/н/11-37 були надані Хімічному казенному об'єднанню Г.І.Петровського, про що зроблено відповідний запис у низі реєстрації облікових документів.

Згідно Порядку утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин (затвердж. Постановою КМУ від 07.06.2006 № 812) визначено поняття термінів, таких як:

- боєприпаси, що підлягають утилізації, - артилерійські, мінометні та гранатометні постріли, набої до стрілецької зброї, ручні гранати, реактивні снаряди систем залпового вогню, протитанкові керовані ракети, боєприпаси допоміжного призначення, морські та авіаційні засоби ураження, засоби ураження протиповітряної оборони, вибухові речовини, які за своїм технічним станом не придатні для використання, їх відновлення технічно неможливе або економічно недоцільне, у тому числі ті, що заборонені до бойового застосування за висновками лабораторних та полігонних випробувань та/або зазнали впливу техногенних факторів (вибухи, пожежі тощо), а також надлишкові боєприпаси.

- передача боєприпасів на утилізацію - комплекс заходів, що передбачає передачу боєприпасів, їх вибухопожежонебезпечних та інших елементів, у тому числі виробів спецхімії, виконавцю робіт з утилізації без передачі права власності на такі боєприпаси, їх елементи та продукти утилізації;

- утилізація боєприпасів - виконання підготовчих, організаційних, наукових, технічних, виробничих та інших робіт, спрямованих на безпечну та екологічно чисту зміну їх якісних, фізичних, хімічних та інших властивостей для унеможливлення використання за призначенням, результатом яких є отримання виробів спецхімії, вибухопожежобезпечних елементів, у тому числі металобрухту, вторинної сировини, що можуть бути використані в національній економіці або підлягають знищенню.

В даному випадку позивачем були виконані всі дії пов'язані із здійсненням комплексу заходів спрямованих на утилізацію боєприпасів. Але відповідачем в порушення умов контракту та норм чинного законодавства не виконані зобов'язання, що основані на державному замовленні та пов'язані із оборонозахистом держави.

У зв'язку з чим, посилання відповідача за відзивом на недійсність додаткової угоди судом відхиляються. Також доводи відповідача щодо неотримання наряду на утилізації боєприпасів суперечать зібраним у справі доказам у зв'язку з чим судом відхиляються.

Згідно п. 5.1 контракту сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов'язань встановлених календарним планом з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. У разі одержання виконавцем попередньої оплати пеня стягується у розмірі 0,5 відсотка вартості робіт з яких допущено прострочення.

В даному випадку оплата за роботи отримана відповідачем в повному обсязі, але зобов'язання не виконані.

Також, п. 5.2 контракту встановлена відповідальність за прострочення кінцевого строку виконання робіт з виконавця стягується штраф в розмірі 7% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання.

Оскільки відповідачем роботи передбачені договором, додатковими угодами та додатками до нього згідно календарного графіку до 31.12.2011 не виконані, позивачем нарахована пеня в сумі 735 163 грн. 39 коп. за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, а також штраф в сумі 56 551 грн. 03 коп., всього штрафні санкції становлять 791 714 грн. 42 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Нарахування вказаної суми є обґрунтованим оскільки відповідачем не виконані відповідні зобов'язання в строк до 31.12.2011 та кошти за невиконані роботи позивачу не повернуті.

В той же час, посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими виходячи з наступного.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Матеріалами справи та наведеними вище обставини підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, але відповідач в порушення п.2.3 договору оплату в повній мірі не здійснив.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу). Як було вказано вище кінцевий строк виконання зобов'язань з боку відповідача був узгоджений як 31.11.2012, відповідачем зобов'язання у вказаний термін не виконані у зв'язку з чим з 01.01.2012 позивач дізнався про порушення його права.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права

В даному випадку позивачем штрафні санкції нараховані саме за 6 місяців з 01.01.2012 по 30.06.2012.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується строк позовної давності в один рік.

Прокурором позов в інтересах позивача подано 29.12.2012, про що свідчить відмітки органу поштового зв'язку на фіскальних чеках та описах вкладення про направлення позовної заяви відповідачу та до суду. Тобто, в даному випадку позов подано в межах встановленого строку.

За таких обставин доводи відповідача слід відхили в повному обсязі.

Виходячи з наведеного позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 735 163 грн. 39 коп. за період з 01.01.2012 по 30.06.2012, а також штраф в сумі 56 551 грн. 03 коп., всього штрафні санкції становлять 791 714 грн. 42 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача слід стягнути на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 15 834 грн. 28 коп.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Хімічного казенного об'єднання імені Г.І. Петровського, м. Петровське м.Красний Луч Луганської області, вул. Леніна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14312683, на користь:

- Міністерства оборони України, м. Київ, Повітрофлотський пр. 6, код 00034022, пеню в сумі 735 163 грн. 39 коп. , штраф в сумі 56 551 грн. 03 коп.

3. Стягнути з Хімічного казенного об'єднання імені Г.І. Петровського, м. Петровське м.Красний Луч Луганської області, вул. Леніна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14312683, на користь державного бюджету України (на рахунок № 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, отримувач: УДК СУ у м. Луганську, МФО: 804013, ОКПО: 37991503, по коду класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" Державна судова адміністрація України - 050, символ звітності банку: 206, код суду: 02844564) витрати з оплати судового збору в сумі 15 834 грн. 28 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 01.04.2013.

Суддя Т.А. Василенко