Рішення

від 26.03.2013 по справі 422/2593/12

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

26.03.2013 Єдиний унікальний номер 422/2593/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Новогнідська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним, ?

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначивши, що за час життя їх дід, ОСОБА_6, постійно на усіх родинних святах казав, що після його смерті та смерті його дружини, ОСОБА_7, усе майно, яке їм на час смерті буде належати, згідно заповітів, які вони начебто вже посвідчили у нотаріуса, буде розподілятися у рівних частках на їхніх двох дітей, а саме на сина ОСОБА_8 та на дочку ОСОБА_3.

Їх батько, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті дідусь, ОСОБА_6, тяжко захворів. Під час хвороби дідуся вони з сестрою та матір'ю кожну неділю їздили у село та привозили продукти харчування і ліки. Його дочка, ОСОБА_3, постійно забороняла приймати йому будь які ліки.

Коли вони захотіли забрати дідуся та бабусю до себе додому для подальшого лікування та обстеження, тітка категорично перешкодила цьому, але у січні 2010 року дідусь сам поїхав до лікарні, у результаті чого його поклали на стаціонарне лікування до лікарні ім. Мечникова м. Дніпропетровську.

У зв'язку з тяжкою хворобою його стан здоров'я з кожним днем погіршувався та після того, як його з лікарні забрала ОСОБА_3 та відвезла його додому у село, де були відсутні лікарі та медична допомога не надавалася, він помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після його смерті усе належне йому майно прийняла у спадщину його дружина - ОСОБА_7. Але дана подія не влаштовувала тітку ОСОБА_3, вона одразу же переїхала жити до своєї матері, ОСОБА_7, після чого вони постійно почали сваритись. ОСОБА_3 усім виказувала свою незадоволеність з приводу того, що вона доглядає за своєю матір'ю та досі не є господинею даного майна.

Бабуся, ОСОБА_7, після смерті свого чоловіка та сина тяжко почала сумувати, а тітка, ОСОБА_3, почала постійно сваритися з бабусею та заставляла переоформити усе майно на її ім'я, у результаті чого бабуся захворіла і практично перестала самостійно пересуватися. Дана подія підтверджується тим, що при зустрічі з бабусею, ОСОБА_7, було одразу помітно, що вона пригнічена та постійно казала, що їй дуже погано і, що у даному будинку вона вже не є господинею.

Приблизно наприкінці жовтня 2010 року, після вищевказаних подій, тітка перестала сваритися зі своєю матір'ю та їхньою родиною, коли вони приїжджали у гості до бабусі, ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 у результаті нервових стресів та захворювання також померла.

17.06.2011 року, ОСОБА_1, як спадкоємець звернулась до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори з приводу подачі заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі, ОСОБА_7, але з'ясувалося, що під час життя бабуся, ОСОБА_7, 08.11.2010 року залишила заповіт, який був посвідчений Новогніденською сільською радою Синельниківського району та зареєстрований у спадковому реєстрі під №50279571 та вияснилось, що спадкова справа заведена за №51079828 у Другій Синельніківській державній нотаріальній конторі.

Після смерті бабусі, їх тітка залишалась проживати у будинку бабусі за адресою: АДРЕСА_1.

Під час їхнього приїзду, до бабусиного будинку, де посилилася проживати тітка, вона своїми діями постійно давала зрозуміти, що вона вже у даному будинку є господаркою. З цих підстав та відомої інформації вони зрозуміли, що даний заповіт бабуся під час життя залишила на ОСОБА_3.

Однак, під час життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їх внутрішня воля була, що після їхньої смерті усе майно, яке їм на час смерті буде належите, згідно заповітів, які вони начебто вже посвідчили у нотаріуса, буде розподілятися у рівних частках на їхніх двох дітей, а саме на сина ОСОБА_8 (їхнього батька) та на дочку ОСОБА_3 (їхню тітку).

А отже даний правочин відбувався під впливом насильства, тобто без внутрішньої волі особи, що вчиняла правочин.

У зв'язку з чим вони вимушені були звернутися з цим позовом до суду і просили визнати заповіт від 08.11.2010 року, посвідчений Новогніденською сільською радою Синельниківського району та зареєстровани у спадковому реєстрі під №50279571, недійсним, який вчинено під впливом насильства.

В ході розгляду справи позивачі, в порядку статті 31 ЦПК України, неодноразово уточнивши та доповнивши свої позовні вимоги, в останній позовній заяві залучили в якості співвідповідача ОСОБА_4 і в якості третьої особи Новогнідську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області та просили визнати недійсним заповіт від 08.11.2010 року, посвідчений Прибильною Надією Володимирівною, секретарем виконкому Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №129; визнати недійсним дублікат заповіту від 13.05.2011 року, посвідчений Прибильною Надією Володимирівною, секретарем виконкому Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №11; скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08.12.2011 року, видане та посвідчене Мельниковим О.Ж., нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_3, яке зареєстроване в реєстрі за №2-2167; скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08.12.2011 року, видане та посвідчене Мельниковим О.Ж., нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_4, яке зареєстроване в реєстрі за №2-2165.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_11 уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала. В дебатах участі не приймала.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала.

В судовому засіданні співвідповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. В судових дебатах участі не приймав.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_12 позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував.

В судове засідання третя особа - Друга синельниківська державна нотаріальна контора, не з'явилась. Про день, місце та час проведення судового засідання сповіщена належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.

В судове засідання третя особа - Новогнідська сільська рада Синельниківського району, не з'явилась. Про день, місце та час проведення судового засідання сповіщена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого виконкомом Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області 01 лютого 2011 року (а.с.101).

08 листопада 2010 року померлою ОСОБА_7 було складено заповіт на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 103), який посвідчений секретарем виконкому Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Прибильновою Надією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №129.

13.05.2011 року секретарем виконкому Новогнідської сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області, Прибильновою Надією Володимирівною видано ОСОБА_3 дублікат заповіту замість втраченого та зареєстрований у спадковому реєстрі під №11.

08.12.2012 року, нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж., на підставі дубліката заповіту, посвідченого Прибильновою Н.В., секретарем виконкому Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 13.05.2011 року, зареєстрованого у реєстрі за №11 оформив та видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за №2-2167. Спадкове майно вказане у даному свідоцтві складається з житлового будинку АДРЕСА_1.

08.12.2012 року, нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж., на підставі дубліката заповіту, посвідченого Прибильновою Н.В., секретарем виконкому Новогнідської сільської ряди Синельниковського району Дніпропетровської області від 13.05.2011 року, зареєстрованого у реєстрі за №11 оформив та видав ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за №2-2165. Спадкове майно складається з земельної ділянки загальною площею 13,610 га, знаходиться на території ВАТ «Славутич», Новогнідської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровської ( області, наданої для ведення товарного сільськогосподарської виробництва, належної померлій ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ТІ-ДП №014478, виданого Новогнідською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області від 02 лютого 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №21011, на підставі рішення 8 сесії XXIII скликання Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області №91 від 20.12.1999 року. Кадастровий номер 1224886400:02:005:0162. Згідно з витягом з книг записів реєстрації державних актів, виданого відділом Держкомзему у Синельниківському районі Дніпропетровської області 12 серпня 2011 року, номер витягу: V- 122480487 - на земельній ділянці обмеження зареєстровано та обтяження відсутні. (Вартість спадкового майна 108 182,40 грн.)

Згідно до ст.ст.1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на нього має фізична особа з повною цивільною дієздатністю і здійснюється нею особисто.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Частиною 1 ст. 231 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсним є заповіт, в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за позовом заінтересованої особи, суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Позовні вимоги заявлені з підстав того, що відповідачі шляхом психічного тиску, скориставшись при цьому хворобливим станом та похилим віком спадкодавця примусили її скласти даний заповіт не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.58-59 ЦПК України.

Своїми процесуальними правами позивачі та їх представник розпорядились на власний розсуд.

Доводи позивачів про відсутність у заповідача вільної волі на вчинене нею розпорядження в користь відповідачів є необґрунтованими та безпідставними, нічим об'єктивно не підтвердженими. Крім того, такі доводи повністю спростовуються поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків, з яких вбачається, що заповідач вільно і свідомо на випадок своєї смерті розпорядилася своїм майном.

Твердження позивачів в тій частині, що заповідач ОСОБА_7, складаючи такий заповіт на користь відповідачів, з морально-етичних міркувань не могла позбавити їх як своїх онуків, права на спадкування, суд також не приймає до уваги, оскільки в силу ст.ст. 1233, 1234 ЦК України право особи на заповіт, у тому числі на встановлення осіб-спадкоємців за даним заповітом, є особистим правом особи, реалізовуючи яке, заповідач ніякими родинними зв'язками не обмежений.

Інші доводи позивачів також не дають підстав для висновку суду про наявність підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивачі не довели суду того, що оспорюваний заповіт не відповідав волі заповідача і що такий складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, то їх позов є необґрунтованим і недоведеним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Висновок суду щодо безпідставності позовних вимог в частині визнання оспорюваного заповіту недійсним, в свою чергу, виключає і задоволення позову в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.2011 року, виданого державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. на ім'я ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2-2167 та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. на ім'я ОСОБА_4.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 1233, 1234, 1247, 1257 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Новогнідська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання недійсним заповіту ОСОБА_7, посвідченого 08.11.2010 року секретарем виконкому Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Прибильновою Надією Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за №129, визнання недійсним дублікату заповіту ОСОБА_7 від 13 травня 2011 року, посвідченого секретарем виконкому Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Прибильновою Надією Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за №11, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.2011 року, виданого державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. на ім'я ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2-2167 та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. на ім'я ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №2-2165-відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня копії цього рішення.

Суддя Н.Г.Остапенко