Постанова

від 26.02.2013 по справі 0670/7419/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/7419/12

категорія 8.1

26 лютого 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби до Приватної фірми "Імас" про стягнення заборгованості у сумі 83854,85 грн.,-

встановив:

5 листопада 2012 року Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Приватної фірми "Імас" про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 83854,85 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та справу розглядати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав, просив справу розглядати у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень 41.1.1 Податкового кодексу України (далі - ПК), контроль за справляння платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 ПК, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 ПК органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно положень ст. 14 ПК, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 49 ПК передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пункт 288.6 ст. 288 ПК передбачає, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п. 286.2. ст. 286 ПК, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктами 287,3 287.4. ст. 287 ПК передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем подано до податкового органу декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 504 від 24.01.2011 за 2011 рік (а.с. 7), в якій ним самостійно визначено до сплати 44176,42 грн. та № 3284 від 20.02.2012 за 2012 рік, в якій визначено до сплати 44241,04 грн. (а.с. 8 -11).

За несплату у встановлений законом строк вказаного податку відповідачу податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення, в яких позивачем нараховано штрафні санкції: № 0009991503 від 18.07.2012 на суму 6395,82 грн., № 0010001503 від 18.07.2012 на суму 5 грн. (а.с. 12-13).

Вказані податкові повідомлення - рішення залишені відповідачем без реагування, загальна їх сума вважається узгодженою.

Відповідно до ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

На виконання вказаних норм позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 2187,11 грн.

Отже, загальна сума податкового зобов'язання відповідача з орендної плати за землю становить 83854,85 грн., даний податковий підтверджується також зворотнім боком облікової картки в матеріалах справи.

Доказів сплати заборгованості з зазначеного податку відповідач не надав.

Відповідно до п. 95.1. та п. 95.2. ст. 95 ПК орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом були сформовані та надіслані податкові вимоги від 11 січня 2010 року № 1/44 та від 27 лютого 2010 № 2/451 (а.с. 17).

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Пунктом 38.1. ст. 38. ПК встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд також зазначає, що сума позову підтверджується актом № 74 від 21.12.2012 та зворотнім боком облікової картки платника податків.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна заява Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 23, 128 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби до Приватної фірми "Імас" про стягнення заборгованості у сумі 83854,85 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватної фірми "Імас" (код ЄДРПОУ 13580698) в дохід Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби заборгованість у сумі 83854 (вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 85 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Єфіменко О.В.