Рішення

від 28.03.2013 по справі 119/762/13- ц

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 119/762/13- ц

2/119/821/13

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді Блейз І.Г.

за участю секретаря Копосової Н.І.

відповідача - ОСОБА_1

представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосія цивільну справу за Автогаражного кооперативу «Чайка» до ОСОБА_1 про стягнення членських внесків, -

встановив:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка є членом автогаражного кооперативу «Чайка» та має гараж. З 2004 року відповідачкою не сплачуються членські внески, у зв’язку із чим виникла заборгованість у розмірі 2160 грн. Відповідачку неодноразово було повідомлено про необхідність сплачення членських внесків, однак вона ігнорувала вказані звернення. Позивач несе витрати, які фактично за відповідачку оплачують інші члени кооперативу. Пунктом 20 Статуту передбачено, що члени кооперативу зобов’язані сплачувати членські внески. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином. Статтею 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання кредитор має права вимагати сплати 3 відсотків річних. Відповідно до п.51 Статуту, у разі прострочення сплати членських внесків, член кооперативу сплачує пеню. Оскільки відповідачкою членські внески у добровільному порядку не сплачуються, позивач звернувся із відповідним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 2160 грн - суму заборгованості за членськими внесками, 64, 80 грн - три відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України, 328, 50 грн - пеня. Також позивачем заявлено, що ним, крім судового збору, зроблено витрати у розмірі 18,20 грн на копіювання матеріалів, які позивач також просить стягнути з відповідачки.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснено, що фактично розмір внесків за минулі роки інший, так у 2004, 2005, 2006 роках розмір внесків був 38 грн, у 2007-2008 роках - 120 грн, 2009-2010 року160 грн, у 2011 році - 200 грн, у 2012 році - 230 грн, однак на загальних зборах кооператив вирішив звернутися до суду та стягнути з боржників членські внески у розмірі 230 грн. Представниками пояснено, що кооператив має у власності земельну ділянку та щорічно сплачує земельний податок. Розмір земельного податку розкинули на усіх членів кооперативу та вирішили стягувати по 10 грн. Протоколу загальних зборів з приводу стягнення додаткових платежів немає, однак усі члени кооперативу сплачують дані витрати.

Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з тих підстав, що кооператив не виконує ті обов’язки, що передбачено статутом. Дороги до кооперативу та до її гаражу є дуже поганими, а тому вона вирішила просто кинути гараж напризволяще. Вона не може його продати, оскільки покупців не влаштовує дорога до гаражу. Також вона пояснила, що 14 років сплачувала добросовісно членські внески, коли купувала гараж, бачила, що відносно неї складено облікову картку. Згодом, відповідачка пояснила, що взагалі не вважає себе членом кооперативу, оскільки не підписувала статут та її жодного разу не запрошували на зібрання. Відповідачка пояснила, що вважає себе такою, що перестала бути членом кооперативу, коли кинула гараж. Ніяких заяв про виключення з членів кооперативу вона не писала.

Суд, заслухавши представників позивача, відповідачку, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідачка має гараж у кооперативі «Чайка» та, відповідно до її пояснень та пояснень представників, 14 років сплачувала членські внески як член кооперативу «Чайка».

На відповідачку складено особовий рахунок№473, у якому визначалися сплачені членські внески (а.с.8).

Автогаражний кооператив «Чайка» зареєстровано 22.10.1993 року (а.с.12)

Відповідачкою заявлено, що вона була членом кооперативу, однак він не виконував свої обов’язки, передбачені статутом, потім заявлено, що вона взагалі не є членом кооперативу та не була, потім заявлено, що вона перестала ним бути, коли кинула свій гараж.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до ст.. 11 Закону, вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу. Статтею 12 Закону зобов’язано члена кооператива сплачувати членські внески.

Згідно зі статутом кооперативу «Чайка» (а.с.30-38), членом авто гаражного кооперативу може бути будь-який повнолітній громадянин, постійно мешкаючий у м. Феодосія та такий, що є володільцем автомобілю (а.с.5), на кожного члена кооперативу заводиться у встановленому порядку облікова картка бухгалтерії кооперативу. (п. 7)

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про кооперацію», членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Статутом передбачено, що член кооперативу має право продати або подарувати свій гараж будь-якій особі, яка може стати членом кооперативу (а.с.22)

З пояснень відповідача встановлено, що вона свій гараж не продала, не подарувала, заяв про вихід з членів кооперативу не писала, багато років сплачувала членські внески, а тому суд дійшов висновку, що вона є членом автогаражного кооперативу «Чайка» та повинна сплачувати членські внески. Суд не приймає до уваги пояснення відповідача, що вона вийшла з кооперативу, кинувши гараж, оскільки такий вихід з кооперативу не передбачений статутом. Суд також не приймає до уваги пояснення відповідача, що вона не вважає себе членом кооперативу, оскільки її не ознайомлено із статутом та не запрошували на загальні збори, оскільки, відповідно до п.27 статуту обов’язок ознайомитися зі статутом є обов’язком члена кооперативу, а не обов’язком кооперативу. Відповідач не надала доказів, що вона намагалася отримати статут для ознайомлення, однак їй було відмовлено. Крім того, статутом кооперативу «Чайка» не передбачене особисте сповіщення кожного члену кооперативу про загальні збори.

Відповідно до п.п. в) п. 39 статуту автогаражного кооперативу «Чайка», розмір членських внесків встановлюється загальними зборами.

Згідно протоколу №481 загальних зборів позивача від 28.04.2012 року, загальним зборами вирішено стягнути з боржників членські внески у розмірі 230 грн (а.с.60-62)

Дане рішення відповідачем не оскаржене, є обов’язковим для виконання усіх членів кооперативу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки членських внесків у розмірі 230 грн за період з 2004-2012 роки у розмірі 2070 грн.

Відповідно до п.13 Статуту,кошти кооперативу складаються з членських внесків та інших надходжень, на підставі рішень загальних зборів, для використання за цільовим призначенням. Розмір внесків встановлюється загальними зборами (п.14)

Таким чином, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо участі кожного члена кооперативу у сплаті за земельний податок є компетенцією загальних зборів та для стягнення даних внесків необхідна наявність рішення загальних зборів.

Позивачем не надано рішення загальних зборів членів кооперативу, яким б було вирішено про стягнення 10 грн з кожного члену кооперативу для цільового використання - для сплати земельного податку, а тому суд не знаходить підстав для стягнення по 10 грн за кожен рік з 2004 рік по 2012 рік.

Відповідно до п.51 Статуту, за несвоєчасну сплату членських внесків без поважних причин, член кооперативу сплачує пеню у розмірі 10 копійок за кожен день прострочення. Пеня буде нараховуватися з 01 січня наступного з звітним року.

Таким чином, у разі несплати членських внесків за 2004 рік, пеня повинна нараховуватися з 01 січня 2005 року.

Відповідно до ст..ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня за прострочення членського внеску за певний рік нараховується кооперативом протягом одного року.

Таким чином, розмір пені, відповідно до п. 51 Статуту та розрахунку позивача, який передбачає нарахування пені протягом року, розмір пені, що підлягає стягненню, становить 300,90 грн (36,5 грн у 2005 році за прострочення сплати членського внеску у 2004 році, по 36,5 грн у 2006, 2007, 2009, 2010, 2011 роках, 36,6 грн. у 2008 та 2012 роках, 8,7 грн. - 2013).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або від певної дії, а кредитор має права вимагати від боржника виконання обов’язку.

Статтею 1 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання.

На думку суду, обов’язок сплатити членський внесок не є грошовим зобов’язанням у розумінні положень ст. 509 ЦК України, оскільки спеціальний закон, що регулює правовідносини, що виникли між сторонами, Закон України «Про кооперацію», не визначає члена кооперативу та кооператив як божника та кредитора.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог про стягнення трьох відсотків річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Суд не знаходить підстав для стягнення витрат, пов’язаних із розглядом справи у розмірі 18,20 грн, оскільки суду не надано доказів, що витрати, про які заявлено, пов’язано із розглядом саме даної справи (а.с.4-6).

Повний текст рішення складено 01 квітня 2013 року.

Керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 03 липня 1951 року, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Автогаражного кооперативу «Чайка», 98100, м. Феодосія, вул. Щебетовська, 60, ЄДРПОУ 22317393, членські внески у розмірі 2070 грн, пеню у розмірі 300,90 грн, а загалом - 2370, 90 грн (дві тисячі триста сімдесят грн. 90 коп)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, 03 липня 1951 року, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Автогаражного кооперативу «Чайка», 98100, м. Феодосія, вул. Щебетовська, 60, ЄДРПОУ 22317393, судовий збір у розмірі 213,34 грн.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згідно: суддя: секретар: