Рішення

від 27.03.2013 по справі 918/269/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. Справа № 918/269/13-г

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотем"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"

про стягнення 208 618 грн. 66 коп.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Темніков Г.Г. - директор.

від позивача: Ященко В.П. (довіреність від 04.03.2013 року).

від позивача: Кобко Т.В. (довіреність від 04.03.2013 року).

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотем" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" про стягнення 208 618 грн. 66 коп., в тому числі 202 371 грн. 63 коп. основного боргу, 6 230 грн. 40 коп. пені, 16 грн. 63 коп. 3% річних та 7000 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.02.2013 року порушено провадження у справі № 918/269/13-г та призначено справу до розгляду на 06.03.2013 року.

Ухвалою суду від 06.03.2013 року в зв'язку з нез'явленням у судове засідання відповідача та з метою витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 27 березня 2013 року.

15 березня 2013 року від позивача до канцелярії господарського суду Рівненської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" 213 275 грн. 98 коп. заборгованості, в тому числі 202 371 грн. 63 коп. основного боргу, 10 887 грн. 72 коп. пені, 16 грн. 63 коп. 3% річних та 7000 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заяву про збільшення позовних вимог подано до прийняття рішення у справі, вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, - господарський суд приймає її.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26 грудня 2011 року, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та заперечення стосовно позовних вимог, однак правами, визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу по суті позовних вимог, без участі представника відповідача - за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

01 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сотем" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (покупець) укладено Договір поставки № 81ПП (далі - Договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікація є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.п. 2.1. Договору покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Договір та додаток № 1 до Договору підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач на підставі Договору - за видатковими накладними № РН-1016015 від 16.10.2012 року, № РН-1019009 від 19.10.2012 року, № №РН-1025008, РН-1025009, РН-1025013 від 25.10.2012 року, № РН-1029013 від 29.10.2012 року, №№ РН-1031004, РН-1031005, РН-1031006 від 31.10.2012 року, № РН-1102015 від 02.11.2012 року, № РН-1106011 від 06.11.2012 року, №№ РН-1107005, РН-1107006 від 07.11.2012 року, № РН-1108009 від 08.11.2012 року та № РН-1115017 від 15.11.2012 року здійснив поставку товару, на загальну суму 232 371 грн. 63 коп., який прийнятий відповідачем без будь-яких застережень стосовно кількості поставленого товару чи його ціни.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи та вбачається із залучених до справи банківських виписок від 10.01.2013 року та від 17.01.2013 року вартість товару відповідачем сплачена лише частково у розмірі 30 000 грн.

Доказів сплати залишку заборгованості в сумі 202 371 грн. 63 коп. суду не подано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, коли факт поставки позивачем товару підтверджується зібраними у справі доказами, строк оплати за який настав в силу умов п. 2.1 Договору, то за відсутності доказів про оплату його вартості з боку відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 202 371 грн. 63 коп. боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, згідно пункту 3 якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

18 червня 2012 року сторони Договору № 81ПП уклали додаток № 1, відповідно до якого п. 6.7. Договору викладено в такій редакції: у випадку прострочення покупцем терміну оплати товару, передбаченого п. 2.1. Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє на момент правовідносин (а.с.11).

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що покупець припустився прострочення виконання зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 6.7 Договору та 3 % річних, розмір яких складає 10 887 грн. 72 коп. та 16 грн. 63 коп., відповідно.

Оскільки, заявлений позивачем до стягнення розмір пені та трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі 7000 грн. витрат на послуги адвоката.

Як вбачається із залучених до матеріалів справи доказів та встановлено під час судового розгляду справи, представництво інтересів позивача у справі здійснювалось адвокатом Кобко Т.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02.02.2005 року № 1052, який надає правову допомогу відповідачу, згідно Договору надання юридичних послуг № 01/11-12 від 28.11.2012р. (а.с. 19).

Як вбачається з Договору надання юридичних послуг № 01/11-12 від 28.11.2012р. та акту прийому - передачі виконаних робіт № 1-01/13 від 30.01.2013р. (а.с. 20) позивач доручив, а адвокат Кобко Т.В. надав юридичні послуги (попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини; підготовка листів - претензій; підготовка акту звірки розрахунків; формування правової позиції; підготовка процесуальних документів по справі), вартість яких складає 2 000 грн. та сплачена адвокату Кобко Т.В. згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 01/01-13 від 30.01.2013 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Причому витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За частиною 1 статті 30 вказаного Закону формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 цього Закону).

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.12013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

З огляду на зазначене, враховуючи, що представництво інтересів позивача в суді забезпечував адвокат Кобко Т.В. і надані послуги підтверджуються договором надання юридичних послуг № 01/11-12 від 28.11.2012р., актом прийому - передачі виконаних робіт № 1-01/13 від 30.01.2013р., вартість яких - 2 000 грн. фактично сплачено адвокату згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 01/01-13 від 30.01.2013 року, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотем" (79052, м. Львів, вул. Угорська, 22, код ЄДРПОУ 37325890) 202 371 грн. 63 коп. основного боргу, 10 887 грн. 72 коп. - пені, 16 грн. 63 коп. 3 % річних, 2 000 грн. витрат на послуги адвоката та 4265 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "01" квітня 2013 року.

Суддя Романюк Р.В.